Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.01.2019 року у справі №804/8042/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2019 року

Київ

справа №804/8042/17

адміністративне провадження №К/9901/68812/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Мартинюк Н. М., суддів: Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року (головуючий суддя - Чередниченко В. Є., судді - Іванов С. М., Панченко О. М. )

у справі №804/8042/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області

про стягнення середньої заробітної плати за час невиконання рішення про поновлення на роботі.

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у листопаді 2017 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (далі - "ГУ Держпродспоживслужба в Дніпропетровській області"), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі в ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою і виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 18 жовтня 2016 року до 30 листопада 2017 року в сумі 225237,03 грн;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заробітну плату за 1 червня 2016 року в сумі 225,03 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач не виконує рішення суду щодо поновлення позивача на роботі, а отже повинен сплатити позивачу заробітну плату за час невиконання рішення про поновлення на роботі.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Дніпропетровський окружний адміністративний суду рішенням від 5 лютого 2018 позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 18 жовтня 2016 року до 5 лютого 2018 року в сумі 92054,16 грн без врахування утримання податків та інших обов'язкових платежів. В іншій частині позову відмовив.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що затримка виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки, тобто з 18 жовтня 2016 року до 5 лютого 2018 року, який повинен обраховуватися виходячи із розміру середньої заробітної плати встановленої по відповідним посадам, що були передбачені штатними розкладами відповідача в 2016-2017 роках за правилами передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати працівника, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - "Порядок №100"). При цьому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача заробітної плати за 1 червня 2016 року в сумі 225,03 грн, оскільки зазначені позовні вимоги вже вирішені постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі №804/3843/16.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 19 листопада 2018 року змінив рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача визначивши її у розмірі 120904,48 грн.

Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції помилково відмовив позивачу у стягненні середньої заробітної плати за період його перебування на обліку в Дніпропетровському міському центрі зайнятості як безробітного. Суд апеляційної інстанції вказав, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час затримки невиконання рішення суду про поновлення на роботі. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Судом першої інстанції помилково визначено розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 92051,16 грн замість 120904,48 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Скаржник зазначає, що посади начальника відділу контролю у сфері послуг, на яку поновлений позивач, у відповідача взагалі немає, тому відсутня можливість виконати судове рішення про поновлення на роботі позивача. Також скаржник зазначає, що позивачу було запропоновано листом №01/73 від 12 травня 2016 року перелік посад, які були вакантні, проте ніякої відповіді від позивача не було отримано.

Щодо проведення судом розрахунку заборгованості, то скаржник вказує, що такий розрахунок є не правильним, оскільки з урахуванням посадового окладу начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг за період з 18 жовтня 2016 року до 31 січня 2018 року розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача мав би складати 70755,00 грн, а не 120904,48 грн.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що вона не може бути задоволена, оскільки містить посилання на обставини та події, що передували незаконному звільненню позивача 1 червня 2016 року і не були предметом судового розгляду у цій справі. Також зазначив, що наведений відповідачем розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі жодним чином не відповідає вимогам Закону України "Про оплату праці", Порядку №100, правовим позиціям Верховного Суду України щодо корегування середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі №804/3843/16 позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, ГУ Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області про скасування рішення та поновлення на посаді задоволений частково:

- визнано протиправним і скасовано наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області від 1 червня 2016 року №47-к про звільнення ОСОБА_1;

- зобов'язано ГУ Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на роботі в ГУ Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою, яку він займав в Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області;

- стягнуто з ГУ Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 червня 2016 року до 18 жовтня 2016 року.

Вказана постанова набрала законної сили 31 січня 2017 року.

11 травня 2017 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області виніс постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документу і зобов'язав ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на роботі за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою, яку він займав в Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області.

Листом від 12 червня 2017 року №11/6493 ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області повідомило державного виконавця про неможливість виконання рішення суду у справі №804/3843/16, оскільки в структурі Головного управління, затвердженою Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів 13 березня 2017 року, в тому числі в Управлінні захисту споживачів, така посада і відділ, який позивач займав до звільнення (начальник відділу контролю у сфері послуг), відсутні.

Судове рішення по поновлення на посаді відповідач не виконав, тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення середньої заробітної плати за час невиконання рішення про поновлення на роботі.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Кодекс законів про працю України (далі - "КЗпП України") регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Частиною 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В частині 6 статті 235 КЗпП України зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Порядок обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначений у Порядку №100.

Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

У відповідності до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до пункту 10 Порядку №100, зокрема, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6,7 і 8 розділу IV Порядку №100 визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з частиною 3 статті 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За статтею статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Судами встановлено, що середня заробітна плата позивачу обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, а саме за квітень - травень 2016 року.

Згідно з довідкою від 2 червня 2016 року, позивачу в квітні 2016 року було нараховано заробітну плату у розмірі - 3683,97 грн, в травні 2016 року - 2272,80
грн (без врахування компенсації за невикористану відпустку - 4068,77 грн і вихідної допомоги - 4500,51 грн).

Отже, середньоденна заробітна плата позивача на момент звільнення складає: 148,91 грн, виходячи з розрахунку: 5956,77 грн (3683,97 грн + 2272,80 грн): 40 (кількість робочих днів в квітні - травні 2016 року) = 148,91 грн.

Згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році" від 6 квітня 2016 року №292 встановлено мінімальний розмір посадового окладу за групою оплати праці. Так, згідно вимог даної постанови розмір посадового окладу керівника відділу у складі департаменту, служби, самостійного управління, що розповсюджується на територію однієї, або декількох областей складає - 4308,00 грн.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що штатним розписом в ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області з 1 травня 2016 року було утворено "Управління захисту споживачів" в якому, в тому числі, був утворений "Відділ контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг", в якому було передбачено посаду - "начальник відділу" (1 одиниця) із розміром посадового окладу - 4308,00
грн.

Тобто, посадовий оклад начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів в ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області з 1 травня 2016 року збільшився порівняно з посадовим окладом начальника відділу контролю у сфері послуг в Держспоживінспекції у Дніпропетровській області, яку займав позивач до 31 травня 2016 року, в 2,37 рази (4308,00 грн:1814,00 грн. = 2,37). Отже, середня заробітна плата в 2016 році підлягає коригуванню на коефіцієнт - 2,37.

Період затримки у виконанні судового рішення про поновлення позивача на роботі з 19 жовтня 2016 року до 31 грудня 2016 року складає 53 робочих дні (в жовтні 2016 року - 9 робочих днів, в листопаді 2016 року - 22 робочих дні, в грудні 2016 року - 22 робочих дні).

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період складає 18704,58 грн (148,91 грн х 53 робочих дні х коефіцієнт 2,37 = 18704,58
грн).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно зі штатним розписом на 2017 рік у ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області посадовий оклад начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг Управління захисту споживачів складав - 4500,00 грн.

З урахуванням того, що протягом січня - грудня 2017 року та з 1 січня 2018 року до 5 лютого 2018 року відповідачем рішення суду про поновлення позивача на посаді виконано не було, то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середня заробітна плата за вказаний період за 272 робочих дні (248 робочих днів у 2017 році + 24 робочих днів у 2018 році).

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 248 робочих днів здійснюється наступним чином.

Посадовий оклад начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг в 2017 році складав 4500,00 грн. Порівняно із посадовим окладом за посадою, яку займав позивач до звільнення в 2016 році (1814,00 грн. ), посадовий оклад в 2017 році виріс в 2,48 рази (4500,00 грн: 1814,00 грн = 2,48).

Таким чином, за 248 робочих днів, що не виконувалось рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середня заробітна плата у розмірі - 91585,60 грн (148,91 х 248 х 2,48 = 91585,60 грн).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2018 року №24 "Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя", з 1 січня 2018 року посадові оклади "керівника відділу у складі департаменту, головного управління, служби, самостійного управління" було збільшено до 5400,00 грн.

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 24 робочих дні здійснюється наступним чином.

Посадовий оклад начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг в 2018 році складає 5400,00 грн. Порівняно із посадовим окладом за посадою, яку займав позивач до звільнення в 2016 році (1814,00 грн), посадовий оклад в 2018 році виріс в 2,97 рази (5400,00 грн: 1814,00 грн = 2,97).

Отже, за 24 робочих днів, що не виконувалось рішення суду в 2018 році підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середня заробітна плата у розмірі - 10614,30 грн (148,91 х 24 х 2,97=10614,30 грн).

Відтак, як встановили суди першої й апеляційної інстанцій, за період з 19 жовтня 2016 року до 5 лютого 2018 року, у зв'язку із невиконанням рішення суду про поновлення на роботі розмір середньої заробітної плати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає: 120904,48 грн (18704,58 грн + 91585,60
грн + 10614,30 грн = 120904,48 грн).

Верховний Суд відхиляє аргументи відповідача щодо невірного проведення судом апеляційної інстанції розрахунку заборгованості, оскільки суд правильно застосував до спірних правовідносин норми Порядку №100 щодо обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного погулу.

Крім того, перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

З огляду на встановлені державні гарантії обов'язковості виконання судових рішень, Верховний Суд зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Положення КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок.

Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року №813/593/17, від 24 вересня 2019 року №826/16191/17.

З огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє аргументи касаційної скарги стосовно неможливості виконати рішення суду про поновлення позивача на роботі із-за відсутності посади, з якої був звільнений позивач, на момент необхідності виконати це рішення суду.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі викладеного, Верховний Суд погоджується із судами попередніх інстанцій, що позивач без поважних причин на час звернення до суду не поновлений на посаді, тому має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, відповідно до статті 236 КЗпП України, з обчисленням середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу згідно з нормами Порядку №100.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Н. М. Мартинюк

Судді А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко