ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2018 року

Київ

справа №823/582/16

адміністративне провадження №К/9901/13591/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №823/582/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи - ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс плюс», про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс Плюс» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду, ухвалену 2 серпня 2016 року суддею Тимошенко В.П., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, постановлену 22 вересня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді Літвіної Н.М., Суддів Ганечко О.М., Коротких А.Ю.,

в с т а н о в и в :

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Айова» звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області від 22.02.2016 індексний номер 28373795, яким проведено державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс Плюс» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 сільськогосподарського призначення, яка належить ОСОБА_1.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року, позов задоволено в повному обсязі.

Як встановлено, 25 серпня 2006 року між ТОВ «Айова» (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) укладено договір оренди землі, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання площею 2,40 га (в тому числі рілля 2,40 га), яка знаходиться в адмінмежах Кобриново-Гребельської сільської ради (п.п. 1, 2 Договору). Договір укладено на 10 років (п. 8 Договору).

11 вересня 2006 року договір зареєстрований у Тальнівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис №040679300349.

23 серпня 2011 року між орендарем та орендодавцем укладено додатковий договір № 34 до договору оренди, за яким термін дії договору оренди становить 5 років, який обчислюється з моменту державної реєстрації даного додаткового договору. Додатковий договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області 3 грудня 2012 за № 712408364008354.

Зазначені договори оренди достроково не припинялись, недійсними не визнавались.

У період дії зазначеного договору державний реєстратор Тальнівського районного управління юстиції Озюменко О.В. 22 лютого 2016 року прийняла рішення № 28373795 про реєстрацію за ТОВ «ВП «Імпульс плюс» права оренди на вищевказану земельну ділянку на підставі договору оренди від 15 вересня 2015 року №133, укладеному вказаним Товариством з ОСОБА_1

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айова" вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Суди у цій справі при прийнятті рішень виходили з того, що реєструючи право оренди на ту ж земельну ділянку за іншою юридичною особою, державний реєстратор не з'ясував наявність та дійсність вже зареєстрованого речового права позивача, не перевірив наявність цього запису про державну реєстрацію. Суди, покликаючись на норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 29.09.2015 №21-760а15, дійшли висновку, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

У касаційній скарзі ТОВ "ВП "Імпульс плюс" заявило вимогу про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема, заявник зазначає, що державний реєстратор обов'язково перевіряє відомості про нерухоме майно, наявні у Державному реєстрі прав та поданих документах, але, на думку скаржника, вимоги Закону здійснювати перевірку таких відомостей у іншій базі даних не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. Вказує, що відповідач у справі є неналежним, оскільки суб'єктом, який наділений повноваженнями щодо реєстрації права оренди є державний реєстратор, а не Тальнівське районне управління юстиції Черкаської області чи Тальнівська районна державна адміністрація Черкаської області. Відсутність державного реєстратора у справі, на думку скаржника, є підставою для відмови в позові. Звертає увагу, що позивач оскаржує рішення, яке є актом індивідуальної дії, а суд не врахував, що до закінчення дії договору оренди і вчинення дій щодо реалізації переважного права позивачем, неможливо стверджувати про порушення прав позивача.

Слід також зазначити, що у додаткових поясненнях скаржник покликається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки, на його думку, цей спір має не публічний, а приватноправовий характер.

ТОВ "Айова" у поданих запереченнях просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. Вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішень.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (частина п'ята статті 6 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV)).

Статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК) передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 ЗК право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону № 1952-IV.

Згідно з частинами другою, третьою статті 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (частина перша статті 18 Закону).

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (частина четверта статті 18 Закону).

Частиною третьою статті 10 Закону № 1952-IV передбачено, що державний реєстратор:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом, відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах, наявність обтяжень прав на нерухоме майно та наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

- перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

- під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

- під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора убачається, що одним із його обов'язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. І для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо.

Такий обов'язок узгоджується із закріпленими частиною першою статті 3 Закону №1952-IV засадами державної реєстрації прав, зокрема гарантуванням державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 1).

Як установили суди, договір оренди земельної ділянки між ТОВ «Айова» та ОСОБА_1, не припинений на час прийняття оскаржуваного рішення, був зареєстрований в установленому законодавством порядку.

Таким чином, наявність такої суперечності між заявленим ТОВ «ВП «Імпульс плюс» та вже зареєстрованим правом ТОВ «Айова» у розумінні пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV є підставою для відмови у державній реєстрації прав.

Однак, через неналежне виконання державним реєстратором його обов'язків під час розгляду заяви ТОВ «ВП «Імпульс плюс» про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою та прийняття відповідного рішення факт існування реєстрації права ТОВ «Айова» на користування цією ж ділянкою залишився поза увагою відповідача, що призвело до подвійної державної реєстрації права.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну земельну ділянку суперечить засадам офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення прав на нерухоме майно, є порушенням чинного законодавства та інтересів позивача, за яким право оренди земельної ділянки зареєстровано первинно та не припинялося.

Аналогічний висновок міститься і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №823/378/16.

Таким чином, суди попередніх інстанцій належно дослідили зібрані у справі докази та обставини та надали їм правильну правову оцінку.

Суд відхиляє доводи скаржника про неналежність відповідача у справі, оскільки суди також надали їм правильну оцінку. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в новій редакцій від 01.01.2016 року) організаційну систему державної реєстрації прав становлять суб'єкти державної реєстрації прав, зокрема виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації.

Оскільки Тальнівське районне управління юстиції Черкаської області ліквідовано, відповідно припинено трудові правовідносини з державним реєстратором, який безпосередньо вчиняв оскаржувану реєстраційну дію. Вчинення реєстраційних дій покладено на Тальнівську районну державну адміністрацію Черкаської області, яка і є належним відповідачем у даній справі.

Суд також не приймає до уваги доповнення до касаційної скарги щодо не підсудності даного спору адміністративному суду з огляду на те, що доповнення до касаційної скарги подано поза межами строку на касаційне оскарження, і з урахуванням того, що окрім як у доповненні до касаційної скарги учасник справи не оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, справа підлягає розгляду Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.

За вказаних обставин, Суд погоджується з висновками судів щодо обґрунтованості позовних вимог та протиправність рішення реєстратора від 22.02.2016 індексний номер 28373795 про реєстрацію за ТОВ "ВП "Імпульс плюс" права оренди на земельну ділянку, право на яку вже зареєстроване.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів та не дають підстав вважати, що цими судами невірно застосовано норми процесуального права.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс Плюс» залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі №823/582/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду