Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2018 року

Київ

справа №572/1107/17

адміністративне провадження №К/9901/44548/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Анцупової Т.О., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №572/1107/17

за позовом ОСОБА_1 до Сарненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Мацького Є.М., суддів Бучик А.Ю., Шевчук С.М.,

в с т а н о в и в :

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Сарненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправною відмову у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов'язання відповідача призначити їй пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 30 квітня 2017 року.

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 10 липня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Сарненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області у призначенні позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язано Сарненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області призначити позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 30 квітня 2017 року.

Задовольняючи позов, суд дійшов висновку про те, що єдиним основним документом, що підтверджує факт проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю є посвідчення позивача, видане Рівненською облдержадміністрацією, яке є чинним, а тому наявні підстави для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року скасовано постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 10 липня 2017 року та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позивачем не надано доказів постійного проживання або роботи станом на 01 січня 1993 року у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, як це передбачено ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що її належність до потерпілої від Чорнобильської катастрофи 4 категорії ніким не оспорювалась, а тому вона має право на пільги, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема і на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Сарненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області у поданих запереченнях просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін, з огляду на таке.

Суди встановили, що ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (Категорія 4), що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_1 від 17 лютого 1994 року.

У квітні 2017 року позивач звернулась до Сарненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою про призначення їй пенсії відповідно до вимог ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Проте, листом від 20 квітня 2017 року №653/04-29 відповідач повідомив про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що наданими документами не підтверджено факт постійного проживання (роботи) у зоні посиленого радіоекологічного контролю 4 роки станом на 1 січня 1993 року.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

За приписами п.п.5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, якщо вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій на два роки та додатково один рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Як передбачено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, документ, який засвідчує особливий статус особи, є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09.03.1988, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування, (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 роки не менше 4 років.

Частинами 3, 4 статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.

У зв'язку з цим слід зазначити, що судами досліджено довідку Сарненської міської ради від 14.03.2017 № 88 згідно якої позивач зареєстрована в м. Сарни з 29.08.1989 по 08.05.1998 та з 01.07.1998 по даний час (а.с. 13).

Згідно наказів від 10.03.1987 №208/ст та від 19.02.1988 №155/ст, виданих Дніпропетровським національним університетом залізничного транспорту імені академіка В.Лазаряна у період з 06.03.1987 по 07.02.1988 позивач перебувала в академічній відпустці.

У трудовій книжці позивача міститься запис, а саме: з 01.09.1983 - зарахована студенткою 1 курсу; 30.06.1989 - відрахована у зв'язку із закінченням університету.

Апеляційним судом обґрунтовано не прийнято до уваги доводи позивача про те, що у період перебування в академічній відпустці вона проживала в м. Сарни, оскільки отримання її донькою щеплень у вказаному населеному пункті не свідчить про постійне проживання позивача в м. Сарни у період з 06.03.1987 по 07.02.1988.

Враховуючи, що належними доказами не підтверджено факт постійного проживання позивача не менше 4 років в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993, Суд погоджується з висновками апеляційного суду щодо правомірності рішення Пенсійного органу про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії із зниженням пенсійного віку.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків апеляційного суду, а зводяться до переоцінки досліджених судом доказів, та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі №572/1107/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

Т.О. Анцупова

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду