Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2018 року

Київ

справа №428/450/17

адміністративне провадження №К/9901/44308/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №428/450/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 2 березня 2017 року, ухвалену суддею Бароніним Д.Б., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Гайдара А.В., суддів Василенко Л.А., Ханової Р.Ф.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області, у якому просив визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати його здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 08.06.2015.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що отримуючи пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV він вперше звернувся у червні 2015 року, а тому відповідач зобов'язаний призначити пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 січня 2017 року позовні вимоги за період з 08.06.2015 до 12.07.2016 включно залишено без розгляду.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 2 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, позов задоволено.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області щодо незастосування з 13.07.2016 при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області призначити та нарахувати з 13.07.2016 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком.

Суди мотивували свої рішення тим, що в даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом (Законом №2262-ХІІ), а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного закону, що свідчить про неправомірність дій відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати за 2007 рік під час обчислення нового виду пенсії.

Суди встановили, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганської області та отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262 від 09.04.1992.

02.06.2015 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганської області з заявою про припинення виплати пенсії та зняття з обліку. Згідно атестату від 04.06.2015 № 1413 позивача знято з обліку та припинено пенсійні виплати у зв'язку з переходом на пенсію за іншим законом.

8 червня 2015 року позивач звернувся з заявою до Управління пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про призначення пенсії за віком згідно до Закону України «Про зазгальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003.

Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 3870 від 09.06.2015 позивачу призначено пенсію за віком, розмір якої складає 2309,94 грн., при цьому показник середньої заробітної плати застосований за 2007 рік.

26 грудня 2016 року позивач подав до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області заяву про перерахунок пенсії, в якій просив здійснити йому перерахунок пенсії за віком у відповідності з вимогами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року з дня її призначення - з 08.06.2015 у зв'язку з тим, що порядок обчислення пенсії не відповідав вимогам діючого законодавства, та врахувати при призначенні йому пенсії за віком має застосовуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Листом від 06.01.2017 № 210/к-4 УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області повідомило позивача про відсутність правових підстав для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки, які передують зверненню за пенсією з тих підстав, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Отже, відповідач вказав на відсутність правових підстав для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії з огляду на положення ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за змістом яких при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвалених у справі судових рішень - без змін, з огляду на таке.

Статтею 1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону №1058-ІV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Право пенсійного забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту (пункт «б» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ).

Згідно зі статтею 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

У частині першій статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Однак, позивачу призначено іншу пенсію за іншим законом.

Так, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся у червні 2016 року вперше, а тому при обчисленні пенсії за віком вперше відповідно до Закону № 1058 слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Водночас, відповідач в касаційній скарзі стверджує, що при зверненні із заявою до Управління позивач набув право на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону № 1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону № 1058-IV.

Вказані доводи суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV він звернувся вперше у березні 2017 року.

Вказаний висновок не суперечить правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справі №21-612а14 та від 29 листопада 2016 року у справі 21-6331а15, які полягають в тому, що особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV у зв'язку із досягненням такого віку вона (пенсія) має обраховуватися на підставі положень статті 40 Закону №1058-ІV як вперше.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з такого, що всі доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 2 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі №428/450/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду