Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.07.2018 року у справі №826/18505/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2019 року

Київ

справа №826/18505/16

адміністративне провадження №К/9901/56927/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/18505/16

за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів,

за касаційною скаргою Державної казначейської служби України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2018 року, прийняте суддею Каракашьян С. К.

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, ухвалене у складі колегії суддів: головуючого судді - Шурка О. І., суддів - Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

УСТАНОВИЛ:

Суть спору

1.25 листопада 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України, Казначейство, відповідач), у якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17 серпня 2010 рок у справі № 2-5606/10;

1.2. зобов'язати відповідача винести рішення про нарахування та виплату компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17 серпня 2010 рок у справі № 2-5606/10;

1.3. зобов'язати відповідача надіслати позивачу оригінал рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення;

1.4. зобов'язати відповідача надати позивачу ідентифікатор доступу для ознайомлення з виконанням рішення на офіційному веб-сайті ДКС України;

1.5. стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за порушення строку перерахування коштів за рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17 серпня 2010 року в справі № 2-5606/10 в розмірі 1022,21 грн;

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 серпня 2010 року в справі № 2-5606/10 на користь позивача з відповідача стягнуто недоплачену разову грошову допомогу як інваліду війни І-ї групи за 2009-2010 роки в розмірі 10900 грн. Однак відповідачем здійснено перерахунок ОСОБА_1 грошових коштів за рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17 серпня 2010 року в справі №2-5606/10 із затримкою, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з ДКС України на свою користь 3% річних компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення.

3. Відповідач позов не визнав і зазначив, що рішенням ДКС України позивачу нарахована компенсація, яка буде виплачена за рахунок бюджетних коштів, передбачених бюджетною програмою, у порядку черговості надходжень таких рішень до ДКС України. Також указав, що Казначейство діє в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, і жодних протиправних дій стосовно позивача не здійснювало, а тому вважає позов безпідставним і необґрунтованим.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

4. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 серпня 2010 року в справі №2-5606/10 позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціальної політики Тернопільської міської ради задоволено. Судом вирішено стягнути з Управління праці та соціальної політики Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу як інваліду війни І групи за 2009-2010 роки в розмірі 10900 грн.

5. Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області від 27 січня 2012 року ВП №21386073 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 10 вересня 2010 року в справі №2-5606/10, у зв'язку із зміною боржника.

6.17 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Державного казначейства України в м. Тернопіль із заявою про виконання судового рішення на підставі виконавчого листа від 10 вересня 2010 року в справі №2-5606/10.

7.31 жовтня 2016 року ДКС України здійснено перерахунок на користь ОСОБА_1 коштів в розмірі 10900 грн, відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду від 17 серпня 2010 року в справі №2-5606/10, та, зокрема, підтверджується копією платіжного доручення № 20 від 26 жовтня 2016 року.

8.11 листопада 2016 року ДКС України прийнято рішення № 18 про виплату ОСОБА_1 компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення невиконання судових рішень та виконавчих документів за період з 17 червня 2013 року до 31 жовтня 2016 року в сумі 1022,21 грн.

9. Листом від 11 листопада 2016 року №5-14/1625-18922 ДКС України повідомила позивача, що останньому нарахована вказана компенсація в сумі 1022,21 грн., яка виплачується за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, зазначила, що виплата буде здійснена в порядку черговості надходжень рішень до органів казначейства.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі та мотиви їхнього ухвалення

10.20 березня 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів задоволено частково.

10.1. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо ненаправлення ОСОБА_1 рішення про виплату компенсації від 11 листопада 2016 року № 18.

10.2. Зобов'язано Державну казначейську службу України направити ОСОБА_1 рішення про виплату компенсації від 11 листопада 2016 року №18.

10.3. Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 1022,21 грн за порушення строку перерахування коштів за рішенням від 17 серпня 2010 року Тернопільського міськрайонного суду в справі №2-5606.

10.4. У решті позову відмовлено.

11. Задовольняючи частину позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що несвоєчасне виконання органом казначейства судового рішення про стягнення коштів тягне за собою виплату особі (стягувачу) компенсації у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми.

12. Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що підстави для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням від 17 серпня 2010 року Тернопільського міськрайонного суду в справі №2-5606/10 та зобов'язання Державної казначейської служби України прийняти рішення про нарахування такого відшкодування відсутні, оскільки фактично відповідачем указані вимоги виконані.

ІV. Касаційне оскарження

13.20 липня 2018 року Верховним Судом зареєстровано касаційну скаргу відповідача.

14. У касаційній скарзі відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено очевидне порушення права, адже на законодавчому рівні передбачено обов'язок Казначейства на прийняття рішення про нарахування та виплату компенсації, але не передбачено повноважень щодо направлення такого рішення на адресу стягувача. Окрім того, законодавство не встановлює строків виплати компенсації, оскільки згідно із пунктом 50 Порядку виконання рішень, компенсація виплачується Казначейством за черговістю надходження заяв та після погашення заборгованості за рішенням суду відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Також відповідач указав, що виплата компенсації здійснюється не за рахунок власних коштів (асигнувань) Казначейства, а виключно за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів. На думку відповідача, висновки судів першої та апеляційної інстанції стосовно стягнення компенсації з Казначейства є необґрунтованими і такими, що не відповідають встановленому законом способу виплати відповідної компенсації, а також призводить до нецільового використання бюджетних коштів.

15. У зв'язку із зазначеним відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

16. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя - Білоус О. В., судді - Данилевич Н. А., Желтобрюх І. Л.

17.11 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ДКС України та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/18505/16.

18.05 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 04 червня 2019 року № 597/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

19. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя - Шевцова Н. В., судді - Кашпур О. В., Радишевська О. Р.

20.02 вересня 2019 року на підставі розпорядження виконуючого обов'язки заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 02 вересня 2019 року № 1364/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв'язку з відпусткою судді Кашпур О. В.

21. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя - Шевцова Н. В., судді - Данилевич Н. А., Радишевська О. Р.

22.03 вересня 2019 року на підставі розпорядження виконуючого обов'язки заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 03 вересня 2019 року № 1381/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв'язку з відпусткою судді Радишевської О. Р.

23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя - Шевцова Н. В., судді - Данилевич Н. А., Бевзенко В. М.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

24. За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

25. Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Згідно з частиною 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

27. Згідно зі статтею 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

28. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.

29. Частина 2 статті 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - ~law10~) визначає, що компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

30. На підставі пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law11~ виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені ~law12~ суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності ~law13~, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені ~law14~ суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

31. Пункт 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845) встановлює, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

32. Пункт 33 Порядку № 845 визначає, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.

33. Підпункт 1 пункту 47 Порядку № 845 визначає, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

34. Відповідно до пункту 2 Порядку № 845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

35. Згідно з пунктом 50 Порядку № 845 компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

35.1. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

36. Пунктом 49 Порядку № 845 визначено, що у разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Міністерству фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

36.1. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

37. Згідно з пунктом 51 Порядку № 845 в рішенні (постанові) про виплату компенсації зазначаються: назва і дата видачі виконавчого документа, найменування органу, що його видав; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), код згідно з ЄДРПОУ або податковий номер (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серія і номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера, реквізити рахунків стягувача і боржника; дата надходження документів та відомостей, необхідних для перерахування коштів, дата закінчення встановленого законом строку для перерахування коштів, дата перерахування коштів стягувачу; строк прострочення платежу; реквізити рахунка, з якого здійснюється безспірне списання; спосіб перерахування коштів стягувачу; сума нарахованої компенсації.

VІ. Позиція Верховного Суду

38. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

39. Стаття 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачає обов'язок нарахування центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу.

40. Згідно з рекомендаціями, викладеними у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) "Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень", КРЄС уважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їхнього розподілу.

41. У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04, п. п. 56-58 та 66-70) Європейський суд з прав людини постановив, що у зв'язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мало місце також порушення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

42. Судами попередніх інстанції установлено, що рішення від 17 серпня 2010 року в справі №2-5606/10 було виконано 31 жовтня 2016 року, а 11 листопада 2016 року ДКС України прийнято рішення № 18 про виплату ОСОБА_1 компенсації, яка на час розгляду справи судами попередніх інстанцій позивачу не виплачена.

43. Ураховуючи, що наявність у позивача права на отримання компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення та її розмір не є спірним, та, беручи до уваги невиплату останньому нарахованих, але невиплачених відповідачем коштів, колегія суддів підтримує висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог у зазначеній частині.

44. Доводи касаційної скарги щодо виплати належної позивачеві компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення безпосередньо в порядку черговості безпідставними та необґрунтованими, оскільки законодавчі приписи, які встановлюють черговість виконання рішень, визначають порядок виконання саме судових рішень на підставі відповідних виконавчих документів, а не рішень Казначейства про виплату компенсації.

45. Указана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 вересня 2018 року в справі № 815/5301/17.

46. Твердження ДКС України щодо неможливості виконання оскаржуваних у цій справі судових рішень у зв'язку з відсутністю необхідних коштів за відповідною бюджетною програмою та неможливості їхньої виплати за рахунок бюджетних асигнувань ДКС України є необґрунтованими.

47. Положення пункту 50 Порядку № 845 визначають, що компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів. Водночас у випадку недостатності таких коштів Казначейство зобов'язано вжити заходів, визначених пунктом 49 Порядку № 845, та забезпечити виплату компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення. Відсутність коштів на відповідних бюджетних рахунках не є достатньою і вагомою підставою невиконання позитивних зобов'язань, взятих державою, пов'язаних із своєчасним виконанням судових рішень та здійсненням компесаційних заходів за вже допущене несвоєчасне їхнє виконання.

48. У рішеннях судів попередніх інстанцій зазначено про необхідність стягнення з відповідача відповідної компенсації проте не вказано за рахунок яких коштів необхідно її здійснити, тому в цій частині доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи.

49. Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги в частині того, що на законодавчому рівні не встановлено обов'язку Казначейства щодо направлення стягувачу оригіналу рішення про виплату компенсації.

50. Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання протиправною бездіяльності ДКС України щодо ненаправлення позивачу рішення про виплату компенсації від 11 листопада 2016 року № 18 та зобов'язання відповідача направити таке рішення не відповідають нормам матеріального права.

51. Верховний Суд визнає, що неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень у частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності ДКС України про ненаправлення позивачу рішення про виплату компенсації та зобов'язання відповідача направити позивачу таке рішення, є підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і прийняття у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, відповідно до статті 351 КАС України.

VІІ. Судові витрати

52. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року в справі № 826/18505/16 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо ненаправлення ОСОБА_1 рішення про виплату компенсації від 11 листопада 2016 року № 18 та зобов'язання Державної казначейської служби України направити ОСОБА_1 рішення про виплату компенсації від 11 листопада 2016 року №18.

3. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України щодо ненаправлення ОСОБА_1 рішення про виплату компенсації від 11 листопада 2016 року № 18 та зобов'язання Державної казначейської служби України направити ОСОБА_1 рішення про виплату компенсації від 11 листопада 2016 року № 18 відмовити.

4. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року в справі № 826/18505/16 залишити без змін.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Н. В. Шевцова

Судді: Н. А. Данилевич

В. М. Бевзенко