Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.04.2020 року у справі №822/315/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2020 року

Київ

справа №822/315/16

адміністративне провадження №К/9901/26007/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного малого підприємства «Лідер» на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 (судді: Боровицький О.А. (головуючий) Матохнюк Д.Б., Сапальова Т.В.) у справі №822/315/16 за позовом Приватного малого підприємства «Лідер» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне мале підприємство «Лідер» (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2015:

- №0003982205/1101, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 53 793,00 грн, в тому числі 43 034,00 грн за основним платежем та 10 759,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0003992205/1100, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 199 409,00 грн, в тому числі 159 527,00 грн за основним платежем та 39 882,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки акту перевірки про допущені Підприємством порушення вимог податкового законодавства є не обґрунтованими, базуються на припущеннях, натомість Товариство має первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентом та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.04.2016 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми від 16.10.2015 № 0003992205/1100, в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 197 685,00 грн, в тому числі 158 148,00 грн за основним платежем та 39 537,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. Податкове повідомлення-рішення від 16.10.2015 №0003982205/1101 визнано протиправним та скасовано в повному обсязі. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ з огляду на фактичне здійснення таких господарських операцій, що підтверджено належними первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Підприємства суд дійшов висновку, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «АККО», ПАТ «Домобудівний комбінат» не підтверджені належними первинними документами, що виключає право позивача формувати дані податкового обліку за такими операціями.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 та залишити в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.04.2016.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та ПДВ, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 21.09.2015 №3470/22-02/14148019, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ПМП "Лідер" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог п. 138.1. п.138.2, п.138.8. ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 198.1, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завишення витрат, що враховуються при визначені об`єкту оподаткування, за 2013 рік на загальну суму 226 496,00 грн за рахунок безпідставного віднесення до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат по операціях, здійснення яких документально не підтверджено належними первинними документами, зокрема, із ТОВ «АККО» на суму 143 670,00 грн та ПАТ «Домобудівний комбінат» на суму 82 826,00 грн, а також завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 57 331,00 грн, за рахунок віднесення сум ПДВ по вказаних операціях, зокрема, із ТОВ «АККО на суму 28 734,05 грн та із ПАТ "Домобудівний комбінат» на суму 28 597,00 грн. Перевіркою встановлено також заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за листопад 2012 року на суму 100 817,00 грн внаслідок безпідставного зменшення позивачем зобов`язань на вказану суму згідно з поданим уточнюючим розрахунком за листопад 2012 року.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та контрагентами ТОВ «АККО» та ПАТ «Домобудівний комбінат» відбувались у межах договорів поставки, надання робіт (послуг).

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивачем було надано копії документів: договори, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, витяги з оборотно - сальдових відомостей, накладні, акти приймання - передачі, акти списання, акти виконаних робіт на незавершене будівництво форми КБ-2в та КБ-3.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги Підприємство посилається на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи. В касаційній скарзі інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в позовній заяві не вказано, в чому саме за встановлених обставин полягає порушення (неправильне застосування) судом норм матеріального права позивач в касаційній скарзі не наводить. Фактично Підприємство просить переоцінить встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи.

9. Контролюючим органом надано заперечення на касаційну скаргу, в якому відповідач зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги та вказує на правильність рішення суду апеляційної інстанції.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 44.6 статті 44.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

10.3. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

10.4. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.5. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.6. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.7. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

14. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту.

16. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

17. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

19. Розв`язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо не підтвердження документально фактичного проведення господарських операцій з контрагентами ТОВ «АККО» та ПАТ «Домобудівний комбінат», а відповідно і неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту за такими операціями, надав належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішення) та дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати витрати та податковий кредит за такими операціями, з огляду на наступне:

19.1. Відповідно до умов договору поставки світло-прозорих конструкцій №1812-001 від 18.02.2013 ТОВ «АККО» зобов`язується виготовити світло-прозорі конструкції (вікна REHAU) та здійснити їх встановлення, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити замовлення. Відповідно до п.1.2 вказаного Договору, найменування, кількість, ціна, конфігурація замовлення мали вказуватись у підтвердженні Замовлення, яке є невід`ємним додатком договору, проте ні під час перевірки, ні під час судового розгляду вказаний документ позивачем надано не було.

Також, згідно умов Договору у вартість замовлення входила як вартість виготовлення світло-прозорих конструкцій, так і вартість їх встановлення на об`єктах позивача, включно із винесенням сміття після проведення робіт по встановленню (п.3.3 Договору).

Пунктом 4.1 Договору сторонами узгоджено, що зобов`язання по даному договору вважаються виконаними і прийнятими замовником (позивачем) з моменту підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт. Акт приймання-передачі виконаних робіт, що підлягає підписанню, складається та подається замовнику у 2-х примірниках по закінченню монтажу конструкцій. У випадку відсутності зауважень щодо якості виконаних робіт замовник повинен підписати Акт приймання-передачі виконаних робіт і передати один екземпляр виконавцю (пункт 4.2).

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, акти приймання-передачі виконаних робіт за договором сторонами не складались. Також встановлено, та не заперечувалось позивачем, що фактично роботи по встановленню вікон ТОВ «АККО» не виконувались, проте оплата за Договором проведена на повну суму замовлення в сумі 172404,25 грн, в т.ч. ПДВ - 28734,05 грн, тобто без отримання відповідної компенсації на частину коштів, що відповідає вартості самих робіт по встановленню вікон. Зміни щодо предмету та ціни Замовлення до Договору не вносились.

Позивачем також будь-яких документів, що свідчать про внесення змін до умов даного договору не надавалось ні під час проведення перевірки, ні під час адміністративного та судового оскарження, ні в частині обов`язковості складання первинних документів, ні в частині зміни предмета договору, ні в частині зміни ціни договору.

Таким чином, зазначене свідчить про невиконання ТОВ «АККО» своїх зобов`язань за договором в повному обсязі та безпідставність сплати позивачем визначеної ціни за договором в повному обсязі.

Крім того, встановлено також відсутність документів, що підтверджували би факт перевезення ТМЦ за вказаним договором (товарно - транспортні накладні, подорожні листи), як не надано і сертифікатів якості на товар.

Судом апеляційної інстанції встановлено також порушення порядку заповнення накладних на ТМЦ, складання яких договором взагалі не передбачалось, зокрема відсутні прізвище та посада відповідальної особи, яка виписала накладну та відвантажила ТМЦ.

Посилання позивача на те, що вартість робіт по встановленню вікон фактично в ціну товару (металопластикових вікон) не входила, а вартість отриманого товару відповідає вартості, що визначена умовами договору, не заслуговує на увагу, оскільки такі посилання суперечать умовам договору, де чітко передбачено, що окрім виготовлення товару (вікна) ТОВ «АККО» також зобов`язується здійснити їх встановлення, а також винести сміття після проведення робіт по встановленню. Договір не містить умов щодо додаткової оплати вказаних послуг;

19.2. щодо операцій із ПАТ «Домобудівний комбінат» то як встановлено судом апеляційної інстанції на підтвердження факту виконання вказаних робіт та правомірності формування витрат по податковому кредиту позивачем надано, зокрема, Довідку про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2013 року, яка не містить всіх необхідних та обов`язкових реквізитів для визнання її первинним документом, зокрема, відсутні підписи посадових осіб та печатки підприємств (завірену копію такої довідки позивач надав відповідачу під час проведення перевірки і така копія міститься в матеріалах справи). Крім того, вказана довідка складена за типовою формою №КБ-3, що була затверджена наказом Державного комітету Статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року №237/5, який втратив чинність згідно наказу Державного комітету Статистики України від 04.12.2009 року №453/553 (на момент складання довідки діяв наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року №554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві"). З урахування зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що копія Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2013 року, яка складена не за встановленою формою та яка не містить обов`язкових реквізитів, не є належним доказом. Крім того, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що суд першої інстанції врахувавши таку довідку як належний доказ проігнорував вимоги п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, а також вимоги КАС України, оскільки мав вирішити питання щодо правомірності прийнятих рішень з врахуванням обставин, що існували на момент їх прийняття (довідка без належних реквізитів (т.1 а.с. 158), а не на момент розгляду справи у суді (позивачем подано вказану довідку, яка вже містила підписи та печатки сторін (т.1.а.с. 119).

Суд апеляційної інстанції також правильно виходив з того, що вказана довідка серпня 2013 року, в частині робіт ПП «Фундаментспецбуд», не може бути визнана первинним документом і з огляду на те, що вона фактично підміняє Довідку квітня 2008 року, але вже складається не між ПАТ «Домобудівний комбінат» (Замовник) та ПП «Фундаментспецбу»" (Субпідрядник), а між ПАТ «Домобудівельний комбінат» (Генпідрядник) та ПМП "Лідер" (Замовник), що не відповідає дійсності ні в частині періоду виконання робіт, ні в частині замовника та виконавця робіт. Факт виконання будівельно-монтажних робіт по забиванню паль на об`єкті по АДРЕСА_1 в квітні 2008 року субпідрядною організацією ПП «Фундаментспецбуд» на замовлення ПАТ "Домобудівний комбінат" визнається самим позивачем.

Суд також правильно дійшов висновку, що Акт виконаних робіт до вказаної вище довідки, не може бути врахований в якості належного доказу, оскільки такий був наданий лише в ході судового розгляду, що суперечить вимогам п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України та вимогам КАС України.

20. Щодо встановлення перевіркою заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за листопад 2012 року на суму 100 817,00 грн внаслідок безпідставного зменшення позивачем зобов`язань на вказану суму згідно з поданим уточнюючим розрахунком за листопад 2012 року, то суд апеляційної також правильно виходив з того, що позивачем в підтвердження своєї позиції щодо помилкового завищення податкових зобов`язання по ПДВ на суму 100 817,00 грн не було надано відповідних доказів та пояснень по яким саме операціям та з якими контрагентами відбулось таке помилкове (подвійне) включення сум податку до складу податкових зобов`язань з ПДВ.

Щодо посилань позивача на те, що помилкове включення ПМП «Лідер» у листопаді 2012 року ПДВ в сумі 100 817,00 грн, у зв`язку з чим і подано уточнюючі розрахунки від 28.12.2012 №9082504828 та від 07.02.2013 №9004916113, щодо виключення вказаної суми, підтверджується наявним в матеріалах справи актом перевірки від 03.12.2012 №6757/22-6/14148019, на підставі якого були винесені податкові повідомлення-рішення, які в подальшому були скасовані постановою Хмельницького окружного адміністративного суду по справі №822/3541/13-а від 24.12.2013, що набрала законної сили, то такі посилання не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з встановлених обставин вказаним судовим рішенням, перевірка, за якою було складено акт від 03.12.2012 №6757/22-6/14148019, була проведена за період з 01.01.2009 по 23.10.2012, тобто податковий період листопад 2012 року не був і не міг бути предметом вказаної перевірки, оскільки декларацію за листопад позивач подав у грудні 2012 року, а уточнюючі розрахунки у грудні 2012року та лютому 2013 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. Судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Підприємством було сформовано витрати та податковий кредит, як досліджено і обставини щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ за листопад 2012 року, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і контролюючим органом, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно.

22. Колегія суддів зазначає, що позивачем в касаційній скарзі не наведено обґрунтованих доводів, які б спростовували встановлені обставини судом апеляційної інстанції та на підставі яких зроблено висновок про допущені позивачем порушення норм податкового законодавства.

22. Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності на підставі оцінених доказів, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем з огляду на приписи процесуального закону (ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України доказів щодо неправомірного формування витрат та включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями з контрагентами ТОВ «АККО» та ПАТ «Домобудівний комбінат» без належного документального підтвердження фактичного здійснення таких операцій та безпідставного зменшення позивачем зобов`язань з ПДВ за листопад 2012 року.

23. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи, правильність застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Приватного малого підприємства «Лідер» на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 слід залишити без задоволення.

24. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

25. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша стаття 350 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного малого підприємства «Лідер» залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 у справі №822/315/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду