Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.12.2019 року у справі №160/5380/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2020 року

Київ

справа №160/5380/19

адміністративне провадження №К/9901/34753/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року (головуючий суддя Головко О.В., судді: Суховарова А.В., Ясенова Т.І.)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Суха Балка»

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» (надалі також - ПАТ «Суха балка», позивач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС № 0004764615 від 29 травня 2019 року, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2019 року № 0004764615.

В обґрунтування позовної заяви послалось на те, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки податкові накладні від 31 грудня 2018 року № 1231003, № 1231004, № 1231002, складені ПАТ Суха Балка", направлені на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі також - ЄРПН) вчасно, а саме до 20-00 години 15 січня 2019 року, тобто протягом операційного дня, проте не отримано квитанцій про прийняття або неприйняття, зупинення реєстрації вказаних податкових накладних, таким чином останні, виходячи із положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є такими, що своєчасно зареєстровані.

Позивач наполягав на тому, що за наведених обставин та за відстуності його протиправних дій підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що посилання позивача на бездіяльність ДФС України щодо реєстрації податкових накладних, вказуючи, при цьому, на те, що фактично спірні податкові накладні для реєстрації позивачем направлено в межах строку, визначеного ПК України та в межах операційного дня, а, відповідно, податкові накладні мають бути зареєстровані за датою первинної подачі не можуть слугувати підставою для задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки позовні вимоги щодо правомірності рішення ДФС України щодо неприйняття податкових накладних не заявлялись, а ДФС України не є стороною у цій справі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Суха Балка» задоволено, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року скасовано, позов ПАТ «Суха Балка» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2019 року № 0004764615.

Вказуючи про протиправність оскарженого позивачем індивідуального акта, суд апеляційної інстанції не погодився з рішенням суду першої інстанції та виходив із того, що реєстрація податкових накладних з перевищенням граничних строків відбулася не з вини платника податків, а тому й підстави для притягнення особи до відповідальності відсутні.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач зазначив, що суд, ухвалюючи рішення, неправильно застосував норми матеріального права, не дав обґрунтованої оцінки доводам відповідача.

Так, відповідач зазначає, що сам факт порушення ПАТ «СУХА БАЛКА» терміну реєстрації податкових накладних підтверджено даними ЄРПН, однак акт своєчасного направлення податкових накладних не підтверджується жодними документами.

Відповідач наполягає на тому, що твердження ПАТ «СУХА БАЛКА» про порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН через некоректну роботу цього реєстру є безпідставними.

Як вказував в касаційній скарзі відповідач, твердження щодо направлення на реєстрацію позивачем податкових накладних 15 січня 2019 року, тобто в межах строку встановленого ПК України, а тому податкові накладні мають бути зареєстровані датою їх первинної подачі, тобто є необґрунтованими з огляду на те, що предметом позовних вимог в даній справі є правомірність податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами камеральної перевірки і виявлених під час неї порушень, а не позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності ДФС України щодо не реєстрації податкових накладних та вимоги вважати їх зареєстрованими в цей день направлення для реєстрації.

2.2. Доводи позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і вказує таке.

Позивачем з дотриманням термінів, встановлених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, направлено податкові накладні на реєстрацію до ЄРПН та не отримано квитанцій про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкових накладних.

В матеріалах справи, як вказує позивач, наявні всі докази, на підставі яких суд апеляційної інстанції встановив обставини щодо відправлення для реєстрації податкових накладних саме 15 січня 2019 року

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Згідно з обставинами, що встановлені судами попередніх інстанцій, Офісом ВПП проведено камеральну перевірку ПАТ «Суха Балка», за результатами якої складено акт від 02 травня 2019 року № 221/28-10-46-15/00191329, згідно з висновками якого позивачем порушено вимоги пункту 201.10 статті 201 ПК України в частині не дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН на загальну суму 27 562 480,94 грн., а саме: від 31 грудня 2018 року № 1231003, № 1231004, № 1231002.

На підставі вищевказаного акта прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2019 року № 0004764615, згідно з яким до ПАТ «Суха Балка» застосовано штраф у розмірі 2 756 248,10 грн.

За результатами дослідження фактичних обставин, що передували прийняттю податкового повідомлення-рішення, судами встановлено, що 15 січня 2019 року позивачем складено та направлено засобами електронного зв`язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 31 грудня 2018 року № 1231003, № 1231004, № 1231002.

Протягом операційного дня позивачем не було отримано від податкового органу квитанцію про неприйняття або зупинення реєстрації податкових накладних, що також не заперечується відповідачем, проте подані позивачем протягом операційного дня 15 січня 2019 року податкові накладні були зареєстровані податковим органом лише 30 січня 2019 року.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, у будь-який інший день поза межами операційного дня 15 січня 2019 року, позивач повторно податкові накладні від 31 грудня 2018 року № 1231003, № 1231004, № 1231002 для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних не направляв.

Також позивачем надані докази, що на сайті ДФС України 15 січня 2019 року розміщено інформацію про перенавантаження серверу ДФС, у зв`язку з чим документи обробляються із затримкою в часі.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію зведених податкових накладних.

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Положеннями пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абзац п`ятий цього пункту).

Згідно з абзацом чотирнадцятим пункту 201.10 статті 201 ПК реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН здійснюється з урахуванням граничних строків, зокрема: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, як це передбачено абзацом сімнадцятим пункту 201.10 статті 201 ПК, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (надалі також - порядок №1246).

Цей Порядок визначає механізм внесення до ЄРПН відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї. Так, згідно з положеннями пунктів 2, 8 Порядку №1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість - постачальником (продавцем) (крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця); платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", «;Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (пункти 10, 11 Порядку №1246).

Відповідно до пункту 12 зазначеного Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться визначені цим пунктом перевірки, за результатами яких формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 14 Порядку №1246).

В Порядку не міститься визначення поняття "реєстрація податкової накладної". Натомість, за визначенням підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК ЄРПН - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Наведені нормативні положення дають підстави для висновку, що в процедурі внесення інформації (відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування) до ЄРПН є дві окремі стадії: 1) надання платником податку на додану вартість податкової накладної (розрахунку коригування); 2) прийняття/неприйняття податкової накладної (розрахунку коригування) та внесення відомостей щодо неї (нього) безпосередньо до ЄРПН. Перша із цих стадій залежить від платника податку на додану вартість і є результатом його дій, тоді як друга - це результат виконання роботи програмного забезпечення, що контролюється ДФС, та/або безпосередніх дій працівників ДФС, на яку (які) платник податку не має впливу.

У цьому контексті встановлена нормою пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК відповідальність платника податку на додану вартість за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу для реєстрації податкової накладної та /або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, у вигляді накладення штрафу може застосовуватися в разі якщо платник податку не надав (не надіслав) податкову накладну (розрахунок коригування) ДФС у строк, встановлений цією статтею.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10 червня 2019 року у справі №802/1825/16-а та від 12 липня 2019 року у справі №0940/1600/18.

Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 201.10 статті 201 ПК якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на те, що позивачем вжито всі залежні від нього дії щодо надання (надіслання) податкових накладних для реєстрації в ЄРПН у строк, встановлений статтею 201 ПК України, проте квитанцій про прийняття або неприйняття таких накладних ним не отримано, останні вважаються такими, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому підстави для застосування до позивача штрафних санкцій відсутні.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

Таке правозастосування закріплене і в Кодексі адміністративного судочинства України, частиною другою статті 77 якого передбаченоё що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Разом з тим, відповідачем під час розгляду справи не надано доказів, які б підтвердили ту обставину, що позивачем податкові накладні направлялись у інший, відмінний від 15 січня 2019 року, день.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться роздруківки електронних документів щодо направлення позивачем податкових накладних 15 січня 2019 року та лист директора ТОВ «М.Е.ДОК» від 27 лютого 2019 року, якими підтверджуються доводи позивача щодо своєчасного направлення для реєстрації в ЄРПН податкових їх накладних.

Аналіз матеріалів справи, встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правових норм при застосуванні до правовідносин дає підстави вважати, що суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні рішення діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на позицію, висловлену Верховним Судом у справі № 815/2457/18, де суд касаційної інстанції виходив із того, що посилання платника податків на бездіяльність ДФС України щодо реєстрації податкової накладної, яка у судовому порядку встановлена не була, не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Ця судова практика, на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, є нерелевантною обставинам даної справи та жодним чином не підтверджує доводів відповідача, зокрема у справі № 815/2457/18, на яку посилається відповідач, Верховний Суд виходив із того, що платником податків податкові накладні для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних було направлено поза межами операційного дня граничного строку для їх реєстрації, що стало підставою для відмови у їх прийнятті; вказане рішення платником податків в судовому порядку не оскаржувалося, повторно було направлено податкові накладні для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 40 справи «Пономарьов проти України»(№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання "справедливої рівноваги" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

За таких обставин неузгодженість дій органів державної влади або невиконання державними органами та їх посадовими особами своїх безпосередніх обов`язків (в даному випадку невчасна реєстрація податкових накладних) не повинно тягти за собою покладення на суб`єкта господарювання надмірних обов`язків або інших несприятливих наслідків, як це мало місце у справі.

Аналіз матеріалів справи, встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правових норм при застосуванні до правовідносин дає підстави вважати, що суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні індивідуального акта діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.

Відтак, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення суду апеляційної інстанції суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішенння, а тому в задоволенні касаційної скарги Управління слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В.Білоус

І.Л. Желтобрюх