Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа №826/510/17

адміністративне провадження №К/9901/59532/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу

за касаційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України

на додаткове судове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2018 (колегія у складі суддів Келеберди В.І., Федорчука А.Б., Качура І.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 (колегія у складі суддів Беспалова О.О., Губської О. А., Парінова А. Б.) у справі №826/510/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Продексім"

до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Департаменту агропромислового розвитку Херсонської області,

треті особи - Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України в Херсонській області

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів.

УСТАНОВИВ:

1. У грудні 2016 року ТОВ «Торговий дім «Продексім» звернулось до суду з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Департаменту агропромислового розвитку Херсонської області про визнання протиправною бездіяльності щодо непогашення кредиторської заборгованості перед позивачем в сумі 847714,00 грн за бюджетною програмою 2801180 «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі» за заходом - здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів; стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованості в сумі 847714, 00 грн на здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів відповідно до наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.10.2012 №632, від 30.11.2012 №745 шляхом списання з наявних бюджетних програм Міністерства аграрної політики та продовольства України.

2. До суду першої інстанції надійшло клопотання позивача про закриття провадження у справі, зареєстроване 24.01.2018. Клопотання було обґрунтовано тим, що станом на час його подання Міністерство аграрної політики та продовольства України добровільно та в повному обсязі виплатило спірні кошти, що свідчить про відсутність спору.

3. Ухвалою суду першої інстанції від 19.02.2018 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закрито провадження у справі.

4. Додатковим судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2018 задоволено заяву представника позивача та присуджено до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства аграрної політики та продовольства України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 14093,71 грн.

5. Не погоджуючись з додатковим судовим рішенням, Міністерство аграрної політики та продовольства України подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване додаткове судове рішення суду першої інстанції

6. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 було залишено без змін додаткове судове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2018.

7. Не погоджуючись з таким рішенням, 17.08.2018 Відповідач подав касаційну скаргу на додаткове судове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018, в якій просив скасувати оскаржувані рішення.

8. Ухвалою від 28.09.2018 Верховний Суд відкрив провадження у справі. Станом на 03.04.2019 відзивів від інших учасників не надходило.

9. Скаргу скаржник обґрунтовує тим, що кошти ТОВ «ТД «Продексім» сплачені відповідачем не у зв'язку із судовим розглядом справи чи визнанням позовних вимог, а у зв'язку зі здійсненням Міністерством аграрної політики та продовольства України своїх повноважень.

10. Також, на думку апелянта, судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм процесуального права, оскільки судовий збір стягнуто з одного відповідача, в той час як позовні вимоги пред'явлено до двох відповідачів.

11. В обґрунтування свої доводів скаржник покликається на постанову Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №826/6939/16.

12. Оцінюючи наведені сторонами аргументи та перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції з таких підстав.

13. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

14. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

15. Відповідно до ст. 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

16. Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що доводи апелянта щодо заявлення позовних вимог до двох відповідачів не перебувають у наслідковому зв'язку з обов'язком суду стягувати судові витрати з обох відповідачів солідарно. Така позиція зумовлена тим, що прохальна частина адміністративного позову не містить вимог до Департаменту агропромислового розвитку Херсонської області, а клопотання про закриття провадження заявлено позивачем у зв'язку з повним задоволенням вимог саме Міністерством аграрної політики та продовольства України у добровільному порядку.

17. Щодо твердження апелянта про відсутність з його боку визнання позову, Суд зазначає, що в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2018 зроблено висновок, що кредиторська заборгованість перед позивачем погашена відповідачем добровільно, отже права позивача відновлені і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання такої бездіяльності протиправними після погашення заборгованості.

18. Відповідно до положень ст. 294 КАС України ухвалу про закриття провадження у справі може бути оскаржено в апеляційному порядку.

19. Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку, що у разі незгоди із висновком про добровільне погашення заборгованості, Відповідачу слід оскаржувати саме ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2018.

20. Матеріали справи не свідчать, що скаржник вчиняв дії щодо оскарження вказаної ухвали, в тому числі у зв'язку з незгодою щодо мотивів прийняття судового рішення. Враховуючи те, що додаткове судове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2018 є наслідком постановлення саме ухвали про закриття провадження, у Суду відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

21. Рішення не суперечить висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №826/6939/16, яке ухвалене за інших фактичних обставин. У цій справі оскаржувалося судове рішення, яким одночасно було закрито провадження та стягнуто з Кабінету Міністрів України судові витрати. Отже, Верховний Суд мав підстави для скасування рішення в частині стягнення судового збору саме у зв'язку із незгодою відповідача із висновком про добровільне задоволення позовних вимог.

22. Таке рішення було зумовлене тим, що оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 724 "Про використання у системі управління ризиками орієнтованих показників митної вартості товарів" втратила чинність у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 05 жовтня 2016 року № 686, а не у зв'язку з судовим розглядом справи або на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, а у зв'язку із здійсненням Урядом своїх повноважень. Те, що постанова Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 724 втратила чинність, не можна вважати задоволенням позовних вимог позивача.

23. У справі, що розглядається, цей висновок не може бути застосований, оскільки втрату чинності нормативно-правовим актом (об'єктивна подія) не може бути прирівняно до добровільного погашення боргу (суб'єктивна дія).

24. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

25. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 328, 342, 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України залишити без задоволення.

Додаткове судове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 у справі №826/510/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб