Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2019 року

Київ

справа №826/18068/16

адміністративне провадження №К/9901/20493/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства «ІСТТЕХ» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року (суддя Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючої судді - Безименної Н.В., суддів - Аліменка В.О., Кучми А.Ю.) у справі за позовом Дочірнього підприємства «ІСТТЕХ» до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи: старший державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Савчук Костянтин Петрович, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, про визнання протиправною та скасування постанови,

установив:

У листопаді 2016 року Дочірнє підприємство «ІСТТЕХ» звернулось до суду із адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Шевченківський РВ ДВС м. Києва), в якому просило визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця від 2 листопада 2016 року про відкриття виконавчого провадження №52790056. Позивач вважав, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавчий документ не набрав чинності.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповноту з'ясованих судами обставин справи просить скасувати прийняті ними рішення і ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що оскарження постанови про накладення штрафу в установлений законом строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду, а тому така не могла бути прийнята державним виконавцем до виконання. Вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не надано доказів направлення на адресу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві повідомлення про оскарження постанови цього органу від 12 липня 2016 року, оскільки такі наявні в матеріалах справи (заява-повідомлення від 21 липня 2016 року, зареєстрована 27 липня 2016 року).

Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що 12 липня 2016 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві винесено постанову № 187/16/10/26-13/1207/02/4 про накладення на Дочірнє підприємство «ІСТТЕХ» штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 130500,00 грн.

25 липня 2016 року позивач оскаржив зазначену постанову до суду, ухвалою Окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року відкрито провадження у справі №826/11290/16 за позовом Дочірнього підприємства «ІСТТЕХ» до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві про скасування постанови від 12 липня 2016 року.

1 листопада 2016 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві звернувся до Шевченківського РВ ДВС м. Києва із заявою про прийняття до виконання виконавчого документа - постанови про накладення штрафу від 12 липня 2016 року.

2 листопада 2016 року Шевченківським РВ ДВС м. Києва відкрито виконавче провадження №52790056 з виконання постанови Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 12 липня 2016 року про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Листами від 30 листопада 2016 року та 5 грудня 2016 року позивач повідомляв Шевченківський РВ ДВС м. Києва про оскарження постанови Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 12 липня 2016 року в судовому порядку, у зв'язку з чим просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.

У відповідь на вказані листи відповідач поінформував Дочірнє підприємство «ІСТТЕХ» про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження №52790056 винесена відповідно до вимог закону, оскільки згідно з відміткою, яка містилася на виконавчому документі, такий набрав чинності.

27 грудня 2016 року державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №52790056, оскільки борг в повному обсязі стягнуто на депозитний рахунок відділу та перераховано стягувачу.

Судами також встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 серпня 2017 року у справі №826/11290/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, Дочірньому підприємству «ІСТТЕХ» відмовлено у задоволенні позову до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві про скасування постанови від 12 липня 2016 року.

Не погоджуючись з постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з відсутності підстав до скасування постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження, оскільки така прийнята відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів КАС ВС погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

5 жовтня 2016 року набрав чинності Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню як виконавчі документи рішення постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (пункт 6).

Статтею 4 Закону №1404-VIII обумовлено вимоги, які висуваються до виконавчого документа, серед яких - дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Частиною четвертою статті 4 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п'ятою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно зі статтями 4, 5 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами, визначеними у частині другій статті 3 цього Закону, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку. Штраф підлягає сплаті у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови. У разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку.

Постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.

Відповідно до пунктів 28, 29, 31 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 року № 244 (далі - Порядок № 244), постанову про накладення штрафу може бути оскаржено суб'єктом містобудування, щодо якого її винесено, до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс відповідну постанову.

Оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку з дня набрання нею законної сили.

У разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом.

Як встановили суди, 1 листопада 2016 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві звернувся до Шевченківського РВ ДВС м. Києва із заявою про примусове виконання постанови ДАБІ у місті Києва від 12 липня 2016 року про накладення на Дочірнє підприємство «ІСТТЕХ» штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

У зазначеній постанові, яка є виконавчим документом, містилася відмітка, що вона набрала чинності 26 липня 2016 року.

При цьому, приймаючи до виконання виконавчий документ, державним виконавцем не було встановлено жодної із передбачених частиною четвертою статті 4 Закону №1404-VIII підстав, за яких виконавчий документ повертається стягувачу.

У зв'язку із цим, встановивши, що виконавчий документ відповідав вимогам, що висуваються до нього Законом України «Про виконавче провадження», 2 листопада 2016 року державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м. Києва відкрито виконавче провадження з виконання зазначеної постанови.

Колегія суддів КАС ВС враховує, що станом на час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не володів інформацією щодо оскарження виконавчого документа у судовому порядку. Протилежного позивачем не доведено і судами не встановлено.

Як встановили суди, вперше позивач повідомив Шевченківський РВ ДВС м. Києва про оскарження постанови Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 12 липня 2016 року в судовому порядку 30 листопада 2016 року, тобто, після відкриття виконавчого провадження.

Крім того, за змістом пункту 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Тобто, боржник у виконавчому провадженні у разі оскарження в судовому порядку виконавчого документа, не позбавлений права ініціювати перед судом питання про зупинення стягнення на підставі такого виконавчого документа.

Заявник касаційної скарги звертав увагу на те, що керуючись приписами Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Порядку №244 позивач направляв на адресу Департаменту Державної-архітектурно будівельної інспекції у м. Києві повідомлення про оскарження винесеної останнім постанови від 12 липня 2016 року (заява-повідомлення від 21 липня 2016 року, зареєстрована Департаментом ДАБІ у місті Києві 27 липня 2016 року). Незважаючи на це, Департаментом ДАБІ у м. Києві було ініційоване примусове виконання постанови про накладення штрафу, яка чинності не набрала, що мало наслідком незаконне відкриття виконавчого провадження.

Аналізуючи такі доводи позивача, колегія суддів КАС ВС зауважує, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставами позову є ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

В адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Цей принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

У даній справі предметом оскарження є постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Департаменту ДАБІ України у місті Києві від 12 липня 2016 року.

Так, частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин; далі - КАС України) закріплено перелік критеріїв, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що оскаржуються.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення відповідачем - органом державної виконавчої служби, жодного із таких критеріїв під час винесення спірної постанови. Не наведено таких підстав і позивачем.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, в рамках даної адміністративної справи позивачем не оскаржуються дії Департаменту ДАБІ України у місті Києві щодо зазначення в постанові від 12 липня 2016 року датою набрання нею чинності 26 липня 2016 року та направлення її до органу виконавчої служби для примусового виконання, - що виключає можливість надання судом правової оцінки таким діям означеного суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав до визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Шевченківського РВ ДВС м. Києва від 2 листопада 2016 року про відкриття виконавчого провадження №52790056.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Отже, судами не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконного рішення, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

постановив :

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірнього підприємства «ІСТТЕХ»- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець