Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2019 року

Київ

справа №823/1452/16

провадження №К/9901/22151/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа - Комсомольський міський суд Полтавської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Гаврилюка В. О., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: Мамчура Я. С. (головуючий), Желтобрюх І. Л., Файдюка В. В.

І. Суть спору

1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (надалі також ТУДСА, відповідач), третя особа - Комсомольський міський суд Полтавської області, в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність ТУДСА щодо не здійснення нарахування судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді за період з 1 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року в сумі 2175 гривень;

1.2. зобов'язати ТУДСА здійснити нарахування і виплатити судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді за період з 1 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року в сумі 2175 гривень.

2. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач протиправно не здійснив нарахування йому щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді за вказаний період, оскільки право на отримання вказаної доплати позивач набув 26 листопада 2013 року та не втратив такого права з набранням чинності Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким змінено відповідне правове регулювання.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні на позов ТУДСА наполягає на законності припинення виплати позивачеві доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків після набрання чинності Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», яким установлено право на отримання вказаної доплати виключно суддям із стажем роботи понад 3 роки.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. 26 листопада 2013 року на підставі Указу Президента України від 7 листопада 2013 року № 620/2013, наказом в. о. голови Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 листопада 2013 року № 9.1-а ОСОБА_1 зараховано на посаду судді Комсомольського міського суду Полтавської області з 26 листопада 2013 року з посадовим окладом згідно із штатним розписом та встановлено надбавку за вислугу років в розмірі 15 відсотків посадового окладу з 26 листопада 2013 року у зв'язку з наявністю стажу роботи станом на 26 листопада 2013 року - 00 років 00 місяців 00 днів.

5. Наказом в. о. голови Комсомольського міського суду Полтавської області від 3 квітня 2015 року № 4.2-а на підставі листа ГУДСА від 31 березня 2015 року № 02-19/141 позивачу припинено здійснення виплати щомісячної доплати за вислугу років з підстав відсутності трирічного стажу роботи на посаді судді та скасовано пункт 2 наказу в. о. голови Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 листопада 2013 року в частині виплати позивачеві надбавки за вислугу років 15 відсотків посадового окладу.

6. У подальшому наказом голови Комсомольського міського суду Полтавської області від 3 серпня 2015 року № 13.1-а скасовано наказ від 3 квітня 2015 року № 4.2-а про припинення здійснення виплати ОСОБА_1 і встановлено йому щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 3 серпня 2015 року, у зв'язку з наявністю стажу роботи станом на 3 серпня 2015 року 1 рік 8 місяців 7 днів і зобов'язано здійснити перерахунок та виплату невиплаченої щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді ОСОБА_1 за період з 3 квітня 2015 року по 2 серпня 2015 року.

7. Однак, такого перерахунку відповідач не здійснив. Крім того відповідно до розрахункового листа за вересень 2016 року надбавка позивачеві в розмірі 15 відсотків посадового окладу відповідачем не нарахована та не виплачена.

8. Вказані обставини зумовили звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій

9. Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 20 жовтня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, позов задовольнив повністю:

9.1. визнав протиправною бездіяльність ТУДСА щодо не здійснення нарахування судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді за період з 1 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року в сумі 2175 гривень;

9.2. зобов'язав ТУДСА здійснити нарахування і виплатити судді Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді за період 1 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року в сумі 2175 гривень.

10. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив із того, що застосування норм Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» відбувається з 28 березня 2015 року та не поширюється на відносини, які виникли до набрання їх чинності. Відтак судді, стаж роботи яких на посаді на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаним законом права на отримання такої щомісячної доплати не втрачають і мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді до 3-х років.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

11. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

12. У касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення про відмову в позові.

13. Заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не надійшло.

V. Оцінка Верховного Суду

14. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, врегульовані Конституцією України, Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон № 192-VIII); далі - Закон № 2453-VI), який визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.

15. Згідно з частиною п'ятою статті 129 Закону № 2453-VI (у редакції, яка була чинна на час призначення позивача на посаду судді) суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

16. 29 березня 2015 року набрав чинності Закон № 192-VIII, яким Закон № 2453-VI викладено в новій редакції.

17. Відповідно до частини п'ятої статті 133 цієї редакції суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

18. При цьому Прикінцеві та перехідні положення Закону № 192-VIII не містять норм стосовно збереження за суддями, які були призначені чи обрані на посаду судді до набрання чинності цим Законом, права на отримання щомісячної доплати за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом № 192-VIII.

19. Статтею 13 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

20. Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

21. За правилами частини першої статті 51 цього ж Кодексу керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

22. Статтею 8 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

23. Відповідно до статті 147 Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

24. Враховуючи те, що на час виникнення спірних правовідносин положення Закону № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII) щодо визначення суддівської винагороди не визнані неконституційними та відносно них відсутнє офіційне тлумачення Конституційного Суду України, а Прикінцеві та перехідні положення Закону № 192-VIII не містять норми, якою збережено за суддями право на отримання щомісячної доплати за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, то правових підстав для нарахування та виплати позивачу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу у відповідача не було.

25. Помилковим є й висновок судів про те, що відсутність норми, яка зберігає за суддями, стаж роботи яких складає менше трьох років, право на отримання щомісячної доплати за вислугу років, є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

26. Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів. Так, зокрема, у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 цей Суд указав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

27. Втім, як видно із правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

28. Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).

29. На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку про те, що з моменту набрання чинності Законом № 192-VIII право на отримання щомісячної доплати за вислугу років мають судді, стаж роботи яких складає більше трьох років.

30. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постановах від 1 листопада 2016 року № 21-1425а16, від 2 листопада 2016 року № 21-1843а16, а також правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 823/1007/16, від 30 травня 2018 року у справі № 823/114/16, від 13 червня 2018 року у справі № 823/869/16, від 19 липня 2018 року у справах №№ 816/1229/16, 823/445/16 та інших.

31. За такого правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про відсутність незаконної бездіяльності з боку відповідача по виплаті позивачеві щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за вересень 2016 року, оскільки стаж роботи позивача на посаді судді у цей період є меншим, ніж три роки, що свідчить про відсутність підстав для виплати йому щомісячної доплати за вислугу років відповідно до частини п'ятої статті 133 Закону № 2453-VI у редакції Закону 192-VIII.

VІ. Висновки

32. За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому ці рішення слід скасувати в порядку частини першої статті 351 КАС України й ухвалити у справі нове рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області задовольнити.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі № 823/1452/16 скасувати.

3. Ухвалити у справі № 823/1452/16 нове рішення.

4. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа - Комсомольський міський суд Полтавської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич