Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2019 року

Київ

справа №813/2003/18

адміністративне провадження №К/9901/68178/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року (суддя Сподарик Н.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року (головуючий суддя Ніколін В.В., судді: Заверуха О.Б., Рибачук А.І.) у справі №813/2003/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року, позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача у судове засідання без поважних причин.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, ФОП ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач посилається на те, що про призначення судового засідання на 9 липня 2018 року її не було повідомлено в установленому статтями 124, 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) порядку, оскільки конверт повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що свідчить про те, що вона судової повістки не отримувала. Крім того, судами не взято до уваги той факт, що нею на електрону адресу суду 11 червня 2018 року надіслано клопотання про проведення підготовчого засідання у справі за її відсутності, а у дати призначення судових засідань 9 та 25 липня 2018 року вона перебувала за межами України.

У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача просив залишити її без задоволення, посилаючись на дотримання судами першої та апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваних судових рішень положень статей 126, 205 та 240 КАС, адже суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 124 КАС судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси-шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси-шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу. Вручення повістки у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси за правилами статті 126 КАС здійснюється під розписку. Особа, яка вручає повістку, зобов'язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи.

Частиною одинадцятою статті 126 КАС передбачено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Як убачається з матеріалів справи, у призначене на 11 червня 2018 року підготовче засідання, належним чином повідомлений позивач не з'явилась та не забезпечила явку уповноваженого представника, у зв'язку з чим засідання відкладено на 9 липня 2018 року, про що її додатково повідомлено повісткою про виклик до суду.

9 липня 2018 року позивач в судове засідання повторно не прибула, явку уповноваженого представника не забезпечила, про причини неприбуття суд не повідомила, заяви про розгляд справи без її участі не подала. На адресу суду повернувся за закінченням терміну зберігання поштовий конверт із судовою повісткою, адресований ФОП ОСОБА_1, який був направлений за вказаною у позовній заяві адресою. У зв'язку із наведеним, розгляд справи судом знов відкладено на 25 липня 2018 року на 14:00 год., про що позивача додатково повідомлено повісткою про виклик до суду. Вказану повістку позивач отримала 12 липня 2018 року особисто.

Таким чином, про судові засідання 11 червня 2018 року та 25 липня 2018 року позивач повістку отримувала, а про судове засідання 9 липня 2018 року поштове відправлення з повісткою не вручене позивачу з причин, незалежних від суду, який у встановленому процесуальним законом порядку вчинив необхідні дії, спрямовані на повідомлення учасників процесу про дату, час і місце розгляду справи, адже отримання рекомендованих листів адресатом є поза межами судового контролю. Обов'язок суду «повідомити» полягає в тому, щоб інформувати учасника про судове засідання, а не забезпечити його прибуття.

У розумінні частини одинадцятої статті 126 КАС слід вважати, що таку повістку про виклик в судове засідання на 9 липня 2018 року о 10:00 годині врученою позивачу належним чином.

У підготовче засідання, призначене на 25 липня 2018 року позивач втретє не прибула, хоча про час та місце його проведення була повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.114). Заява про причини неявки до суду не надходила.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено статтею 205 КАС. Так, частиною п'ятою цієї статті передбачено, що в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Наведена норма кореспондується з положеннями статті 240 КАС, якою визначено що позов залишається судом без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини другої статті 44 КАС учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Згідно із частиною першою статті 45 КАС учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною першою статті 131 КАС покладено обов'язок на учасників судового процесу під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Матеріали справи не містять поданого на виконання вимог цієї норми повідомлення від позивача чи її представника про зміну місця перебування.

Відносно доводів позивача про те, що в період призначення судових засідань на 9 липня 2018 року та 25 липня 2018 року вона перебувала за межами України, що вважає поважною причиною неявки у судові засідання, що підтверджується долученою до апеляційної скарги копією закордонного паспорта (а.с.129), то суд касаційної інстанції сприймає їх критично, оскільки з доданих до матеріалів справи документів (копії частини аркушу паспорту для виїзду за кордон позивача) не зрозуміло конкретний період перебування позивача за межами України (коли виїхала, куди і коли повернулася), так як надано копію лише окремої частини паспорту та надані копії документів поганої якості. Цей аркуш паспорту містить відтиск штампу про в'їзд на територію Польщі 8 січня 2018 року, проте, по-перше, не виключає наявності на інших аркушах паспорту відміток про повернення на територію України, по-друге юридично значимі для даної справи факти відбувались у червні та липні 2018 року, а не в січні. При цьому слід звернути увагу, що повістки про судові засідання на 11 червня 2018 року та 25 липня 2018 року позивач особисто отримувала за місцем проживання, що свідчить про її перебування на території України в цей період та суперечить інформації у наданому скаржником доказі (копії аркушу паспорту).

Більш того, в будь-якому разі позивач до моменту виїзду за межі України, а так само перебуваючи за межами України, враховуючи вимоги статті 193 КАС щодо строку розгляду адміністративної справи, мала б повідомити про неможливість прибуття у судове засідання або забезпечити явку представника, а також повідомити суд про причини неможливості прибути до суду. При цьому слід зазначити, що сам по собі факт виїзду особи за межі України без оцінки причин, які обумовили таку необхідність, не можна вважати поважною причиною неявки особи в судове засідання. Проте ані в суді апеляційної інстанції, ані в касаційній скарзі позивач про причини виїзду суд не повідомляв.

Таким чином, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, позивач була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи, призначеного на 11 червня 2018 року, на 9 липня 2018 року та на 25 липня 2018 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які були досліджені судами попередніх інстанцій.

Заяв про неможливість прибуття в судові засідання з поважних причин, про розгляд справи за її відсутності чи відкладення її розгляду до суду не надходило.

При цьому посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що нею на електронну адресу суду першої інстанції 11 червня 2018 року було надіслане клопотання про проведення підготовчого судового засідання у справі за її відсутності та відсутності її представника, судом апеляційної інстанції визнано непереконливими та такими, що не підтверджені жодними належними доказами, з чим погоджується колегія суддів.

Посилання позивача в касаційній скарзі на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 рок у справі №20-195/11 є безпідставними, оскільки в тій справі Верховний Суд вирішував питання реалізації фізичною особою права оскарження рішення суду, та сформульовано висновок, що поштове відправлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання» з копією ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху не дає підстав для висновку, що скаржник у встановлений судом строк не виконала вимоги ухвали, адже вона її не отримувала.

Разом з тим, у цій справі обставини є іншими, оскільки встановленню підлягає належне повідомлення сторони про час та місце судового засідання у справі.

Також недоречними колегія суддів вважає посилання позивача в касаційній скарзі на порушення його права доступу до правосуддя з посиланням на ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки реалізація цього права не може невілювати вимоги закону про належну процесуальну поведінку учасників справи, виконання покладених на них обов'язків задля належної реалізації цього права, а також має розлядатися також через призму додержання судом розумних строків розгляду справи та принципу правової визначенності у певних правовідносинах, які у цій справі стали спірними.

Поряд слід зазначити, що за приписами частини 4 статті 240 КАС залишення позову без розгляду не позбавляє особу можливості повторного звернення до суду з таким позовом та навести, у випадку пропуску строку, встановленого статтею 122 КАС, обгрунтування причин його пропуску та доводи щодо їх поважності з наданням належних доказів.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо застосування визначеного частиною п'ятою статті 205 та пунктом 4 частини першої статті 240 КАС правового наслідку неявки позивача в судове засідання - залишення позовної заяви ФОП ОСОБА_1 без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі наведеного та враховуючи те, що суд першої та апеляційної інстанції ухвалюючи оскаржувані рішення не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права, такі судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 345, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року у справі № 813/2003/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду