Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.04.2019 року у справі №686/7686/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 686/7686/17

провадження № К/9901/17438/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Коваленко Н. В., Кравчука В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 686/7686/17

за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, зобов'язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді, виплати різниці та подання звіту про виконання судового рішення;

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області (суддя Салоїд Н. М.) від 12 травня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Боровицького О. А., Матохнюка Д. Б. Сапальової Т. В.) від 16 серпня 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, в якому просила:

- визнати протиправними відмови Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо включення до розміру довічного грошового утримання одноразової матеріальної допомоги та прокурорського стажу;

- скасувати розпорядження Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому від 16 грудня 2016 року № 877960 в частині визначення ОСОБА_2 довічного грошового утримання у розмірі 86 % грошового утримання судді апеляційного суду;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому здійснити з 13 грудня 2016 року перерахунок призначеного ОСОБА_2 основного щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення) з розрахунку 90 % грошового утримання працюючого судді;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому виплатити ОСОБА_2 різницю між виплаченим та перерахованим розміром щомісячного довічного грошового утримання;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому подати звіт про виконання судового рішення;

- прийняти рішення про повернення ОСОБА_2 судового збору.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що вона з 13 грудня 2016 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому та отримує довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86 % від заробітної плати працюючого судді.

Позивач вважає, що при обчисленні розміру її довічного грошового утримання, пенсійним органом не враховано весь стаж роботи, який дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді, а саме періодів її роботи на посаді помічника прокурора в Ізяславському районі та час навчання в Харківському юридичному інституті. Також відповідачем не включено для нарахування довічного грошового утримання одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні відпустки.

На думку позивача, розмір її довічного грошового утримання, з урахуванням одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення, має становити 90 % заробітної плати працюючого судді, а саме 26540,25 грн.

3. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2017 року позовні вимоги задоволено.

4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року скасовано постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, та відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні зазначених позовних вимог. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 20 вересня 2017 року Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року, і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 07 лютого 2018 року касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

11. Станом на 03 квітня 2019 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення Вищої ради юстиції від 08 грудня 2016 року № 3091/0/15-16 та згідно наказу голови Апеляційного суду Хмельницької області від 12 грудня 2016 року ОСОБА_2 було звільнено у відставку з посади судді апеляційного суду.

13. Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому від 16 грудня 2016 року № 877960 ОСОБА_2 з 13 грудня 2016 року призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 86 % грошового утримання судді апеляційного суду. Зокрема, до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання відповідачем зараховано позивачу лише час роботи на посаді судді 23 роки 3 місяці 6 днів. Основний розмір утримання обчислено лише з посадового окладу судді та надбавки за вислугу років.

14. Разом з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що до обрання позивача на посаду судді, остання у продовж 1978-1982 років навчалася в Харківському юридичному інституті на денній формі навчання. У період з 19 серпня 1983 року по 01 січня 1987 року ОСОБА_2 пропрацювала помічником прокурора Ізяславського району (3 роки 4 місяці 13 днів).

15. Однак, період навчання та прокурорський стаж на посаді помічника прокурора до стажу роботи, що давав право на отримання щомісячного довічного грошового утримання відповідач не зарахував.

16. Листом Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому від 30 березня 2017 року № 142/к-12 позивача, у відповідь на її звернення, повідомлено про відсутність підстав для врахування суми матеріальної допомоги при визначенні розміру її щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці. Вказана відмова мотивована тим, що матеріальна допомога, не є складовою суддівської винагороди.

17. Також листом Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому від 05 квітня 2017 року № 144/к-12 позивачеві повідомлено, що згідно поданої нею заяви, їй призначено довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), як судді у відставці в розмірі 86 % заробітної плати судді, виходячи з стажу роботи на посаді судді 23 роки. Водночас, позивачеві повідомлено, що зарахування до стажу роботи судді періодів роботи на прокурорських посадах, при призначенні довічного грошового утримання, суперечить чинному законодавству України, у зв'язку з чим, для призначення їй довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 % заробітної плати, немає правових підстав.

18. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо призначення і виплати ОСОБА_2, як судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 86 % від заробітної плати працюючого судді, без урахування періодів перебування на прокурорських посадах у прокуратурі Ізяславського району та матеріальної допомоги на оздоровлення, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до ст. 43 Закону України Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ), п. 11 розділу XIII «;Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865, до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 слід врахувати періоди її роботи прокурорських посадах у прокуратурі Ізяславського району (помічником прокурора 3 роки 4 місяці 13 днів) та половину строку навчання у Харківському юридичному інституті (1 рік 11 місяців).

20. Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку і отримання щомісячного грошового утримання, з урахуванням періодів роботи на прокурорських посадах та навчання, складає більше 25 років, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи положення ч. 3 ст. 141 Закону № 2453-VI, в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, щомісячне довічне грошове утримання позивача має становити 90 % заробітної плати працюючого судді.

21. Також, суд першої інстанції, з посиланням на ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР), ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), зазначив, що матеріальна допомога на оздоровлення є складовою системи оплати праці судді та повинна включатися до складу суддівської винагороди.

22. Скасовуючи частково постанову суду першої інстанції та ухвалюючи у скасованій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що за правилами ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

23. Оскільки, матеріальна допомога на оздоровлення, не передбачена вищезазначеною статтею, апеляційний суд дійшов висновку, що орган пенсійного фонду правомірно відмовив позивачу у врахуванні її при обчислені щомісячного довічного грошового утримання.

24. Разом з цим, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання працюючого суді без обмеження граничного розміру.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

25. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що оскільки матеріальна допомога на оздоровлення не передбачена ст. 135 Закону № 1402-VIII, враховувати її при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді немає законних підстав.

26. Також скаржник зазначає, що оскільки відповідно до ст. 137 Закону № 1402-VIII для обчислення щомісячного довічного грошового утримання враховується стаж роботи на посаді судді, який у випадку позивача становить 23 роки, правових підстав для зарахування стажу роботи позивача на посаді помічника прокурора до такого стажу, немає.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

28. Відповідно до п. 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

29. Водночас, оскільки на момент виходу ОСОБА_2 у відставку діяв Закон № 2453-VI, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що спірні правовідносини врегульовані Законом № 2453-VI.

30. За правилами ч. 1 ст. 120 Закону № 2453-VI, в редакції діючій на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

31. Згідно із вимогами ст. 135 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

32. Водночас, відповідно до п. 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

33. До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів» (Закон № 2862-ХІІ).

34. Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим ч. 4 цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

35. Згідно з п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

36. Крім того, відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», від 10 липня 1995 року № 584/95 чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

37. Отже, оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, має враховуватися також період роботи на прокурорських посадах та половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі.

38. Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді (23 роки 3 місяці 6 днів), половину строку навчання на денному відділенні в Харківському юридичному інституті (1 рік 11 місяців) та строк перебування на прокурорських посадах у прокуратурі Ізяславського району Хмельницької області (3 роки 4 місяці 13 днів).

39. Відтак, оскільки стаж роботи ОСОБА_2, який дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці становить більше 25 років, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач має право на призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від заробітної плати діючого судді, який працює на відповідній посаді.

40. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 20 листопада 2018 року у справі № 686/23450/16-а та від 20 грудня 2018 року у справі № 482/684/17.

41. Що стосується позовної вимоги ОСОБА_2 про врахування при розрахунку довічного грошового утримання, матеріальної допомоги на оздоровлення, колегія суддів зазначає наступне.

42. Статтею 141 Закону № 2453-VI визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

43. Відповідно до ст. 133 Закону № 2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

44. Аналогічне правове регулювання закріплено в Законі України «Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 № 1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року.

45. Отже, спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

46. За такого правового регулювання матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що вказує на правомірність дій відповідача та правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні зазначених позовних вимог.

47. Такий висновок суду першої інстанції узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 592/7834/17, від 09 листопада 2018 року у справі № 730/567/17 та від 23 листопада 2018 року у справі № 727/4730/17.

48. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

49. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

50. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції та висновки суду першої інстанції у не скасованій частині постанови є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

51. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, у нескасованій частині, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року та постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2017 року, у нескасованій частині, у справі № 686/7686/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді Н. В. Коваленко

В. М. Кравчук