Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа №554/2887/17

провадження №К/9901/29736/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 (колегія у складі суддів Рєзнікової С.С., Старостіна В.В., Бегунца А.О.)

у справі №554/2887/17

за позовом ОСОБА_2

до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про перерахунок пенсії.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_2 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтава з адміністративним позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати противоправними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного всяду України Полтавської області (Шевченківський район), які полягають у відмові здійснювати виплати перерахованої ОСОБА_2 пенсії, відповідно до постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 15.07.2016 у справі № 554/2562/16-а (набрала законної сили 02.09.2016), у зв'язку з підвищенням заробітної плати доповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників в розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати в повному обсязі (цілком, повністю, нічого не виключаючи) та без обмежень;

- зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (Шевченківський район) провести перерахунок та виплатити різницю невиплаченої з 01.12.2015 перерахованої пенсії на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави у справі від 15.07.2016 №554/2562/16-а, згідно довідки прокуратури Полтавської області від 23.03.2016 № 18-130, виходячи з розміру 90% від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою, в повному обсязі та без обмежень, а також здійснювати такі виплати в майбутньому до моменту втрати права на такі виплати.

2. Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 16.05.2017 позов задоволено.

3. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

4. У касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 15.07.2016 позов ОСОБА_2 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задоволено повністю та визнано дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії неправомірними; зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок і виплату позивачу пенсії, починаючи з 01.12.2015 з розрахунку 90 % від суми заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 29.03.2016 і виплачувати її відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням виплачених сум.

6. На звернення позивача, листом від 15.11.2016 №349/Ж-17/2 Полтавське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області надало відповідь про те, що управлінням здійснено перерахунок його пенсії згідно з постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 15.07.2016 №554/2562/16-а, розмір пенсії з 02.06.2015 становить 8122,45 грн., а з 01.12.2015 року з обмеженням 10 мінімальних пенсій за віком становить 10740,00 грн.

7. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Пенсійний орган незаконно та безпідставно обмежив розмірі пенсії позивача десятьма мінімальними пенсіями за віком.

9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, з 01.01.2016 законодавцем врегульоване питання щодо максимального розміру виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру», при чому, визначення такого максимального розміру не пов'язано та не має впливу, чи то здійснюється обчислення та виплата пенсії при її призначенні, чи при проведеному перерахунку. Тобто, законодавцем чітко врегульовано питання, що розмір пенсії, який підлягає виплаті має свої максимальні показники, не більше 10740,00 грн.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

10. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує, що:

а) оскаржуване судове рішення суперечить сталій судовій практиці;

б) оскаржуване судове рішення порушує конституційні права позивача, оскільки суттєво зменшує розмір належної йому пенсії;

11. Відповідач проти задоволення касаційної скарги заперечив та зазначив, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального чи процесуального права.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

13. За змістом ст. 2 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VІ (далі - Закон № 3668-VI, в редакції, чинній на час проведення перерахунку пенсії позивачки) тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, у тому числі, Закону України «Про прокуратуру» не може перевищувати 10740 гривень.

14. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

15. З 01 січня 2016 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-УІІІ від 24 грудня 2015 року абз. 6 ч. 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-УІІ доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

16. Дію вказаної норм продовжено до 31.12.2017 Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

17. Зазначені вище положення не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.

18. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 (справа №704/87/17) та від 03.04.2018 (справа №361/4922/17).

19. Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначених правових висновків Верховного Суду.

20. У справі, що розглядається, суди встановили, що відповідачем у жовтні 2016 року на виконання судового рішення здійснено саме перерахунок пенсії позивача, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру». При перерахунку пенсії позивача пенсійним органом обґрунтовано застосовано обмеження максимального розміру пенсії, встановлене вищенаведеними нормативно-правовими актами.

21. Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України є безпідставними, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

22. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

23. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

24. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі №554/2887/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя О.П. Стародуб