Історія справи

Постанова КАС ВП від 03.02.2023 року у справі №140/16587/21
Постанова КАС ВП від 03.02.2023 року у справі №140/16587/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2023 року

м. Київ

справа №140/16587/21

адміністративне провадження №К/990/27026/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - Державне підприємство «Національні інформаційні системи», про визнання протиправним та скасування наказу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду у складі судді Димарчук Т.М. від 21.03.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Улицького В.З., Кузьмича С.М., Довгої О.І. від 15.08.2022,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2022 року ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Міністерства юстиції України (далі також Міністерство, Мін`юст, відповідач), третя особа - Державне підприємство «Національні інформаційні системи», у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 20.09.2021 №3328/5 (далі також спірний, оскаржуваний наказ).

2. В обґрунтуванні позову наводились аргументи про те, що висновок Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції не містить мотивів прийняття рішення саме щодо анулювання доступу до Державного реєстру прав, не містить аналізу наданих під час розгляду скарги документів, не містить аналізу пояснень, які були особисто надані.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.03.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2022, у задоволенні позову відмовлено.

4. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач не допустив процедурних порушень, приймаючи оскаржуваний наказ, й, при цьому, підстав позову, пов`язаних з такими обставинами - не заявлялось.

5. Суди попередніх інстанцій встановили, що у зв`язку прийняттям ОСОБА_1 рішення, яке було скасовано Мін`юстом за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 , та проведенням на його підставі державної реєстрації припинення обтяження №20282239, призвело до порушення права власності скаржника ОСОБА_2 на об`єкти нерухомого майна.

6. У оскаржуваних судових рішеннях зазначено, що зважаючи на встановлений факт порушення й оцінюючи його ступінь та характер, Міністерство юстиції виходило із того, що застосування до державного реєстратора заходів реагування у вигляді тимчасового блокування або анулювання доступу до Державного реєстру прав, має бути необхідним й достатнім для виправлення і попередження нових порушень та зловживань у сфері державної реєстрації прав. А тому, з огляду на вказану мету й ґрунтуючись на принципах справедливості та співмірності, заходи реагування повинні бути пропорційними характеру встановлених порушень.

7. Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції та її апеляційного перегляду суди відзначали, що заходи реагування відносно ОСОБА_1 застосовані спірним наказом у зв`язку з встановленням висновком комісії від 26.12.2019 та наказом №633/5 факту прийняття ОСОБА_1 неправомірного рішення щодо державної реєстрації припинення обтяження №20282239 на нежилі приміщення, з урахуванням їх характеру та наслідків, які фактично призвели до порушення права власності скаржника.

8. З урахуванням таких обставин, суди попередніх інстанцій констатували, що встановлення відповідачем факту прийняття державним реєстратором неправомірного рішення з урахуванням його характеру та наслідків, яке фактично призвело до порушення права власності скаржника ОСОБА_2 , правомірно слугувало підставою для застосування відповідного заходу реагування у вигляді анулювання позивачу доступу до реєстру.

9. У зв`язку з цим, суди дійшли висновку про те, що оскаржуваний у цій справі наказ відповідача від 20.09.2021 №3328/5 прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128.

10. При цьому, суди попередніх інстанцій зауважили, що належних та допустимих доказів на підтвердження встановленого факту несанкціонованого доступу до автоматизованих систем позивачем до суду не надано.

11. Приймаючи постанову, яка оскаржується у касаційному порядку позивачем, апеляційний суд відзначав, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 18.11.2019, з доповненнями до неї від 18.11.2019, 20.11.2019, 02.12.2019, наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2020 №633/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

14. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.07.2019 №47907998, прийняте державним виконавцем Камінь-Каширського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 Виконання цього пункту покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації.

15. Анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заступнику начальника Камінь-Каширського районного відділу державної виконавчої служби ЗМУ МЮ (м. Львів) ОСОБА_1 . Виконання цього пункту покладено на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».

16. Вважаючи наказ Міністерства юстиції України від 20.02.2020 №633/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заступнику начальника Камінь-Каширського районного відділу державної виконавчої служби ЗМУ МЮ (м. Львів) ОСОБА_1 протиправним, позивач звернувся до суду.

17. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 у справі №140/16210/20 скасовано наказ Міністерства юстиції України №633/5 від 20.02.2020 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в частині анулювання доступу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

18. Наказом Міністерства юстиції України №3328/5 від 20.09.2021 «Про задоволення скарги» відповідно до підпункту «ґ» пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», скаргу ОСОБА_2 від 18.11.2019 з доповненнями до неї від 18.11.2019, 20.11.2019, 01.12.2019 в частині анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному виконавцю Камінь-Каширського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному виконавцю Камінь-Каширського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 .

19. Не погоджуючись з вищевказаним наказом Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

20. Скаржник з посиланням на пункт 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що судом апеляційної інстанції не досліджено результати експертизи №21/22 від 19.04.2022.

21. Також скаржник вказує, що наказ №3328/5 від 20.09.2021 не містить мотивів прийняття рішень, що є порушенням частини шостої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», де прямо передбачено необхідність прийняття саме мотивованого рішення.

22. При цьому в оскаржуваному наказі зазначено лише про те, що він прийнятий на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 26.08.2021.

23. Проте, на думку скаржника, висновок Комісії, який складений за наслідками розгляду по суті скарги ОСОБА_3 , за своїм змістом і правовим визначенням має рекомендаційний характер, а отже, не є обов`язковим для прийняття Міністерством юстиції України наказу саме у відповідності до цього висновку. Зазначений висновок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні закону і не створює для особи обов`язків та наслідків за результатами його прийняття.

24. Скаржник зазначає, що справа №140/16587/21 має виняткове значення для позивача, суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.02.2021 у справі №826/5212/18.

25. У відзиві на касаційну скаргу Мін`юст наполягає на тому, що ця справа розглянута судами попередніх інстанцій у відповідності з нормами процесуального права та з правильним застосуванням норм права матеріального, а оскаржувані судові рішення та викладені у них висновки по суті спору відповідають фактичним обставинам справи та закону.

26. Відповідач вважає, що зважаючи на грубе порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав, допущене державним виконавцем ОСОБА_1, вбачаються достатні підстави для анулювання його доступу до Державного реєстру прав.

27. Міністерство не погоджується з доводами касаційної скарги про те, що спірне рішення є невмотивованим, оскільки у висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 26.08.2021 наведені мотиви щодо прийняття такого рішення, зокрема, зазначено відомості про наявність (відсутність) обставин, які мають значення для розгляду скарги, та відомості про наявність порушень закону у рішенні державного реєстратора, що оскаржується.

28. Відповідач звертає увагу на те, що законодавством не передбачено вимоги про зазначення мотивів у рішенні уповноваженого органу про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні, проте висновок Колегії, на підставі якого приймається рішення, має бути вмотивованим та містити мотиви його прийняття, оскільки тільки такий висновок дає змогу прийняти належне та обґрунтоване рішення уповноваженому органу, про що вказано й у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №826/5212/18.

29. Враховуючи, що висновки Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 26.08.2021 містять мотиви та обґрунтування прийнятого рішення, в тому числі щодо порушення закону у рішеннях державного реєстратора, відповідач вважає твердження ОСОБА_1 щодо невмотивованості прийнятих наказів необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства.

30. Посилаючись на вищезазначене, відповідач просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

31. Здійснюючи розгляд цієї справи, суди попередніх інстанцій виходили з таких положень законодавства.

32. Пункти 5-7 частини першої статті 7 Закон України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Міністерство юстиції України, зокрема, здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

33. Частина шоста статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

У разі якщо за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.

34. Частина сьома статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Рішення, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Для виконання таких рішень повторне подання документів для проведення державної реєстрації прав та сплата адміністративного збору не вимагаються.

Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених підпунктами «г» та «ґ» пункту 2 частини шостої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання. Порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав визначається Міністерством юстиції України.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

35. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, якою затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

36. Пункти 2-5, 8 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін`юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її скаржником, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Копії документів, що додаються до скарги у сфері державної реєстрації в електронній формі, виготовляються шляхом сканування з обов`язковим накладенням відповідним скаржником кваліфікованого електронного підпису.

Скаржник може відкликати подану ним скаргу у сфері державної реєстрації до прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішення щодо неї. Відкликана скарга у сфері державної реєстрації залишається без розгляду.

Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян».

Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін`юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін`юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін`юсту чи його територіального органу.

Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації у строк, визначений абзацом першим цього пункту, також на предмет пересилання її за належністю Мін`юсту чи іншому територіальному органу.

У разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються.

Якщо під час розгляду Мін`юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін`юстом невідкладно без розгляду її колегіально.

37. Пункт 9 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

38. Пункт 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

39. Пункт 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); 2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

40. Пункт 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

41. Пункт 13 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації. За результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

42. Пункт 14 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації. За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні засвідчені в установленому законодавством порядку відповідні копії рішень Мін`юсту чи його територіального органу, копії висновків колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) розміщуються на офіційному веб-сайті Мін`юсту чи відповідного територіального органу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

43. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

45. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

46. Аналіз вищевикладених норм законодавства засвідчує, що Міністерство юстиції України за результатами розгляду скарги уповноважене приймати рішення, зокрема, про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

47. Підстава для застосування до державного реєстратора такого виду відповідальності виникає у Міністерства у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації прав.

48. Застосуванню санкцій, як виду юридичної відповідальності повинно передувати встановлення факту правопорушення з боку суб`єктів державної реєстрації прав, а також доведення суб`єктом владних повноважень (Міністерством юстиції України) вини у діях останніх.

49. У спірних правовідносинах відповідач, обираючи вид відповідальності, наділений правом адміністративного розсуду й при прийнятті рішення з цього питання враховує характер порушення, обставини його вчинення і поведінку суб`єкта, який його допустив, ступінь його вини, негативні наслідки, які у зв`язку з цим настали, або могли бути спричинені, розмір шкоди, яка завдана або могла бути завдана внаслідок цього, та на власний розсуд визначає відповідну санкцію, яка підлягає застосуванню до порушника, співрозмірно та пропорційно до тяжкості вчиненого порушення.

50. При цьому, захід реагування у вигляді тимчасового блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав є найменш суворим з тих, які визначені законом.

51. Вищевикладене відповідає правовим позиціям, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.01.2019 у справі №820/5866/17, від 25.06.2020 у справі №826/2470/17 та від 25.02.2021 у справі №826/5212/18.

52. Колегія суддів підкреслює, що у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №826/2470/17, правовідносини у якій є подібними до тих, що виникли й у справі, яка розглядається, Суд дійшов висновку, що обраний відповідачем вид відповідальності у вигляді анулювання доступу державному реєстратору прав на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав є співмірним із вчиненим порушенням, внаслідок якого відбулось позбавлення права значної кількості осіб на реалізацію своїх прав на розпорядження майновими правами щодо нерухомого майна.

53. У справі ж, яка розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що державним виконавцем ОСОБА_1 прийнято рішення від 23.07.2019 №47907998, на підставі якого було проведено державну реєстрацію припинення обтяження №20282239, яке було накладено на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 25.04.2017 в порядку забезпечення позову у справі №752/7947/17 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Кей-Колект», ТОВ «Бенефіт Істейт», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень, визнання незаконним дій та скасування рішень.

54. Правовою підставою для прийняття такого рішення державним виконавцем ОСОБА_1 зазначено постанову від 23.07.2019 ВП №345365757, сканована копія якої відсутня в Державному реєстрі прав.

55. У зв`язку з прийняттям державним виконавцем ОСОБА_1 вищевказаного рішення та проведенням на його підставі державної реєстрації припинення обтяження №20282239 в подальшому державним реєстратором Гаращенком В.В. було проведено державну реєстрацію переходу права власності на нежилі приміщення від ОСОБА_2 до ТОВ «Кей-Колект», та здійснено в Державному реєстрі прав державну реєстрацію поділу нежилого приміщення на три нових, а приватним нотаріусами Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та Шабінського А.В. за результатом вчинення нотаріальних дій проведено державну реєстрацію переходу права власності на нові нежилі приміщення від ТОВ «Кей-Колект» до третіх осіб.

56. Тобто, прийняття державним виконавцем ОСОБА_1 рішення від 23.07.2019 №47907998 призвело до порушення права власності скаржника ОСОБА_2 на нерухоме майно.

57. Суди попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях відзначали, що вказані обставини не заперечувались державним виконавцем ОСОБА_1 на засіданні Колегії під час розгляду скарги та встановлені у висновку комісії від 26.12.2019, прийнятого за результатами розгляду скарги. У висновку центральної колегії Міністерства юстиції України (далі колегія) наявні мотиви рішення у стислому та розгорнутому викладенні.

58. Заперечення позивача щодо відсутності його вини у вчиненні встановленого за результатом розгляду скарги порушення ґрунтувались на аргументах щодо несанкціонованого втручання в роботу електронно - обчислювальних машин (комп`ютерів), автоматизованих систем, комп`ютерних мереж чи мереж електрозв`язку.

59. Однак, таким доводам ОСОБА_1 було надано оцінку під час розгляду скарги Міністерством, а мотиви їх відхилення відображено у пунктах 19, 20 висновку центральної колегії Міністерства юстиції України.

60. Зокрема, у вищевказаному висновку зазначено, що на підтвердження цих фактів ОСОБА_1 було надано копію його повідомлення до керівництва про несанкціонований доступ та копії повідомлень про це керівництва до різних державних органів, однак, за висновками колегії Мін`юсту, такі документи не встановлюють факт несанкціонованого доступу та не можуть вважатись належними, достатніми і допустимими доказами на підтвердження наведених обставин стосовно несанкціонованого доступу під персональними даними державного виконавця ОСОБА_1, а інших документів на підтвердження факту несанкціонованого доступу на засіданні Колегії не надано.

61. Розглядаючи подану ОСОБА_1 касаційну скаргу, колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 25.02.2021 у справі №826/5212/18, згідно з якими висновок комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, який складений за наслідками розгляду по суті скарг, за своїм змістом і правовим визначенням має рекомендаційний характер, а отже, не є обов`язковим для прийняття Міністерством юстиції України наказу саме у відповідності до цього висновку.

62. Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.08.2021 у справі №П/811/402/17, де також поставало питання вмотивованості прийнятого Мін`юстом наказу у правовідносинах, подібних до тих, що виникли й у справі, яка розглядається, при прийнятті висновку Комісія повинна перевірити всі обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі, обґрунтованість заперечень. За наслідками такої перевірки Комісія повинна об`єктивно встановити, чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження.

63. Після отримання скарги на дії, бездіяльність або рішення державного реєстратора, утворюється постійно діюча комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, яка перевіряє наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, за результатом розгляду приймається мотивоване рішення.

64. Законодавством не передбачено вимоги щодо зазначення мотивів у рішенні уповноваженого органу про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні, а тільки його форму - наказ (частина шоста статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Однак висновок комісії з розгляду скарг, на підставі якого приймається рішення, має бути вмотивованим та містити мотиви його прийняття, оскільки тільки такий висновок дає змогу прийняти належне та обґрунтоване рішення уповноваженому органу.

65. Вмотивоване рішення - це рішення, прийняте на підставі належної оцінки фактів та доказів, з урахуванням усіх заявлених аргументів сторін, із подальшим застосуванням відповідних норм законодавства.

66. Тобто уповноважений орган має оцінити висновок комісії з розгляду скарг, його мотивацію, обґрунтованість, і за результатами розгляду прийняти відповідне рішення.

67. Враховуючи, що висновок Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 26.08.2021 містить мотиви та обґрунтування прийняття рішення стосовно скарги ОСОБА_2 на дії позивача, колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги стосовно невмотивованості оскаржуваного наказу.

68. Такі висновки узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 25.02.2021 у справі №826/5212/18.

69. У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем було доведено наявність порушення позивачем встановленого законом порядку державної реєстрації прав, встановлено його вину у вчиненні такого порушення, а також встановлено факт настання значних негативних наслідків для особи, яка звернулась зі скаргою на такі дії суб`єкта державної реєстрації прав, які полягали у порушення права власності скаржника на об`єкти нерухомого майна.

70. За таких обставин констатується, що застосована відповідачем санкція як юридичний вид відповідальності у вигляді тимчасового блокування позивачу доступу до Державного реєстру прав є співмірним, пропорційним та адекватним заходом реагування на такі порушення, який переслідує легітимну мету, є необхідним і достатнім для виправлення і попередження нових порушень та зловживань у сфері державної реєстрації прав.

71. Щодо доводів касаційної скарги стосовно неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 25.02.2021 у справі №826/5212/18, колегія суддів зазначає таке.

72. У вищевказаній справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуваний у тій справі наказ Міністерства юстиції України в частині застосування до позивача санкції у вигляді тимчасового блокування доступу позивача до Державного реєстру прав не відповідає положенням частини шостої статті 37 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і нормам Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Оскільки пояснення позивача та відповідні докази, що свідчать про обставини вчинення реєстраційних дій, не були взяті до уваги та у висновку комісії, а також відсутні мотиви їх відхилення.

73. Розглядаючи у касаційному порядку справу №826/5212/18, Верховний Суд у своїй постанові зауважував, що при прийнятті Міністерством юстиції України спірного наказу, а також при ухваленні відповідного висновку комісії, не було досліджено та не спростовано наведені обставини щодо можливого вчинення реєстраційних дій невідомими особами з використанням електронного ключа позивача.

74. Згідно з наведеними у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 мотивами у справі №826/5212/18, вказані вище питання не виносились на розгляд комісії, незважаючи на ряд наданих позивачем доказів та пояснень (серед яких і підтвердження відкриття кримінального провадження за фактом несанкціонованого доступу до державного реєстру під іменем приватного нотаріуса та результати криміналістичної експертизи її робочого комп`ютера).

75. На відміну від обставин справи №826/5212/18, у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій на підставі наявних у ній доказів установили, що на засіданні Колегії, яке проводилось за участю позивача, досліджувались надані ОСОБА_1 документи, у тому числі, щодо несанкціонованого доступу до його робочого комп`ютера, відкриття кримінального провадження за цим фактом, яким разом з іншими аргументами учасників засідання, було надано належну оцінку, наведено мотиви щодо їх відхилення. Слід зауважити, що у справі, яка розглядається, станом на час розгляду скарги на рішення, прийняте позивачем як суб`єктом державної реєстрації прав, не існувало жодних висновків щодо криміналістичної експертизи робочого комп`ютера ОСОБА_1 . Такий висновок було складено лише 19.04.2022, тобто у той час, коли ця справа вже розглядалась апеляційним судом.

76. Це дає підстави стверджувати, що обставини у справі №826/5212/18, відображені у постанові Верховного Суду від 25.02.2021, та у справі, яка розглядається, є різними, що свідчить і про різні умови для застосування правових норм й не вказує на те, що правовідносини у цих справах є подібними.

77. У зв`язку з цим колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний перегляд цієї справи, не врахував правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.02.2021 у справі №826/5212/18, оскільки таке судове рішення не є релевантним відносно судових рішень, ухвалених по суті спору у справі, яка розглядається.

78. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про недослідження судом апеляційної інстанції результати експертизи №21/22 від 19.04.2022, колегія суддів вважає за необхідне навести такі мотиви.

79. Так, статтею 322 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на момент апеляційного перегляду цієї справи, встановлено вимоги до змісту постанови суду апеляційної інстанції, зокрема, до її мотивувальної частини, яка відповідно до пункту 3 частини першої вказаної статті викладається із зазначенням у ній: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

80. За визначенням, наведеним у частині першій статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

81. Належними, у розумінні приписів частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, яким, за визначенням, що міститься у частині другій цієї ж статті, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

82. Частинами третьою, четвертою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України також визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

83. Оцінка доказів судом регламентована нормами статті 90 цього ж Кодексу, яка встановлює, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

84. Зміст вищевикладених положень норм процесуального права вказує на те, що за судом апеляційної інстанції закріплено обов`язок зазначати у мотивувальній частині постанови, прийнятій за результатом апеляційного перегляду справи, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, а також відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

85. При цьому, згідно з імперативною вказівкою частини четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно й оцінка таким доказам не надається. Питання про належність доказів суд першої та/або апеляційної інстанції вирішує за власним внутрішнім переконанням, тоді як касаційний суд, в силу вимог частин першої, другої статті 341 цього ж Кодексу, лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі вже встановлених судами фактичних обставин справи і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

86. Тобто, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і до його повноважень не входить встановлення фактичних обставин справи.

87. Верховний Суд підкреслює, що підставою для направлення справи на новий судовий розгляд у розумінні норм статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, на яку посилається скаржник в обґрунтуванні своїх вимог, є встановлення фактів саме недослідження зібраних у справі доказів, необґрунтованого відхилення клопотання про їх витребування, дослідження або огляд, встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

88. У касаційній скарзі позивач, обґрунтовуючи порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, посилається лише на те, що під час апеляційного перегляду справи судом не було досліджено певний письмовий доказ й, при цьому, не просить направити справу на новий розгляд, а заявляє вимоги про ухвалення судом касаційної інстанції нового судового рішення по суті спору.

89. Разом з тим, досліджений колегією суддів зміст постанови суд апеляційної інстанції, яка є предметом касаційного оскарження у цій справі, не дає підстав стверджувати, що судом було допущено порушення норм процесуального права в часині вимог закону стосовно вмотивованості цього судового рішення, або що апеляційним судом не було досліджено зібрані у справі докази.

90. З тексту оскаржуваної постанови вбачається, що апеляційним судом було наведено мотиви щодо оцінки кожного аргументу, викладеного у касаційній скарзі, зокрема й стосовно доводів апелянта про факти несанкціонованого, на його думку, доступу до робочого комп`ютера ОСОБА_1 і комп`ютерних (телекомунікаційних) мереж, які з ним пов`язані. Заперечень проти цього касаційна скарга не містить.

91. Аналіз змісту оскаржуваної постанови засвідчує, що судом апеляційної інстанції констатовано відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів, які могли б підтверджувати вищевикладені позивачем обставини стосовно стороннього втручання в його роботу і несанкціонованого доступу до його комп`ютера. З цього резюмується, що доказ у вигляді результатів кримінологічної експертизи №21/22 від 19.04.2022, який було додано до апеляційної скарги в обґрунтуванні вищенаведених доводів, визнано неналежним, а тому суд апеляційної інстанції правомірно не брав його до уваги й не наводив у своїй постанові мотиви стосовно його оцінки.

92. За наведеного, колегія суддів не може визнати обґрунтованими вказані у касаційній скарзі доводи стосовно недослідження зібраних у справі доказів і не вважає, що такі аргументи свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а отже не можуть зумовлювати скасування прийнятої цим судом постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

93. За правилами частин першої, другої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

94. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.

95. Керуючись статтями 340 341 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2022 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа