ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

Київ

справа №822/844/16

адміністративне провадження №К/9901/49780/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Атонмаш»

на постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.12.2017 (суддя -Ковальчук О.К.)

та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 (судді - Залімський І. Г., Смілянець Е. С., Сушка О.О.)

у справі №822/844/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Атонмаш»

до відповідача-1 Головного управління ДФС у Хмельницькій області

відповідача-2 Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Атонмаш» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - ДФС) від 28.04.2016.

Позов мотивовано тим, що ДФС безпідставно дійшла висновку про порушення Товариством вимог Податкового Кодексу України при визначенні своїх податкових зобов'язань за наслідками господарської діяльності. Тому, у відповідача не було дістав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Справа неодноразово розглядалась судами різних рівнів.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2017 року частково задоволено касаційну скаргу ДФС, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Товариства задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.04.2016 року №0013191702 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 182 501, 44 грн. та нарахованої пені в сумі 781, 95 грн.;

- в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДФС від 28.04.2016 №0000112204 справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

За наслідками повторного розгляду справи, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.12.2017, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018, в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДФС від 28.04.2016 №0000112204 відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та задовольнити адміністративний позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

ДФС у своїх запереченнях на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014 складено акт від 07.04.2016.

В акті, зокрема, викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем:

- пункту 141.1, статті 141 Податкового кодексу України у зв'язку з включенням до складу фінансових витрат нарахованих та сплачених відсотків за користування довгостроковим кредитом, використаним для оплати боргу іншого боржника (ПАТ "Касилівський машинобудівний завод") в сумі 698 876 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік в сумі 125 797 грн.

На цій підставі ДФС 28.04.2016 прийнято податкове-повідомлення №0000112204, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 157 246 грн., у тому числі за основним платежем на 125 797 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 31 449 грн.

Матеріалами справи встановлено, що 28.10.2013 між позивачем (Позичальник) та Інвестиційним банком TOB «Веста», Російська Федерація, м. Москва, вул. Ленінський проспект, 15 А (Кредитор) укладено договір про надання кредитних коштів №46/13.

Вказаним договором визначено ціль надання кредиту - поповнення оборотних засобів для ведення господарської діяльності, передбаченої статутом. Позичальник не має права використовувати грошові кошти, отримані згідно договору з метою: придбання і погашення векселів; надання або погашення запозичених коштів і процентів (комісій) по них; придбання і погашення емісійних цінних паперів; здійснення взносів (вкладів) в статутні капітали інших юридичних осіб.

22.11.2013 між ПАТ «Красилівський машинобудівний завод» (Первісний боржник) та позивачем (Новий боржник) укладено договір №11/4-13 про переведення боргу, за умовами якого первісний боржник передає новому боржнику грошове зобов'язання в розмірі 5 894 000 грн., яке виникло перед TOB «Торговий дім Атон» (Кредитор) на підставі договору поруки від 22.09.2010 № 07-111/4 (Основний договір) внаслідок виконання кредитором на користь AT «Укрінбанк» грошових зобов'язань первісного боржника, які виникли за кредитному угодою від 18.10.2007 № 07-111.

Таким чином, згідно вказаного договору до позивача перейшли обов'язки щодо сплати грошового зобов'язання в розмірі 5 894 000 грн.

Товариство за рахунок отриманих кредитних коштів від TOB Інвестиційний банк «Веста» оплатив борг TOB «Торговий дім Атон» 18.12.2013 у сумі 369 948, 71 дол. США (еквівалент 2 957 000 грн.) та 26.12.2013 у сумі 95 958, 96 дол. США (еквівалент 767 000 грн.).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що Товариство не отримало винагороди, відплати, тощо за вказаним договором про переведення боргу.

Таким чином, отримавши довгостроковий кредит від Інвестиційного банку TOB «Веста» позивач вказані кредитні кошти у сумі 3 724 000 грн. використовував для сплати переведеного грошового зобов'язання TOB «Торговий дім Атон». Крім того, на загальну суму отриманих кредитних коштів від TOB Інвестиційний банк «Веста» позивач здійснював нарахування відсотків за користування кредитом та відносив їх до складу фінансових витрат.

Відповідно до пункту 141.1. статті 141 Податкового Кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

За статтею 42 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податків права на отримання податкових преференцій, оскільки їх встановлення законодавцем має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, у свою чергу, передбачає здійснення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді витрат та/або податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податків сум витрат та/або податкового кредиту.

Завідома для платника податків відсутність розумної економічної причини щодо певних витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності.

Таким чином, право на формування податкових вигод виникає у платника податків за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Здійснивши системний аналіз доказів залучених до матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що надані позивачем докази не спростовують висновків ДФС про те, що вчинення Товариством дій з виконання умов договору про переведення боргу не обумовлено економічною вигодою та діловою метою.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, зводяться до того, що Товариство уклало та виконало договір про переведення боргу, який не заборонено чинним законодавством та без мети, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільству.

Вказані доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про те, що у Товариства не було підстав, передбачених статтею 141 Податкового Кодексу України, для віднесення витрат за договором переведення боргу до складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, зводяться до переоцінки доказів проаналізованих судами, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Атонмаш» залишити без задоволення, постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.12.2017 та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер