Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.08.2018 року у справі №820/1420/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 серпня 2018 року

Київ

справа №820/1420/17

адміністративне провадження №К/9901/24144/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року (суддя - Зінченко А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року (головуючий суддя - Зеленський В.В., судді - Чалий І.С., П'янова Я.В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар»

до Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» (далі - ТОВ «ТД Агродар») звернулось до суду з позовом до Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - Управління Укртрансбезпеки) про визнання протиправним та скасування розрахунку №81/17 від 26.02.2017р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 672,30 євро.

2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ТД Агродар» зазначило, що здійснення повторного зважування транспортного засобу, внаслідок чого його вага (38300 кг) збільшилась на 1400 кг, та невідповідність цих даних з реальною масою транспортного засобу (39300 кг) свідчить про несправність приладу габаритно-вагового контролю. Вважає рейдову перевірку позаплановим заходом державного нагляду (контролю) та, посилаючись на приписи Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», вказує на відсутність у відповідача погодження з Державною регуляторною службою для проведення позапланового заходу у формі рейдової перевірки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року відмовлено у задоволені адміністративного позову.

4. Відмовляючи у задоволені адміністративного позову суд першої інстанції зазначив, що розрахунок здійснено посадовою особою відповідача наступним чином: Рзм - без перевищень; Рнв - допустимий норматив на одиночну вісь - 11 т., фактичні вагові параметри - 12,15 т. Перевищення на одиночну вісь склало 1,15 т. У процентному відношенні це складає 12,15 т. - 11т. = 1,15т./11т.*100 = 10,45 % від нормативу. Тож, ставка плати за кожен кілометр відстані складає 0,27 євро; відстань - 830 км. Відповідно до коефіцієнту збільшення плати за проїзд, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру від 10% до 40% - К = 3. У відповідності до формули розмір плати за проїзд повинен складати: (0+0.27+0)*830*3 = 672,30 євро. Твердження позивача про несправність ваг є необґрунтованими та безпідставними. Рейдова перевірка, це окремий вид заходу державного контролю, а отже посилання позивача є безпідставними. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач діяв в межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством, обґрунтовано склав акт за порушення які мали місце та із дотриманням процедури, визначеної законодавством про автомобільний транспорт. Розрахунок плати за проїзд також здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

6. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

7. Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновками суду першої інстанції. Зазначив, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Міністерством економічного розвитку, відповідно до вимог п.19 Порядку №879, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов'язку по внесенню плати за таке перевищення. Рейдова перевірка - це окремий вид заходу державного контролю, особливості проведення якого відокремлюють його від інших заходів державного контролю - планової та позапланової перевірки та на який не поширюється мораторій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. ТОВ «ТД Агродар» (далі - скаржник) у серпні 2017 року звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року.

9. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року і прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджено ТТН №2909525 від 25.02.2017р. та не було надано належної правової оцінки тому факту, що загальна маса транспортного засобу згідно ТТН значно відрізняється від маси транспортного засобу, зазначеної в квитанціях №51188 та №51189, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Суди не надали належної оцінки тому факту, що методика зважування транспортних засобів, що здійснюють перевезення рідини, - відсутня. Вважає, що суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновку, що на а/д М-14 «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ» км. 203+500 26.02.2017р. знаходились саме стаціонарні автомобільні ваги по осьовому навантаженню САВПА-20, паспорт яких наявний в матеріалах справи. Судами не надано належної оцінку тому факту, що розраховуючи розмір плати за проїзд великовагового транспортного засобу відповідач виходив із усієї відстані маршруту перевезення вантажу з Луганської області с. Троїцьке до м. Миколаїв (830 км), а не за пройдену частину маршруту або за частину, яку перевізник має проїхати. Також вважає помилковими висновки щодо того, що рейдова перевірка - це окремий вид заходу державного контролю.

11. Касаційна скарга не містить клопотання ТОВ «ТД Агродар» про розгляд справи за участі її представника.

12. Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. 26 лютого 2017 року у пункті габаритно-вагового контролю а/д М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» км.203+500 посадовою особою Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було проведено габаритно-ваговий контроль вантажного транспортного засобу, що належить ТОВ «ТД Агродар».

14. При проведенні перевірки виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу виданого Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

15. У зв'язку із перевищенням швидкісного обмеження водієм, транспортний засіб пройшов повторне зважування, за результатами якого складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт від 26.02.2017р. №21242, на підставі яких здійснено розрахунок від 26.02.2017 р. № 81/17 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нарахована плата за проїзд 672,30 євро.

16. Так, згідно п.3.2.15 Паспорту ваг, розміщених у пункті габаритно-вагового контролю а/д М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» км.203+500, допустима швидкість руху транспортних засобів при зважуванні - не більше 4,0 км./ч. Швидкість руху транспортних засобів при зважуванні не повинна перевищувати допустиму для даного виду ваг (п.6.1. Паспорту).

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

17. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Стаття 1 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»: заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

19. Частини 1 та 2 статті 3 Закону України від 03 листопада 2016 року №1728-VIII «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»: до 31 грудня 2017 року позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органами державного нагляду (контролю): 1) з підстави, передбаченої частиною другою цієї статті (за погодженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності; 2) за письмовою заявою суб'єкта господарювання до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; 3) за рішенням суду; 4) у разі настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Позаплановий захід державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав проводиться органом державного нагляду (контролю) за погодженням Державної регуляторної служби.

Для погодження орган державного нагляду (контролю) подає Державній регуляторній службі копію відповідного звернення фізичної особи та обґрунтування необхідності проведення перевірки. Державна регуляторна служба розглядає подані документи та надає погодження або вмотивовану відмову у наданні погодження протягом п'яти робочих днів з дня надходження відповідних документів.

Форма та порядок надання погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав затверджуються Державною регуляторною службою.

20. Стаття 4 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»: державна регуляторна служба зобов'язана до початку проведення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) оприлюднити на своєму офіційному веб-сайті погодження на проведення таких заходів. Проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) без оприлюднення погодження Державної регуляторної служби забороняється.

21. Стаття 5 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»: суб'єкт господарювання перед проведенням позапланового заходу державного нагляду (контролю) ознайомлюється з погодженням Державної регуляторної служби на проведення такого заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) для проведення заходів державного нагляду (контролю), якщо їм не пред'явлено погодження, передбачене статтею 3 цього Закону.

22. Стаття 1 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт»: рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

23. Частини 14-17 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»: державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.

Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

24. Частини 1 та 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»: автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

25. Стаття 33 Закону України від 08 вересня 2005 року №2862-IV «Про автомобільні дороги»: рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

26. Частина 2 статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух»: з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

27. Пункт 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР): за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

28. Пункт 13 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567): графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин. Щотижневий графік складається з урахуванням проведення рейдових перевірок не частіше ніж один раз на квартал.

29. Пункт 14 Порядку №1567: рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

30. Підпункт 2 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок №879): вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

31. Підпункт 4 пункту 2 Порядку №879: габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

32. Пункт 3 Порядку №879: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

33. Пункт 16 Порядку №879: габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

34. Пункт 17 Порядку №879: у разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних або автоматичних зважувальних пунктах факту перевищення установлених габаритно-вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль.

35. Пункт 19 Порядку №879: під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

36. Пункт 21 Порядку №879: у разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.

37. Пункт 28 Порядку №879: плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

38. Пункт 30 Порядку №879: плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

39. Пункт 31-1 Порядку №879: якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

40. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

41. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

42. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

43. Наведеними приписами спеціального законодавства окрім планових та позапланових перевірок передбачено окремий захід контролю автомобільних перевізників - рейдова перевірка (перевірка на дорозі).

44. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо нерозповсюдження на спірні правовідносини Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки рейдова перевірка (перевірка на дорозі) є особливим заходом державного контролю автомобільних перевізників, яка проводиться в будь-який час з урахуванням інфраструктури за згідно затвердженого графіку, та яка не охоплюється визначенням «планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю)».

45. На момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

46. Але оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, Суд вважає, що відповідачем правомірно складено спірний розрахунок плати за проїзд.

47. Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п.19 Порядку №879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.

48. Щодо посилання скаржника на не дослідження судами попередніх інстанцій ТТН №2909525 від 25.02.2017р. Суд зазначає, що розрахунок плати за проїзд визначається за наслідком габаритно-вагового контролю, у тому числі шляхом визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті, а тому відомості з наведеної ТТН не можуть спростовувати встановлені під час такого контролю показники.

49. Також слід зазначити, що п.21 Порядку №879 прямо передбачає можливість повторного зважування транспортного засобу.

50. Скаржником не наведено жодних підстав вважати, що наявна у матеріалах справи копія паспорту ваг, розміщених у пункті габаритно-вагового контролю а/д М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» км.203+500, не належить до автомобільних ваг, що використовувалися відповідачем під час здійснення габаритно-вагового контролю. Таке посилання скаржника є лише необґрунтованим припущенням.

51. Зі змісту пунктів 28, 30, 31-1 Порядку №879 випливає, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування залежить від протяжності маршруту. При цьому, пункт 31-1 Порядку №879 лише уточнює, що, за відсутності дозволу на проїзд, плата за проїзд має бути визначена незалежно від того виконав транспортний засіб маршрут чи тільки має намір його виконати.

52. Враховуючи те, що скаржник взагалі не мав дозволу на рух великовагового транспортного засобу на зазначеному маршруті (з Луганської області с. Троїцьке до м. Миколаїв), відповідачем правомірно розраховано плату за проїзд за всю відстань маршруту, а не за її частину.

53. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

54. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

55. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

56. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

57. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

58. В задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Агродар» - відмовити.

59. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року - залишити без змін.

60. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа