Історія справи

Постанова КАС ВП від 02.07.2024 року у справі №500/714/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року

м. Київ

справа № 500/714/23

адміністративне провадження № К/990/31258/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Мандрика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1

на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року (головуючий суддя - Баб`юк П.М.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року (головуючий суддя - Гінда О.М., судді: Ніколін В.В., Пліш М.А.)

у справі № 500/714/23

за позовом ОСОБА_1

до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

I. РУХ СПРАВИ

1. У березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 31 липня 2022 року по 28 лютого 2023 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 31 липня 2022 року по 28 лютого 2023 року.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 12 червня 2022 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду такелажника евакуаційного відділення евакуаційного взводу евакуаційної роти та з 31 липня 2022 року перебуває у складі сил та засобів оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що підтверджується витягом з наказу від 09 серпня 2022 року №47. Проте йому не нарахована та не виплачена додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), вказуючи на відсутність підстав.

3. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача - адвокат Мандрик В.В. звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

5. Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 червня 2022 року № 160 солдата ОСОБА_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_2 , призваного 18 травня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийнятого на посаду такелажника евакуаційного відділення евакуаційного взводу евакуаційної роти військової частини НОМЕР_1 , з 12 червня 2022 року включено до списків особового складу військової частини.

7. Згідно з витягом із наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26 липня 2022 року № 211, позивача разом з іншими військовослужбовцями 26 липня 2022 року вважати такими, що були переміщені до с. Станційне Миколаївської області.

8. Наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 від 31 липня 2022 року № 217 вважати такими, що вибули у відрядження з с. Станційне Миколаївської області до ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області), з 01 серпня 2022 року до окремого розпорядження, з метою виконання завдань за призначенням.

9. Відповідно до наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 від 06 грудня 2022 року № 378 вважати позивача таким, що прибув 06 грудня 2022 року з відрядження з ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) до м. Подільськ Миколаївської області.

10. З 07 грудня по 18 грудня 2022 року позивач перебував у відпустці за сімейними обставинами, строком 10 (десять) діб (витяги із наказів командира військової частини НОМЕР_1), а з 08 січня по 19 січня 2023 року перебував у щорічній основній відпустці строком 10 (десять) діб (витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_1 № 9, 20).

11. Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29 січня 2023 року №32 позивач вибув у відрядження до збірного пункту пошкоджених машин № 1 (далі - 3ППМ №1) (с. Станційне Миколаївської області) до окремого розпорядження, з метою переміщення техніки.

12. Згідно із витягом із наказу командира ЗППШ №1 від 30 січня 2023 року № 30 вважати таким, що прибув з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до ЗППШ № 1 військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) за січня 2023 року.

13. З 01 лютого по 06 лютого 2023 року позивач перебував у відрядженні у населеному пункті Березнегувате (РЕГ-3) з метою виконання завдань за призначенням на підставі розпорядження з ІНФОРМАЦІЯ_4 «ІНФОРМАЦІЯ_3» № 248/337дск від 01 лютого 2023 року (наказ командира ЗППШ № 1 від 01 лютого 2023 року № 32) та розпорядження з ІНФОРМАЦІЯ_4 «ІНФОРМАЦІЯ_3» № 248/368дск від 02 лютого 2023 року (наказ командира ЗППШ № 1 від 06 лютого 2023 року № 37).

14. З 07 лютого по 08 лютого 2023 року перебував у відрядженні в населеному пункті Снігурівка (РЕГ 1) з метою виконання завдань за призначенням (розпорядження з ІНФОРМАЦІЯ_4 «ІНФОРМАЦІЯ_3» № 248/373дск від 07 лютого 2023 року (наказ командира ЗППШ № 1 від 07 лютого 2023 року № 38) та розпорядження з ІНФОРМАЦІЯ_4 «ІНФОРМАЦІЯ_3» №248/373дск від 07 лютого 2023 року (наказ командира ЗППШ № 1 від 08 лютого 2023 року №39).

15. З 08 лютого по 09 лютого 2023 року перебував у відрядженні в населеному пункті Новохристофорівка з метою виконання завдань за призначенням (розпорядження з ІНФОРМАЦІЯ_4 «ІНФОРМАЦІЯ_3» № 248/346дск від 02 лютого 2023 року (наказ командира ЗППШ № 1 від 08 лютого 2023 року № 39) та розпорядження з ІНФОРМАЦІЯ_4 «ІНФОРМАЦІЯ_3» № 248/346дск від 02 лютого 2023 року (наказ командира ЗППШ № 1 від 09 лютого 2023 року № 40).

16. З 15 лютого по 16 лютого 2023 року перебував у відрядженні в населеному пункті Висунськ з метою виконання завдань за призначенням (розпорядження з ІНФОРМАЦІЯ_4 «ІНФОРМАЦІЯ_3» № 248/433дск від 15 лютого 2023 року (наказ командира ЗППШ № 1 від 15 лютого 2023 року № 46) та розпорядження з ІНФОРМАЦІЯ_4 « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № 248/409дск від 11 лютого 2023 року (наказ командира ЗППШ № 1 від 16 лютого 2023 року № 47).

17. З 16 лютого по 17 лютого 2023 року перебував у відрядженні в населеному пункті Березнегувате з метою виконання завдань за призначенням (розпорядження з ІНФОРМАЦІЯ_4 « ІНФОРМАЦІЯ_3 » № 248/444дск від 16 лютого 2023 року (наказ командира ЗППШ № 1 від 16 лютого 2023 року № 47) та розпорядження з ІНФОРМАЦІЯ_4 « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №248/444дск від 16 лютого 2023 року (наказ командира ЗППШ № 1 від 17 лютого 2023 року №48).

18. 22 лютого 2023 року перебував у відрядженні в населеному пункті Велика Олександрівка з метою виконання завдань за призначенням (бойове розпорядження ОУВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» № 2499дск від 22 лютого 2023 року (наказ командира ЗППШ № 1 від 22 лютого 2023 року № 53)

19. З 24 лютого по 06 березня 2023 року перебував у відпустці за сімейними обставинами строком 10 (десять) діб, що підтверджується витягами із наказів командира ЗППШ № 1 від 24 лютого 2023 року № 55 та від 06 березня 2023 року № 65.

20. 06 березня 2023 року прибув з відрядження з ЗППМ № 1 (с. Станційне, Миколаївська область) до с. Семено-Карпівка Одеської області, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06 березня 2023 року № 75.

21. У відповіді на адвокатський запит, оформленій листом від 14 лютого 2023 року № 839 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 , повідомлено, що ОСОБА_1 за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 не приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Зазначено, що військова частина НОМЕР_1 не приймає безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій у період здійснення зазначених заходів, оскільки за своїм призначенням має інші завдання, не пов`язані з вищевикладеним, оскільки є ІНФОРМАЦІЯ_4, призначеною для виконання завдань технічного забезпечення з`єднань, частин та підрозділів Збройних Сил України у складі угрупування військ.

Командування військової частини НОМЕР_1 прийшло до висновку, що солдат ОСОБА_1 не набув права на збільшення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до 100 000 грн в розрахунку на місяць через відсутність підстав, відповідно йому не нараховувалась та не виплачувалась така винагорода.

22. Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІII. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах має надаватися довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. Командування ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », де перебував в підпорядкуванні позивач, не надали довідок військовій частині НОМЕР_1 про підтвердження безпосередньої участі відрядженого позивача у бойових діях або заходах у період з 31 липня 2022 року по 28 лютого 2023 року.

24. Позивач не надав доказів на підтвердження своєї безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії упродовж спірного періоду.

25. Виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями. Суду не було надано доказів на підтвердження конкретних проміжків часу, в яких позивач приймав участь у бойових діях та заходах, що передбачені пунктом 1 Постанови № 168.

26. Натомість, суд вказав на те, що доводи відповідача та їх доказова складова дають підстави стверджувати, що законодавчо встановлених підстав для здійснення виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 31 липня 2022 року по 28 лютого 2023 року, немає.

27. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

28. У касаційній скарзі представник позивача зазначає підставу касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та наголошує, що на даний час відсутня правова позиція Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 2-1 Постанови № 168, пункту 17 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, абзаців 3, 4, 5 пункту 3 та пункту 4 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв`язку з використанням зазначеного Окремого доручення для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно пункту 2-1 Постанови №168, зокрема: визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати додаткової винагороди; порядку підготовки та надання необхідних для нарахування та виплати додаткової винагороди документів, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, в тому числі й перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).

29. В обґрунтування касаційної скарги представник позивача звертав увагу на те, що аналіз пункту 1 Постанови №168 свідчить про те, що для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у розмірі 100 000 грн достатньо встановлення таких обставин як період дії воєнного стану; статус військовослужбовця; безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії; перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Водночас для виплати цієї додаткової грошової винагороди не є обов`язковою лише безпосередня участь у бойових діях, оскільки положення пункту 1 Постанови №168 передбачають також здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

30. Окрім того, представник позивача наголошує, що на момент спірних правовідносин не існувало наказу Міністерства оборони України, який би одночасно: зачіпав соціально-економічні права, свободи й законні інтереси військовослужбовців, що проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, а саме визначав порядок та умови нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168; містив відомості про реєстрацію в Міністерстві юстиції України, а відтак вважався таким, що пройшов правову експертизу і набрав законної сили у порядку, встановленому законодавством; підлягав застосуванню при невключенні позивача до наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої саме Постановою № 168. Враховуючи, що Окреме доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29, на яке посилаються суди першої та апеляційної інстанцій, не було зареєстровано, не пройшло правову експертизу та не набрало чинності у встановленому законодавством порядку, то його положення не підлягали застосуванню під час позбавлення позивача права на збільшену до 100 000 грн додаткову винагороду.

31. На переконання касатора ненарахування та невиплата додаткової винагороди з підстав, на які послалися суди у оскаржуваних рішеннях, є порушенням фундаментальних, конституційних принципів, якими встановлено, що права особи та їх об`єм визначаються виключно на підставі законів.

32. Звертав увагу на те, що у спорах із суб`єктом владних повноважень, позивач є більш слабкою стороною правовідносин та наділений меншою кількістю прав, ніж відповідач, адже останній є безпосереднім видавником відповідних наказів, розпоряджень та інших документів, пов`язаних із несенням служби позивачем, а тому усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка фактично не є рівною у спірних правовідносинах.

33. Позивачем в обґрунтування позовних вимог було надано всі належні та існуючі у нього документи, як доказову базу у справі. У той же час відповідач не зазначив жодних заперечень на відповідні докази.

34. Військовою частиною НОМЕР_1 подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення.

35. Звертає увагу на те, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах має надаватися довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. У той же час, командування ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », де перебував в підпорядкуванні позивач, не надавали довідок військовій частині НОМЕР_1 про підтвердження безпосередньої участі відрядженого позивача у бойових діях або заходах у період з 31 липня 2022 року по 28 лютого 2023 року.

36. Вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що підставою для виплати спірної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є відповідні накази командирів (начальників), документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком 1 Окремого доручення. Проте матеріалами справи не підтверджено безпосередню участь позивача у період з 31 липня 2022 року по 28 лютого 2023 року у здійсненні зазначених заходів.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

37. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

38. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

39. Спірні правовідносини склалися щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії), встановленої Постановою № 168, за період з 31 липня 2022 року по 28 лютого 2023 року у зв`язку з відсутністю документального підтвердження такої участі.

40. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами (пункт 1 частини першої статті 92 Конституції України).

41. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

42. Згідно зі статтею 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

43. За змістом частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Вказана гарантія передбачає виплату військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України та у порядку визначеному Міністром оборони України (частина четверта цієї статті).

44. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок № 260).

45. За приписами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

46. Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

47. Поняття «додаткова винагорода» входить у поняття «грошове забезпечення» (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ), так само відповідає визначенню поняття «заробітна плата» (стаття 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року).

48. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та №69/2022 Кабінет Міністрів України постановою від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

49. Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (з 19 липня 2022 року з набранням чинності постановою від 07 липня 2022 року №793 (застосовується з 01 червня 2022 року) (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

50. Додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, встановлена на період дії воєнного стану, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям. Правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, із здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають зі статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.

51. Конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 доповнено Постанову № 168 пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів». Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

52. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення.

53. Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

54. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29, якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов`язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.

55. Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

56. З уваги на це можна констатувати, що окремі рішення Міністром оборони України прийняті для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів (як умови для виплати додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у розмірі до 100 000 грн), мають належне юридичне підґрунтя.

57. Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 400/1217/23, аналізуючи положення Указу № 493/92 та Порядку № 731, визнав обґрунтованими доводи скаржника, що рішення Міністра оборони України від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року №248/1298, від 18 квітня 2022 року №248/1529, від 23 червня 2022 №912/з/29 підлягали обов`язковій державній реєстрації, позаяк містять норми, які зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм реалізації виплати додаткової винагороди.

58. У той же час варто відзначити, що така обставина як відсутність їх державної реєстрації, зважаючи на умови в яких ці рішення Міністром оборони України приймалися, а також те, що вони фактично виконувалися керівниками органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирами військових частин упродовж періоду їх дії шляхом документування безпосередньої участі у бойових діях та заходах, є виправданою, має розумне пояснення і не може змінити їх юридичної сили.

59. З огляду на вказане, доводи представника позивача щодо незастосовності до спірних правовідносин окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 №912/з/29 з підстав відсутності його державної реєстрації та, відповідно, відсутності необхідності у наданні ним документального підтвердження своєї участі у бойових діях та заходах, є необґрунтованими.

60. У пункті 1 Окремого доручення надано визначення, що слід розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів».

61. Абзацом третім пункту 3 Окремого доручення наказано здійснювати документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснювати на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

62. Абзацом 1 пункту 4 Окремого доручення визначено керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирів військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.

У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.

У підставах про видання таких довідок обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.

63. Відповідно до пункту 5 окремого доручення виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення).

64. У постановах від 21 березня 2024 року у справах № 560/3159/23 та № 560/12539/22, від 28 травня 2024 року у справі № 560/1200/23, від 06 червня 2024 року у справі №200/706/23 Верховний Суд вказував на те, що підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

65. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав. Тож, якщо відрядженому військовослужбовцю видано довідку про підтвердження його участі у бойових діях або заходах, зміст та форма якої відповідають додаткам № 1, 2 окремого доручення, підписану уповноваженим командиром (начальником), то презюмується, що цей командир (начальник) перевірив та підтвердив наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, визначених пунктом 3 вищевказаного окремого доручення, на підставі якого визначив терміни безпосередньої участі кожного конкретного відрядженого військовослужбовця у бойових діях або заходах у відповідності до повноважень, наданих йому абзацом 3 пункту 3 та абзацом 4 пункту 4 окремого доручення.

66. З огляду на вказані норми, суди попередніх інстанцій зазначали, що підставою для виплати додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, відбувається на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини.

67. Як встановлено судами попередніх інстанцій у підтвердження позовних вимог та права на виплату додаткової винагороди, позивач надав витяги з наказів щодо вибуття у відрядження до окремого розпорядження з метою виконання завдань за призначенням (від 31 липня 2022 року № 217; від 29 січня 2023 року № 32; від 30 січня 2023 року № 30; від 01 лютого 2023 року № 32; від 07 лютого 2023 року № 38; від 08 лютого 2023 року № 39; від 15 лютого 2023 року № 46; від 16 лютого 2023 року № 47; від 22 лютого 2023 року № 53). Такі накази видавалися на підставі розпоряджень ОУВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», розпоряджень з ІНФОРМАЦІЯ_4 «ІНФОРМАЦІЯ_3», бойових розпоряджень ОУВ «ІНФОРМАЦІЯ_3».

68. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди вказували на те, що командування ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ОУВ «ІНФОРМАЦІЯ_3», у підпорядкуванні яких перебував позивач, не надали довідок військовій частині НОМЕР_1 про підтвердження безпосередньої участі відрядженого у бойових діях або заходах у період з 31 липня 2022 року по 28 лютого 2023 року.

69. Відповідно, суди прийшли до висновку про те, що матеріалами справи не підтверджено безпосередню участь позивача у спірний період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

70. З цього приводу, колегія суддів звертає увагу на те, що надаючи оцінку поданим до суду доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності і достатності для підтвердження обставин безпосередньої участі позивача у бойових діях або відповідних заходах у спірний період, суди попередніх інстанцій не витребували, не дослідили й не з`ясували зміст розпоряджень з ІНФОРМАЦІЯ_4 «ІНФОРМАЦІЯ_3», на підставі яких позивач вибував у відрядження з метою виконання завдань за призначенням.

71. Визначальним принципом адміністративного судочинства відповідно до частини третьої статті 2 КАС України є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі.

72. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

73. Запровадження в Україні правового режиму воєнного стану зумовило появу низки формально-юридичних чинників, передбачених чинним законодавством, та зміну підходу сприйняття певних суспільних явищ. Серед останніх варто вказати на об`єктивне зростання ролі та значення військовослужбовців як осіб, які несуть основний тягар протидії агресору, забезпечують оборону та захист держави, зумовлюють можливість функціонування публічно-правових інституцій, бізнесу, життєдіяльності пересічних громадян.

74. Питання про витребування необхідних доказів з власної ініціативи з ОУВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » судами не вирішувалося, як і питання з`ясування причин, з яких необхідні документи (бойові розпорядження, накази) не направлялися за місцем штатної служби військовослужбовця, та не поставили питання залучення ОУВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та ОУВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» до участі у справі з метою з`ясування вказаних обставин, необхідних для правильного вирішення справи.

75. Таким чином Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанції не надали оцінку всім обставинам справи, що дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

76. Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

77. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

78. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.

79. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року у справі №500/714/23 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду