Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2019 року

м. Київ

справа №826/5854/15

касаційне провадження №К/9901/13615/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2015 (суддя Аблов Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 (головуючий суддя - Коротких А.Ю., судді: Ганечко О.М., Літвіна Н.М.) у справі № 826/5854/15 за позовом Державної фінансової інспекції України до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про зобов'язання виконати вимогу,

В С Т А Н О В И В:

Державна фінансова інспекція України звернулась до суду з адміністративним позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про зобов'язання виконати пункти 2, 3, 4, 6, 9, 10, 11, 14, 17, 18, 22, 23, 27, 29, 30 вимоги від 22.08.2014 № 05-14/1187.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 06.10.2015 позовні вимоги задовольнив частково. Зобов'язав Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» виконати вимогу від 22.08.2014 № 05-14/1187 в частині пунктів 3, 9, 11, 17, 18, а саме: відобразити в обліку відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Козятин» заборгованість за Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод», що виникла внаслідок понесення додаткових витрат на заміну несправних гарантійних вузлів та агрегатів по трьох електровозах після їх модернізації і капітального ремонту на суму 394485,18 грн. (пункт 3 вимоги); привести чисельність працівників по відокремленому підрозділу «Локомотивне депо Жмеринка» у відповідність до штатних розписів (пункт 9 вимоги); відобразити за даними бухгалтерського обліку відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Козятин» дебіторську заборгованість у сумі 8497,00 грн. (пункт 11 вимоги); провести перерахунок та відповідну звірку щодо сум єдиного соціального внеску та повернути (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) зайво сплачену суму єдиного соціального внеску в розмірі 3250,07 грн. (пункт 17 вимоги); провести перерахунок та відповідну звірку щодо сум єдиного соціального внеску та повернути (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) зайво сплачену суму єдиного соціального внеску в розмірі 8686,03 грн. (пункт 18 вимоги). В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.01.2016 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2015 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» оскаржило їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: статей 72, 161, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).

При цьому, зокрема, наголошує, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не наведено обґрунтованого висновку щодо спростування вимог та доводів позивача.

Крім того, Державною фінансовою інспекцією України заявлено клопотання про заміну позивача у справі - Державної фінансової інспекції України на Державну аудиторську службу України у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною фінансовою інспекцією України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» та його відокремлених підрозділів за період з 01.10.2012 по 31.03.2014, за результатами якої складено акт від 23.07.2014 № 05-21/89.

22.08.2014 позивачем на підставі зазначеного акта ревізії прийнято вимогу № 05-14/1187 про усунення порушень, відповідно до якої відповідача, зокрема, зобов'язано вчинити певні дії, в тому числі: за пунктом 3 - відобразити в обліку відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Козятин» заборгованість за Приватним акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод», що виникла внаслідок понесення додаткових витрат на заміну несправних гарантійних вузлів та агрегатів по трьох електровозах після їх модернізації і капітального ремонту на суму 394485,18 грн.; за пунктом 9 - привести чисельність працівників по відокремленому підрозділу «Локомотивне депо Жмеринка» у відповідність до штатних розписів; за пунктом 11 - відобразити за даними бухгалтерського обліку відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Козятин» дебіторську заборгованість у сумі 8497,00 грн.; за пунктом 17 - провести перерахунок та відповідну звірку щодо сум єдиного соціального внеску та повернути (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) зайво сплачену суму єдиного соціального внеску в розмірі 3250,07 грн.; за пунктом 18 - провести перерахунок та відповідну звірку щодо сум єдиного соціального внеску та повернути (зарахувати в рахунок майбутніх платежів) зайво сплачену суму єдиного соціального внеску в розмірі 8686,03 грн.

Залишаючи рішення суду першої інстанції в оскаржуваній Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» частині без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що доводи апеляційної скарги не спростували висновків Окружного адміністративного суду м. Києва, однак без належного мотивування такого твердження.

Водночас відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи з урахуванням вимог статті 70 цього Кодексу щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню.

Рішення судів усіх інстанцій повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким, обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності.

Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною.

Статтею 17 цього Закону передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Заява № 63566/00) зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

При цьому відповідно до статті 206 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) ухвала суду апеляційної інстанції включає, зокрема, мотивувальну частину із зазначенням: встановлених судом апеляційної інстанції обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі зазначається, якими обставинами чи нормами права спростовуються доводи, що містяться у скарзі.

Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 наведеним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки в її мотивувальній частині суд апеляційної інстанції обмежився виключно констатацією норм матеріального права та висновком про правомірність й обґрунтованість доводів суду першої інстанції, не зазначивши при цьому встановлених обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів. Не містить оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції й посилання на обставини чи норми права, якими спростовуються доводи, що містяться в апеляційній скарзі Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця».

Тобто, суд апеляційної інстанції не здійснив перевірку правильності висновків суду першої інстанції по суті спору та не навів мотивів, з яких він виходив при прийнятті судового рішення.

Згідно з частиною другою статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлене у справі рішення Київського апеляційного адміністративного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити всі фактичні обставини справи, надати належну правову оцінку доводам, викладеним відповідачем в апеляційній скарзі, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Замінити позивача у справі - Державну фінансову інспекцію України її правонаступником - Державною аудиторською службою України.

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 у справі № 826/5854/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк