Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2019 року

м. Київ

справа №826/20584/14

касаційне провадження №К/9901/5268/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 (головуюча суддя - Шелест С.Б., судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.) у справі № 826/20584/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Аграрний фонд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2014 № 0017082202 та від 10.12.2014 № 0017092202.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 16.02.2015 відмовив повністю в задоволенні позову.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.06.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.2015 скасував та прийняв нову - про часткове задоволення адміністративного позову. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 10.12.2014 № 0017092202 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1229148,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві оскаржила його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.02.2015.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.3, 198.5 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, зазначає, що чинним на час виникнення спірних правовідносин податковим законодавством встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням цього податку. При цьому, на переконання органу доходів і зборів, зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування цього податку за рахунок коштів, що були попередньо сплачені.

28.03.2019 на адресу суду надійшло клопотання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, яке задоволенню не підлягає з огляду на відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.10.2013 по 30.06.2014, валютного та іншого законодавства за період з 08.10.2013 по 30.06.2014, результати якої оформлено актом від 21.11.2014 № 1687/22-02/38926880.

За її наслідками відповідач дійшов, зокрема, висновку про порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство українського агропромислового холдингу № 2», Публічним акціонерним товариством «Луганськмлин», Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-пруди», Товариством з обмеженою відповідальністю «Кама», Товариством з обмеженою відповідальністю «Криммлин», Публічним акціонерним товариством «Сімферопольський КХП», Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Західно-Кримський елеватор», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротекс-Миколаїв», Фермерським господарством «Роза», з підстави невідповідності сум нарахованого податкового кредиту сумам податкових зобов'язань контрагентів згідно з даними інформаційної системи «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України».

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом, у тому числі прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.12.2014 № 0017092202, згідно з яким з огляду на вказане порушення зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1229148,00 грн.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів, робіт, послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій з придбання позивачем зерна, а також послуг з його складського зберігання та переробки в Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство українського агропромислового холдингу № 2», Публічного акціонерного товариства «Луганськмлин», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернопром-пруди», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кама», Товариства з обмеженою відповідальністю «Криммлин», Публічного акціонерного товариства «Сімферопольський КХП», Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Західно-Кримський елеватор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротекс-Миколаїв», Фермерського господарства «Роза», суд апеляційної інстанції встановив, що вони є реальними та підтверджуються долученими Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, що контролюючим органом не заперечується, а саме: актів; актів виконаних робіт; актів передавання-приймання зерна; податкових накладних; платіжних доручень.

Посилання відповідача на невідповідність сформованого Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» податкового кредиту податковим зобов'язанням його контрагентів, як на підставу для висновку про правомірність зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1229148,00 грн., суд цілком об'єктивно відхилив.

Адже, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати постачальниками податку до бюджету, а відтак якщо останні не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку або мінімізували свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди в разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах: від 01.06.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Армавір» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у м. Києві, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення; від 31.01.2011 у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення; від 31.01.2011 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, які мають враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду в рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 у справі № 826/20584/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк