Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.04.2019 року у справі №826/14258/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2019 року

Київ

справа №826/14258/15

адміністративне провадження №К/9901/23135/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Харківської митниці Державної фіскальної служби про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.11.2016 у справі № 826/14258/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз» до Харківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, заявник, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 20 березня 2015 року №807010001/2015/000038/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20 березня 2015 року №807010001/2015/00038.

Позовні вимоги Товариство обґрунтувало тим, що контролюючим органом безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості та її визначення за другорядним (резервним) методом, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зазначив, що митницею необґрунтовано витребувано додаткові документи для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару - бензину Супер Євро-98, а тому прийняті відповідачем рішення про визначення митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України є протиправними.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 20 березня 2015 року №807010001/2015/000038/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20 березня 2015 року №807010001/2015/00038.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем митному органу було надано всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для визначення митної вартості ввезеного товару за основним методом - за ціною договору, а відтак вимоги Товариства щодо скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови є обґрунтованими.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.11.2016 касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2016 Харківська митниця Державної фіскальної службиподала до Верховного Суду України заяву про її перегляд з підстав, встановлених п. 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.

Ухвалою Верховного Суду України від 10.04.2017 відкрито провадження у справі №826/14258/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз» до Харківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС (у редакції цього Кодексу, викладеній згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII) заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заява зареєстрована у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду 15 лютого 2018 року.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2018 року у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Олендер І.Я. (суддя-доповідач), Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.

Розгляд заяви позивача здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС України мотивом перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є зокрема, неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У заяві Товариство просить переглянути вказану ухвалу Вищого адміністративного суду України посилаючись на наявність підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, а саме неоднакове застосування статей 52, 53, 54, 55 Митного кодексу України.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 20.09.2016 (№ К/800/2793/16), від 23.03.2016 (№ К/800/3400/16) та від 24.03.2016 (№ К/800/8090/16), які, на думку позивача, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права.

Позиція контролюючого органу наведена в запереченні на позовну заяву, апеляційній та касаційній скаргах, у заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції, та полягає в тому, що декларантом під час митного оформлення подано документи які містили розбіжності, не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, а додатково витребуваних, включаючи і платіжні документи, які б підтверджували фактичну вартість імпортованих товарів позивачем надано не було. Крім того позивачем не було надано ні попереднього ні комерційного інвойсу, що прямо передбачено умовами договору та є обов'язковим документом, який підтверджує вартість імпортованого товару відповідно до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Суди встановили наступні фактичні обставини справи.

30 жовтня 2014 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна» (покупець) та НК «Роснєфть» (продавець) укладено контракт №100014/10663К, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити бензин та дизельне паливо.

З метою митного оформлення ввезеного на митну територію України товару декларантом 20 березня 2015 року подано до митного органу митну декларацію №807010001/2015/002289, до якої додано наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; накладну від 11 березня 2015 року АЦ311438; рахунок-проформу від 04 березня 2015 року №963; доповнення до зовнішньоекономічного договору додаток від 24 лютого 2015 року №014; зовнішньоекономічний контракт від 30 жовтня 2014 року №100014/10663К; договір доручення від 01 січня 2015 року №0018ПЦ; сертифікат відповідності від 20 березня 2015 року UA1.145.0013641-15; декларацію про відповідність від 04 вересня 2014 року №01466; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю від 11 березня 2015 року №2720; сертифікат походження товару від 11 березня 2015 року №RUUA5021001893; декларацію про походження товару від 04 березня 2015 року №963; звільнення від сплати додаткового імпортного збору №06, паспорт якості від 10 березня 2015 року №05358.

Заявлена декларантом митна вартість визначена за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Митним органом під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не підтверджували у повній мірі числового значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, оскільки відповідно до додатку до зовнішньоекономічного договору від 24 лютого 2015 року №14, проформи-інвойсу від 04 березня 2015 року №963 та експортної декларації від 05 березня 2015 №10006120/050315/0000520 здійснено поставку товару в кількості 60000,00 кг загальною вартістю 31080 дол. США, однак, згідно митної декларації від 20 березня 2015 року №807010001/2015/002289 здійснено поставку товару в кількості 52684,00 кг (відомості відображено у графі 38 митної декларації) та загальною вартістю 27290,31 дол. США (відомості відображено у графі 42 митної декларації). Згідно паспорта якості №05358 для товару «Бензин неэтилированный супер Евро-98 вид III (АИ-98-К5), виданого виробником товару, дата виготовлення, відбору зразку товару та дата проведення випробовувань - 10 березня 2015 року, у той час як експортна декларація №10006120/050315/0000520 датована 05 березня 2015 року. Жодного комерційного інвойсу декларантом до Харківської митниці ДФС надано не було, хоча його наявність прямо передбачена Контрактом від 30 жовтня 2014 року №100014/10663К.

У зв'язку з зазначеним, 20 березня 2015 року декларанту направлено електронне повідомлення щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

20 березня 2015 року Харківської митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2015/000038/1, яким скориговано вартість за одиницю товару до 693,57 доларів США на загальну суму 36540,05 доларів США.

За результатами перевірки митної декларації, на підставі рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №80701001/2015/00038.

21 березня 2015 року товар випущений відповідачем у вільний обіг під гарантії у відповідності до п.7 ст.55 Митного кодексу України, про що свідчить митна декларація №807010001/2015/002293.

26 травня 2015 року, в порядку п.8 ст.55 Митного кодексу України, позивачем направлено відповідачу лист №00516 з наданням додаткових документів, що підтверджували вартість поставленого товару за ціною договору (контракту), а саме: копію контракту; копію додатку від 24 лютого 2015 року №014; копію акту приймання-передачі від 11 березня 2015 року №1; копію проформи-інвойсу від 04 березня 2015 року №963; копію листа НК «Роснєфть» щодо порядку формування вартості товару від 24 лютого 2015 року №6-15593; копію бюлетню за підсумками торгів Санкт-Петербурзької міжнародної товарно-сировинної біржі з 01 по 24 лютого 2015 року від 12 березня 2015 року №00261; висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 25 травня 2015 року №1402; копію рішення про коригування митної вартості товарів від 20 березня 2015 року №807010001/2015/000038/1; копію митної декларацій ІМ40ДЕ від 21 березня 2015 року №807010001/2015/002293.

29 травня 2015 року листом №20-70-69-04/00-4/3999 відповідач повідомив декларанта, що митний орган вважає неможливим перегляд рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 20 березня 2015 року №807010001/2015/000038/1, оскільки позивачем не надані в повному обсязі додаткові документи щодо підтвердження заявленої митної вартості товару, які були витребувані митницею відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України.

НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН І ОЦІНКА СУДУ

Митний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

Частина 1 статті 49.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частина перша статті 52.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частина друга статті 53.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина третя статті 53.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частина п'ята статті 53.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частина перша статті 54.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частина друга статті 54.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частина третя статті 54.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина шоста статті 54.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частина перша статті 57.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частина друга статті 57.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частина третя статті 57.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Висновок щодо нормативного регулювання спірних правовідносинах

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, є обов'язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Загальний висновок щодо правової оцінки обставин справи.

Як вбачається з встановлених обставин справи позивачем здійснено поставку товару за Контрактом укладеним з НК «Роснєфть» (продавець) №100014/10663К30 від 30.10.2014, а в підтвердження вартості імпортованого товару до митного органу, з поміж інших документів, було надано вищезазначений Контракт, рахунок-проформу від 04 березня 2015 року №963, експортну декларацію від 05 березня 2015 №10006120/050315/0000520, які містять розбіжності щодо ваги імпортованого товару. Жодного комерційного інвойсу декларантом до Харківської митниці ДФС надано не було, хоча його наявність прямо передбачена Контрактом від 30 жовтня 2014 року №100014/10663К.

Отже з огляду на суперечність поданих декларантом документів та наявність інформації щодо митної вартості ідентичних товарів, у митного органу були підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару. За таких обставин митний орган обґрунтовано запропонував позивачу надати додаткові документи, зокрема ті які підтверджують сплату коштів за поставлений товар (виписку з бухгалтерської документації).

Колегія суддів зазначає, що рахунок-фактура (інвойс) є документом, який безпосередньо підтверджує вартість товару, який іпротується за договором купівлі -продажу, натомість рахунок-проформа може надаватись у якості такого документу у разі якщо товар, що імпортується, не є об'єктом купівлі-продажу).

Як встановлено судами між позивачем та його контрагентом укладено Контракт, умовами якого є купівля - продаж товару, а відповідно належним документом, який підтверджував би вартість такого товару має бути саме рахунок-фактура (інвойс), що також передбачено і самим контрактом, натомість наданий позивачем рахунок-проформа не є належним документом, що підтверджує вартість імпортованого товару.

Судами першої, апеляційної та касаційної інстанції при прийнятті рішень у цій справі вказаного до уваги взято не було. Судами не було встановлено, що позивачем такий інвойс до контролюючого органу надано не було.

Натомість суди при вирішенні справ №826/12823/15 (ухвала ВАСУ від 20.09.2016 №К/800/2793/16), №826/12829/15 (ухвала ВАСУ від 23.03.2016 № К/800/3400/16) та №826/14383/15 (ухвала ВАСУ від 24.03.2016 № К/800/8090/16), які були надані скаржником на обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, дійшли висновку про те, що ненадання інвойсу та документів про оплату імпортованого товару, свідчить про правомірність відмови контролюючого органу визнавати заявлену декларантом вартість імпортованого товару за основним методом.

Слід також зазначити, що всі вказані вище справи також стосувались декларування Товариством з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз» поставок товару за Контрактом укладеним з НК «Роснєфть» (продавець) №100014/10663К від 30.10.2014, і в кожному випадку були однакові підстави для сумнівів митниці, що полягали у ненаданні декларантом під час митного оформлення товару рахунку - фактури (інвойсу), який є обов'язковою складовою для підтвердження митної вартості товару.

Крім того, як вбачається з судових рішень першої, апеляційної та касаційної інстанції, судами не було надано будь - якої оцінки доводам митного органу щодо розбіжностей в первинних документах щодо ваги імпортованого товару.

За підпунктами «а», «б» пункту 2 частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення заяви з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення; скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції.

Прийняти одне із рішень, передбачених цими процесуальними нормами, колегія суддів позбавлена можливості, позаяк суди попередніх інстанцій не встановили всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а Верховний Суд не має права встановлювати зазначені обставини та досліджувати докази у справі.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що за таких обставин усі постановлені у справі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене та постановити законне й обґрунтоване судове рішення.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 241 - 244 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, пунктом 1 частини першої Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, Суд,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву Харківської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.11.2016 у справі № 826/14258/15 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

…………………………….

…………………………….

…………………………….

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду