Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.04.2019 року у справі №815/342/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 квітня 2019 року

справа №815/342/16

адміністративне провадження №К/9901/28450/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у складі судді Єфіменко К.С.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року у складі суддів Димерлія О. О., Єщенка О. В., Шеметенко Л. П.

у справі № 815/342/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югвинпром»

до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Югвинпром» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 січня 2016 року № 0000032200, яким нарахована пеня за порушення строків повернення валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами в сумі 381 494 грн 28 коп., з мотивів протиправності його прийняття податковим органом.

14 березня 2016 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року, задоволено позов Товариства, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 22 січня 2016 року №0000032200, з мотивів безпідставності застосування пені внаслідок наявності судових рішень, які набрали законної сили, та неможливості застосування пені поза строками, встановленими статтею 250 Господарського кодексу України.

31 жовтня 2016 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариству в повному обсязі за безпідставністю.

Податковий орган вказує на наявність встановленого ним під час перевірки правопорушення, як підставу нарахування пені, та безпідставність посилання судами на рішення Господарського суду Одеської області від 30 вересня 2015 року № 916/3209/15, оскільки цим рішенням не вирішувалося питання про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків за експортним контрактом.

01 листопада 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги до 01 грудня 2016 року (суддя - Нечитайло О. М.).

09 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу № 815/342/16.

17 січня 2017 року справа №815/342/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

30 січня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення Товариства на касаційну скаргу податкового органу, в якому позивач спростовує її доводи, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

23 лютого 2018 року справа №815/342/16 разом із матеріалами касаційного провадження передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

У листопаді-грудні 2015 року посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків, зокрема, з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 28 грудня 2015 року №1441/2200/34274461 (далі - акт перевірки).

22 січня 2016 року заступником начальника податкового органу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, частиною першою статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР) прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким за порушення статті 1 Закону № 185/94-ВР із змінами та доповненнями, Постанови Національного банку України № 163 від 14 травня 2013 року «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» Товариству нарахована пеня за порушення строків повернення валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами в сумі 381 494 грн 28 коп.

Підставою нарахування вказаної пені податковим органом визначено порушення законодавчо встановлених термінів повернення валютної виручки за експортними операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростовський комбінат шампанських вин» (контракт №11/28/02/14 від 28 лютого 2014 року) та Відкритим акціонерним товариством «Московський комбінат шампанських вин» (контракт №14/08 від 14 серпня 2014 року).

Судами попередніх інстанцій установлено, що 28 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Югвинпром» як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростовський завод шампанських вин» (Росія) як покупцем укладено зовнішньоекономічний контракт № 11/28/02/14 про купівлю-продаж виноматеріалів. За даним контрактом оплата здійснюється покупцем в рублях протягом 90 днів з дати оформлення митної накладної.

14 серпня 2014 року між позивачем у цій справі як продавцем та Відкритим акціонерним товариством «Московський комбінат шампанських вин» (Росія) як покупцем укладено зовнішньоекономічний контракт про поставку виноматеріалів. За даним контрактом оплата здійснюється покупцем в рублях протягом 90 днів з дати оформлення митної накладної.

За змістом окремих положень статті 1 Закону № 185/94-ВР (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені статтями 1 та 2 Закону № 185/94-ВР.

Протягом 2013-2014 року діяли постанови Національного банку України від 14 травня 2013 року № 163 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», від 13 листопада 2013 року № 453 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті", від 12 травня 2014 року № 270 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті", від 20 серпня 2014 року №515 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», від 20 листопада 2014 року №734 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», від 01 грудня 2014 року № 758 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", якими на відповідні періоди зменшувався граничний строк здійснення розрахунку у валюті до 90 днів.

Оцінюючи спір, суди попередніх інстанцій здійснили аналіз положень частини першої статті 1 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР, відповідних постанов Правління Національного банку України, та прийшли до висновки, що строки, визначені ними, не застосовуються, оскільки поставки були здійснені (оформлені вивізні ВМД на кожну партію товару) за контрактами, укладеними до набрання чинності цими нормативно-правовими актами. Суди попередніх інстанцій також прийшли до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 250 Господарського кодексу України.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.

Відповідно до положень частини першої статті 4 Закону №185/94-ВР визначено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Вказуючи про необхідність застосування до спірних правовідносин строку у 180 днів, суди не звернули увагу, що строк у 90 днів був встановлений умовами зовнішньоекономічних контрактів. До того ж на момент укладання контрактів у 2014 році вже було встановлено відповідні валютні обмеження як безпосередньо Законом № 185/94-ВР, так і відповідними постановами Національного банку України.

Товариством самостійно на виконання вимог частини першої статті 1 Закону № 185/94-ВР отримано висновки центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Склад податкового правопорушення доводився податковим органом як раз на підставі того, що за окремими партіями товару розрахунки здійснено з або порушенням 90-денного строку, встановленого контрактами та Національним банком України, або виручка не надійшла на рахунки взагалі.

Пеня податковим органом за кожною партією розраховувалася з урахуванням наявності відповідних висновків Міністерства економічного розвитку та торгівлі України щодо продовження строків за експортною операцією (№ 796 від 25 липня 2014 року за контрактом № 11/28/02/14 та № 98 від 04 лютого 2015 року за контрактом № 14/08).

Вказана група обставин, як підстав для нарахування пені взагалі не досліджувалася судами попередніх інстанцій, хоча саме вона обов'язково входить до предмета доказування у вказаній категорії справ.

При дослідженні складу правопорушення та визначенні розміру пені судам слід враховувати також те, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі №808/502/17, від 29 січня 2019 року у справі №826/24017/15).

Посилання судів інстанцій на положення статті 250 Господарського кодексу України є безпідставним, оскільки з 01 січня 2011 року у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України статтю 250 Господарського кодексу України доповнено частиною другою, якою передбачено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи ДФС.

Вказана правова позиція щодо особливостей дії статті 250 Господарського кодексу України після набрання чинності Податковим кодексом України неодноразово висловлювалася Верховним Судом та підтверджена постановою у справі №803/780/17 у складі об'єднаної палати.

Оцінюючи судові рішення Господарського судом Одеської області у справах № 916/3293/15 та № 916/3209/15, надані позивачем на підтвердження наявності підстав для задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що такі рішення прийнято на користь Товариства за позовами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ростовський комбінат шампанських вин" та Відкритого акціонерного товариства «Московський комбінат шампанських вин», ними задоволені позовні вимоги про стягнення заборгованості за спірними контрактами, такі рішення набрали законної сили, відтак наявні підстави для задоволення позову у цій справі.

Згідно з частиною другою цієї ж статті у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У частині третій статті 4 Закону № 185/94-ВР встановлено, що в разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

Зі змісту частини четвертої статті 4 Закону № 185/94-ВР вбачається, що в разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону № 185/94-ВР, є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків рішення суду про задоволення позову.

Відповідних висновків дійшов Верховний Суду України у постановах від 13 лютого 2012 року у справі № 21-422а11 та від 27 лютого 2012 року у справі № 21-387а11.

У цій справі судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувався зміст судових рішень, на які вони посилалися, не з'ясовувався які саме позовні вимоги і у якому розмірі було задоволено, не встановлювалося чи стягнуто з нерезидентів-контрагентів заборгованість, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами.

Судами першої та апеляційної інстанцій під час здійснення нового розгляду, з метою встановлення фактичних обставин справи, слід дослідити розрахунок грошового зобов'язання, визначеного спірним податковим повідомленням-рішенням у розрізі контрагентів та конкретних зовнішньоекономічних контрактів (а.с. 75-80).

Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки кожному специфічному, доречному та важливому аргументу, що є порушенням не тільки вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, але й невиконанням зобов'язань щодо пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року у справі № 815/342/16 скасувати.

Адміністративну справу № 815/342/16 направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер