Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.04.2019 року у справі №810/4342/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 квітня 2019 року

справа №810/4342/16

адміністративне провадження №К/9901/32863/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у складі суддів Мацедонської В.Е., Кучми А.Ю., Лічевецького І.О.,

у справі №810/4342/16

за позовом Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У С Т А Н О В И В :

27 грудня 2016 року Комунальне підприємство «Управління житлово-комунального господарства» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі), з урахуванням уточнених позовних вимог від 26 квітня 2017 року, якими зменшено позовні вимоги звернулося до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Славутичі Головного управління ДФС у Київській області від 29 липня 2016 року №0000701500, яким Підприємство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 43791 грн 05 коп., з мотивів безпідставності його прийняття (том 1 а.с. 132).

26 квітня 2017 року постановою Київського окружного адміністративного суду відмовлено Підприємству у задоволені позову з підстав доведеності податковим органом правопорушення покладеного в основу застосування штрафу.

26 вересня 2017 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року та прийнято нову постанову, якою частково задоволено позовні вимоги Підприємства, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління ДФС у Київській області №0000701500 від 29 червня 2016 року, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління ДФС у Київській області №0000671500 від 29 червня 2016 року в частині визначення суми штрафу у розмірі 42767,99 грн., визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління ДФС у Київській області №0000651500 від 29 червня 2016 року в частині визначення суми штрафу у розмірі 560,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

У жовтні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій податковий орган, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України та статей 70, 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Позивач заперечення (відзив) на касаційну скаргу податкового органу не надав, що не перешкоджає перегляду судового рішення по суті.

23 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за скаргою відповідача після усунення її недоліків на виконання вимог ухвали від 25 жовтня 2017 року, справа № 810/4342/16 витребувана з суду першої інстанції.

10 січня 2018 року справа № 810/4342/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

03 березня 2018 року справа № 810/4342/16 разом з матеріалами касаційного провадження № К/9901/32863/18 передана з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 17 червня 2016 року податковим органом проведено камеральні перевірки Підприємства з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку, рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, рентної плати за спеціальне використання води, за наслідками яких складено акти камеральної перевірки.

Актами перевірки від 17 червня 2016 року №238/10-34-15/31476318, №235/10-34-15/31476318, №233/10-34-15/31476318 зафіксовано несвоєчасність сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань відповідно по земельному податку, з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та з рентної плати за спеціальне використання води, що є порушенням пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідальність за яке передбачено пунктом 126.1 статті 126 цього кодексу.

29 червня 2016 року на підставі актів перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000701500, яким за затримку сплати грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 218955,25 грн Підприємство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 43791,05 грн;

- №0000671500, яким за затримку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин в розмірі 462756,60 грн Підприємство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 92551,32 грн;

- №0000651500, яким за затримку сплати грошового зобов'язання з рентної плати за спеціальне використання води в розмірі 33984,60 грн Підприємство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 6796,92 грн.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 09 вересня 2016 року №2105/10/10-36-10-01-04 податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Славутичі ГУ ДФС у Київській області від 29 червня 2016 року №0000701500, №0000651500 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року №0000671500 скасовано в частині задвоєння суми податкового зобов'язання з видобування корисних копалин, скаргу позивача задоволено частково та зобов'язано ДПІ у м. Славутичі ГУ ДФС у Київській області винести нове податкове повідомлення-рішення з урахуванням норм чинного законодавства.

Рішенням ДФС України від 21 листопада 2016 року №24969/6/99-99-11-03-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення 29 червня 2016 року №0000701500, №0000671500, №0000651500, з урахуванням рішення ГУ ДФС у Київській області, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу позивача - без задоволення.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року № 0000701500.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 29 січня 2013 року позивачем до контролюючого органу подано звітну податкову декларацію з плати за землю за 2013 рік, зареєстровану за №151, згідно якої КП «Управління житлово-комунального господарства» самостійно визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку на 2013 рік у розмірі 117287,26 грн., зі сплатою по місяцям - січень-листопад у сумі 9773,94 грн. щомісячно та за грудень 2013 року - 9773,92 грн.

В той же час, постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року у справі №810/5697/13-а задоволено позов ДПІ у м.Славутичі ГУ Міндоходів у Київській області до КП «Управління житлово-комунального господарства» про стягнення заборгованості, стягнуто з КП «Управління житлово-комунального господарства» на користь держави в особі ДПІ у м.Славутичі ГУ Міндоходів у Київській області заборгованість в сумі 7275486,75 грн.

З мотивувальної частини вказаного рішення вбачається, що до суми боргу, яка стягується з позивача, входить зобов'язання з плати за землю по податковій декларації №151 від 29 січня 2013 року за період січень-липень 2013 року у розмірі 9773,94 грн. щомісячно.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі №810/5697/13-а задоволено заяву КП «Управління житлово-комунального господарства» про зміну способу і порядку виконання судового рішення, змінено спосіб виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року по даній справі та надано дозвіл на виконання рішення суду протягом періоду січень 2014 року - грудень 2033 року щодо земельного податку в сумі 986,25 грн. щомісячно.

Висновки позивача стосовно того, що судовим рішенням у справі №810/5697/13-а розстрочено сплату всієї суми податкового боргу по земельному податку за звітний (податковий) період 2013 рік є такими, що не відповідають дійсним обставинами справи.

Згідно наявної в матеріалах справи копії зворотнього боку облікової картки позивача з земельного податку за 2013 рік вбачається, що податковим органом враховано судове рішення про розстрочення сплати грошового зобов'язання з плати за землю по податковій декларації №151 від 29 січня 2013 року за період січень-липень 2013 року, в той же час, позивачем було сплачено до бюджету грошове зобов'язання з земельного податку по податковій декларації від 29 січня 2013 року №151, серед іншого, за період серпень-жовтень 2013 року.

Крім того, згідно Графіка погашення розстрочених (відстрочених) на підставі рішення суду сум заборгованості за платежами, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби від 30 грудня 2013 року №1 до рішення суду від 23 грудня 2013 року №810, по земельному податку податковим органом встановлено, що протягом січня 2014 року по грудень 2033 року КП «Управління житлово-комунального господарства» зобов'язано щомісячно сплачувати 514,98 грн, в тому числі основний платіж - 459,14 грн, пеня - 55,84 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи витягів зі зворотнього боку облікової картки позивача по земельному податку з юридичних осіб за 2014-2016 роки та січень-вересень 2017 року, а також наданих апелянтом копій банківських виписок за період з січня 2014 року по грудень 2016 року, позивачем у відповідності до затвердженого податковим органом Графіку погашення розстрочених (відстрочених) на підставі рішення суду сум заборгованості за платежами, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби від 30 грудня 2013 року №1 до рішення суду від 23 грудня 2013 року №810, здійснювалось погашення заборгованості з плати за землю.

Станом на 31 грудня 2013 року у позивача була наявна переплата з земельного податку у розмірі 79680,67 грн, про що зазначено у витягу зі зворотнього боку облікової картки позивача по земельному податку за 2014 рік.

Відповідач зазначає, що внаслідок технічної помилки суми грошового зобов'язання з плати за землю по податковій декларації №151 від 29 січня 2013 року не були автоматично нараховані у КОР та були рознесені 13 січня 2014 року по терміну сплати лютий-грудень 2013 року в сумі 107513,34 грн.

Зі службової записки ГДРІ відділу оподаткування та контролю об'єктів операцій від 17 січня 2014 року №2/15-022 вбачається, що в ході проведення перевірки правильності нарахувань в КОР з земельного податку у позивача виявлено невірне відображення нарахувань 27 грудня 2013 року декларація №9084335711 у сумі 469,38 грн, 41,17 грн відповідно правильні нарахування 27 грудня 2013 року декларація №9084314191 у сумі 466,85 грн, отже різниця в нарахуваннях є 43,7 грн, у зв'язку з чим приведено у відповідність КОР платника.

Відповідно до вимог Порядку взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 04 грудня 2013 року № 760/1031, казначейство України у день, що настає за звітним, формує та передає Міндоходів: відомості про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями та з аналітичних рахунків, на яких відображена інформація про надходження в гривневому еквіваленті іноземної валюти, зарахованої на рахунки казначейства України, відкриті в банках, у вигляді технологічного файлу @В.

До податкового органу з казначейства надійшли відомості про зарахування грошових коштів 20 червня 2014 року щодо сплати суми податків і зборів / єдиного внеску, платіжне доручення №1696 від 20 червня 2014 року, що відображено податковим органом в особовій картці платника.

В той же час, під час відображення суми грошового зобов'язання по платі за землю за 2013 рік у КОР податковим органом не було враховано, що рішенням суду у справі №810/5697/13-а розстрочено сплату податкового боргу по платі за землю за 2013 рік за період січень-липень 2013 року на загальну суму 68417,58 грн, що відображено у КОР позивача.

Таким чином, 13 січня 2014 року податковим органом неправомірно відображено в КОР грошове зобов'язання позивача з плати за землю за 2013 рік згідно податкової декларації №151 від 29 січня 2013 року на суму 68417,58 грн без урахування розстрочення податкового боргу, що призвело до помилкового збільшення заборгованості КП «Управління житлово-комунального господарства» на зазначену суму.

Згідно наданих позивачем розрахунків плати за землю за 2014-2016 роки вбачається, що у 2014 році податковим органом нараховано суму земельного податку згідно декларацій у розмірі 268425,78 грн, згідно графіку погашення - 5509,68 грн., пені - 2640,26 грн. та нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку у розмірі 62267,50 грн. Позивачем сплачено до бюджету - 204219,90 грн. та згідно графіку погашення - 7227,44 грн.

В той же час, при врахуванні розстрочення податкового боргу з плати за землю та проведених позивачем оплат, у 2014 році податковим органом мало бути нараховано податкове зобов'язання з плати за землю у розмірі 200008,20 грн, а тому у позивача протягом 2014 року була наявна переплата з плати за землю.

Враховуючи наявність у Підприємства протягом 2014 року переплати з плати за землю, відповідачем неправомірно нараховано пеню у розмірі 1970,18 грн (з огляду на нарахування пені згідно Графіка погашення заборгованості у розмірі 55,84 грн щомісячно) та штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку у сумі 62267,50 грн.

У 2015 року податковим органом нараховано суму земельного податку згідно декларацій у розмірі 202206,06 грн., згідно графіку погашення - 5509,68 грн., пені - 18974,18 грн. та нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку у розмірі 12929,93 грн. Позивачем сплачено до бюджету - 202206,06 грн. та згідно графіку погашення - 6600,00 грн.

Таким чином, враховуючи наявність переплати з плати за землю у 2014 року та проведених позивачем оплат, протягом 2015 року у Підприємства була наявна переплата з плати за землю, що свідчить про неправомірне нарахування пені у розмірі 18304,10 грн (з огляду на нарахування пені згідно Графіка погашення заборгованості у розмірі 55,84 грн щомісячно) та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку у сумі 12929,93 грн.

За період січень-червень 2016 року контролюючим органом нараховано суму земельного податку згідно декларацій позивача у розмірі 139911,84 грн, згідно графіку погашення - 2754,84 грн., пені - 4214,47 грн. Позивачем сплачено до бюджету - 164467,95 грн та згідно графіку погашення - 3300,00 грн.

Таким чином, враховуючи наявність переплати з плати за землю у 2015 року та проведених позивачем оплат, протягом січня-червня 2016 року у Підприємства була наявна переплата з плати за землю, що свідчить про неправомірне нарахування пені у розмірі 3879,43 грн (з огляду на нарахування пені згідно Графіка погашення заборгованості у розмірі 55,84 грн щомісячно).

На підтвердження правомірності нарахування та своєчасності сплати позивачем плати за землю апелянтом надано до суду копії податкових декларацій з плати за землю за 2015-2016 роки, платіжні доручення та виписки по банківським рахунках за період лютий 2015 року по січень 2017 року.

Наведене також відображено у КОР, що вбачається з наданих відповідачем копій витягів зі зворотнього боку інтегрованої картки платника КП «Управління житлово-комунального господарства» по земельному податку з юридичних осіб за період з січня 2015 року по вересень 2017 року.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи встановлені обставини, здійснив висновок про те, що позивач протягом визначених Податковим кодексом України строків сплачував узгоджену суму грошового зобов'язання з плати за землю, що підтверджується матеріалами справи, а відповідачем всупереч частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірності податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року №0000701500.

Суд погоджується з доводами заявника касаційної скарги стосовно того, що відстрочення сплати суми податкового боргу судовим рішенням не звільняє платника податку від відповідальності за порушення строків сплати грошового зобов'язання.

При цьому, Суд вважає за необхідне звернути увагу суду апеляційної інстанції на спосіб реалізації податковим органом владних управлінських функцій при встановленні податкового правопорушення шляхом перевірки питання своєчасності сплати Підприємством податку в межах камеральної перевірки, проведеної 29 червня 2016 року, без врахування того, що за положеннями статті 75 Податкового кодексу України такий предмет перевірки охоплювався межами документальної перевірки. Цього питання судом апеляційної інстанції не досліджено.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 29 червня 2016 року №0000671500, №0000651500.

Як вбачається з матеріалів справи Підприємством у грудні 2016 року в поданому адміністративному позові заявлено вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від №0000701500, №0000671500, №0000651500.

В подальшому, 26 квітня 2017 року, представником позивача надано заяву про уточнення позовних вимог шляхом їх зменшення, згідно якої Підприємство просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000701500.

З протоколу судового засідання та постанови суду першої інстанції вбачається про прийняття судом заяви про уточнення позовних вимог та розгляду адміністративного позову з врахуванням уточнень.

Частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час ухвалення судових рішень судами попередніх інстанцій) передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно з частиною першою статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року) позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

За положеннями частини першої статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року), позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

Відтак, позивач реалізував своє право зменшити позовні вимоги до початку судового розгляду справи шляхом подання відповідної заяви, яка досліджена судом першої інстанції та врахована під час судового розгляду, позов розглянуто в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 липня 2016 року №0000701500.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції за апеляційною скаргою Підприємства, яка мотивована доводами виключно щодо повідомлення-рішення від 29 липня 2016 року №0000701500, суд апеляційної інстанції вирішує адміністративний позов без врахування його уточнення шляхом зменшення, тим самим здійснює висновки щодо протиправності (часткової протиправності) трьох податкових повідомлень-рішень.

Суд визнає такий вихід суду апеляційної інстанції за межі апеляційної скарги та межі позовних вимог порушенням норм процесуального права, зокрема положень статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року).

За змістом статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Відтак, суд апеляційної інстанції розглянув позовні вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, чим порушив імперативну норму частини четвертої статті 195 Кодексу, а також вийшов за межі апеляційної скарги, жодним чином не мотивувавши таку дію.

За приписами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно з частиною третьою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд визнає, що порушення норм процесуального права допущені судом апеляційної інстанції призвели до неправильного вирішення справи, що обумовлює направлення справи на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі №810/4342/16 скасувати.

Адміністративну справу №810/4342/16 направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер