Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року

м. Київ

справа № 640/15911/19

адміністративне провадження № К/9901/2375/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Файдюка В.В., суддів Земляної Г.В., Собківа Я.М.)

у справі № 640/15911/19

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21 червня 2019 року №82;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2020, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено повністю.

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2020 скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

4. Не погодившись з таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України та під час проходження військової служби отримав захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

6. Відповідно до свідоцтва про хворобу від 20 листопада 1997 року №296-т захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

7. 22 березня 1999 року під час первинного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

8. 03 серпня 2017 року ОСОБА_1 визнано інвалідом ІІ групи (довічно) внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №0443911 від 03 серпня 2017 року.

9. Позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою щодо призначення одноразової грошової допомоги, однак за результатами її розгляду та доданих до неї документів на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 21 червня 2019 року прийнято рішення №82 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з підстав того, що 22 березня 1999 року під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а 31 липня 2017 року під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок цієї ж причини.

10. Також у вказаному рішенні зазначено, що заявник не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності в 1999 року не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги. При цьому, зміна групи інвалідності у заявника відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

11. Вважаючи, що відповідачем порушене його право на соціальний захист та отримання належної грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності ІІ групи, позивач звернувся до суду.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що стаття 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) у редакції до 01 січня 2017 року не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності (меншого відсотку втрати працездатності) особі було встановлено вищу групу інвалідності (більшого відсотку втрати працездатності), зокрема після двох років з часу первинного встановлення інвалідності. Крім того, суд взяв до уваги і те, що ІІ група інвалідності встановлена позивачу вперше.

13. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що з дня первинного встановлення ІІ групи інвалідності - 22 березня 1999 року до дня встановлення ІІ групи інвалідності - 03 серпня 2017 року минуло понад два роки. Відтак, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.

14. Відповідно до п.4 статті 16-3 Закону № 2011-XII дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. При цьому причина інвалідності (ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

15. У своїй касаційній скарзі позивач звертає увагу, що предметом спору у цій справі є вимога призначити та виплатити позивачу грошову допомогу як інваліду ІІ групи вперше, а не у більшому розмірі у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності, як помилково зазначив суд апеляційної інстанції.

16. Звертає увагу, що застосування до спірних правовідносин постанови Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 є помилковим, оскільки фактичні обставини зазначеної справи і цієї повністю відмінні, оскільки в цій справі мова про доплату до вже отриманої грошової допомоги не йде.

17. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.

19. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Згідно зі статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

21. Право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, регламентується статтею 16 Закону №2011-ХІІ та Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

22. Відповідно до частини 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

23. Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

24. Відповідач у своєму рішенні від 21.06.2019 №82 зазначав дві підстави відмови позивачу в призначенні грошової допомоги, а саме:

а) заявник не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності в 1999 року не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги;

б) зміна групи інвалідності у заявника відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

25. Розглядаючи спір, суди обох інстанцій сконцентрували свою увагу на аналізі законодавства, що регулює порядок застосування зазначеного дворічного строку.

26. Статтею 16-3 Закону №2011-ХІІ визначено порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

27. Частина 4 вказаної статті Закону встановлює, що у випадку якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

28. Аналіз наведеної норми права дає змогу стверджувати, що наведений у даній статті дворічний строк застосовується до правовідносин пов`язаних з отриманням одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, з урахуванням раніше виплаченої суми, за умови якщо у зазначений строк особа з інвалідністю (з втратою працездатності), скориставшись своїм правом на отримання допомоги, набула право на отримання відповідної допомоги у більшому розмірі. Тобто обов`язковою умовою для застосування зазначеної норми є отримання особою грошової допомоги і повторне звернення за отриманням доплати. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у справах №240/10153/19 та №1.380.2019.006957.

29. Поряд з цим, у цій справі спір між сторонами виник не щодо доплати грошової допомоги, а щодо відмови відповідача призначити позивачу грошову допомогу вперше.

30. Тобто, зазначена в оскаржуваному позивачем рішенні відповідача підстава для відмови у виплаті грошової допомоги «зміна групи інвалідності у заявника відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності» є незаконною, оскільки позивач не просив відповідача доплатити йому грошову допомогу.

31. Суди попередніх інстанцій на це уваги не звернули.

32. Крім того, друга підстава для відмови позивачу в призначенні грошової допомоги «заявник не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності в 1999 року не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги» залишилась поза увагою судів - жодної оцінки зазначеному твердженню відповідача судами не надано.

33. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

34. Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

35. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

36. Без дослідження і з`ясування наведених вище обставин щодо всіх підстав, зазначених відповідачем у рішенні від 21 червня 2019 року №82, ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

37. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

38. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції повністю з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

39. Під час нового розгляду судам необхідно надати оцінку всім твердженням відповідача, покладеним в основу рішення від 21 червня 2019 року №82, та прийняти законне та обґрунтоване рішення з урахуванням додатково встановлених обставин та релевантної практики Верховного Суду в подібних правовідносинах.

40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

41. Керуючись статтями 345 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі № 640/15911/19 - скасувати.

Справу № 640/15911/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя О.П. Стародуб