Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.07.2020 року у справі №140/688/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року

м. Київ

справа № 140/688/19

адміністративне провадження № К/9901/15411/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н. М.,

суддів Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №140/688/19

за позовом Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного

до ОСОБА_1

про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі,

за касаційною скаргою Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року (прийняту у складі: головуючого судді Сподарик Н. І.)

і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року (прийняту у складі: головуючого судді Кушнерика М. П., суддів Курильця А. Р., Мікули О. І.).

І. Історія справи

У березні 2019 року Національна академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просила:

- визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними, поновивши строк звернення;

- стягнути зі ОСОБА_1 витрати, пов'язані з утриманням у закладі вищої освіти у розмірі: 145 263,16 грн.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року поновлено Національній академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного строк звернення до суду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, вважаючи що воно прийнято з порушенням правил підсудності, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто апелянту на підставі частини 2 статті 298 та пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").

26 липня 2019 року відповідачкою повторно подано апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду першої інстанції.

13 вересня 2019 року Восьмим апеляційним адміністративним судом визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку апеляційного оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №140/688/19.

25 жовтня 2019 року ухвалою Волинського окружного адміністративного суду матеріали справи передано для розгляду до Львівського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року задоволено клопотання представника відповідача та залишено позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частини 2 статті 298 та пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року це судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі Національна академія сухопутних військ імені Петра Сагайдачного (далі - "Національна академія") просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги, скаржник вказує, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати строки, встановлені частиною 3 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України"), оскільки вони, на відміну від положень частини 5 статті 122 КАС України, є спеціальними, а відтак мають пріоритет у застосуванні.

Крім того, скаржник звертає увагу суду на триваючий характер правовідносин, що унеможливлює визначення конкретної дати початку відліку строку звернення до суду із позовною заявою.

Водночас, позивач вказує, що до прийняття постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16, якою було визначено підсудність цієї категорії справ до адміністративної юрисдикції, такі спори розглядались у порядку цивільного судочинства із застосуванням до них трирічного строку позовної давності (постанова Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року у справі №6-2154цс 16).

Відповідачка, у межах наданого строку, надала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому просила касаційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Зазначає, що скаржник помилково ототожнює поняття правопорушення (проступок) із невиконанням цивільно-правових зобов'язань, тим самим підміняючи поняття цивільно-правових відносин деліктними. На її думку, річний строк звернення до суду встановлений статтею 233 КЗпП України не може бути застосований до правовідносин щодо відшкодування витрат на навчання у військовому закладі, оскільки положення цієї статті стосуються матеріальної відповідальності працівника перед роботодавцем.

Ознайомившись із доводами скаржника та відзивом на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Так, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки предметом розгляду цієї справи є правовідносини, які склались у зв'язку зі звільненням особи із публічної служби, то до них має застосовуватись місячний строк звернення до суду, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України.

Верховний Суд погоджується з такими висновками суду першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулює Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - ~law24~).

Відповідно до ~law25~ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Одним із видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів (частина шоста зазначеної статті).

Отже, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства оборони України, особа проходить військову службу, яка відповідно до зазначених норм КАС України вважається публічною службою.

Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку зі звільненням відповідачки з публічної служби та виникненням у неї, на підставі укладеного контракту, зобов'язання щодо відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з її утриманням у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Так, судами встановлено, що наказами начальника академії від 22 липня 2017 року №35-КС та від 14 серпня 2017 року №203 ОСОБА_1 зараховано на перший курс навчання Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Міністерства оборони України та до списків особового складу й на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення - з обіду 14 серпня 2017 року.

Між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії та солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідно до якого відповідачка зобов'язалася сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів та добровільно відшкодовувати витрати, пов'язані з її утриманням у вищому військовому закладі в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість.

17 вересня 2018 року ОСОБА_1 було подано рапорт про її відрахування з числа курсантів у зв'язку з небажанням продовжувати навчання, у якому вона також зобов'язалася відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням у навчальному закладі.

Наказом начальника Національної академії від 12 жовтня 2018 року №127-КС (по особовому складу) у зв'язку з небажанням продовжувати навчання, контракт із курсантом ОСОБА_1 розірвано.

Наказом начальника Національної академії від 12 жовтня 2018 року №263 (по стройовій частині) ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та знято з усіх видів забезпечення, зобов'язано відшкодувати витрати, пов'язані з її утриманням в Національній академії в сумі: 15 3947,86 грн. Довідка-розрахунок від 12 жовтня 2018 року №1222 про належну суму до відшкодування складена та вручена ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1. У цій довідці ОСОБА_1 зобов'язалась сплатити відповідну суму відшкодування витрат, пов'язаних з її утриманням у вищому військовому закладі, до 12 листопада 2018 року.

Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку про незастосування до спірних правовідносин приписів частини 3 статті 233 КЗпП України, якою передбачено, що для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Суд наголошує на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, пов'язані з прийняттям, проходженням чи звільненням особи з публічної служби, тобто вони охоплюють правовідносини, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до моменту її звільнення із займаної посади. Відтак, питання відповідальності курсанта за дострокове розірвання контракту підготовки фахівця у навчальному закладі також відноситься до спорів, які виникли з підстав проходження публічної служби, а отже, до них мають застосовуватись приписи частини 5 статті 122 КАС України. Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду, про що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16 і постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19, від 24 грудня 2019 року у справі №824/284/19-а, від 29 квітня 2020 року у справі №560/1942/19, від 18 червня 2020 року у справі №140/2024/19 та від 1 липня 2020 року у справі №400/1758/19.

Так, за приписами частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частини 1 статті 122 КАС України або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

У частині 3 статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи частині 3 статті 122 КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд наголошує, що пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні.

Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звернулася до суду з цим позовом 15 березня 2019 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого частиною 5 статті 122 КАС України.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного посилалася на зміну Великою Палатою Верховного Суду судової практики щодо юрисдикції розгляду такої категорії справ, що було відображено у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16. Скаржник вказував, що на момент відрахування відповідачки спори цієї категорії справ вирішувались в порядку цивільного судочинства, із встановленим строком позовної давності в три роки.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що обставини, на які посилається позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з цим позовом, оскільки не перешкоджали зверненню до суду в установлений строк.

Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду мають суб'єктивний характер і не позбавляли останнього можливості звернутися до суду із цим позовом у встановлені КАС України строки.

Отже, оскільки Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного пропущений місячний строк для звернення до адміністративного суду, передбачений частиною 5 статті 122 КАС України, жодних причин і обставин, які об'єктивно ускладнювали або унеможливлювали реалізацію позивачем прав у встановлений строк, останнім не наведено і таких судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, то Верховний Суд погоджується із висновками суду першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відмови Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та залишення цього позову без розгляду.

Водночас, Суд відхиляє доводи скаржника щодо відсутності чіткої дати початку відліку спливу встановленого законом строку, враховуючи триваючий характер цих правовідносин, оскільки довідкою-розрахунком №1222 про належну суму до відшкодування чітко встановлено дату до якої відповідачка мала сплатити відповідні кошти, а саме: 12 листопада 2018 року. Тобто, саме 12 листопада 2018 року є днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої й апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити оскаржувані судові рішення без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена................................................................

Н. М. Мартинюк

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду