ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 160/2798/21

адміністративне провадження № К/9901/37454/21, №К/990137917/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Єресько Л. О., Жука А. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення основної винагороди, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_3 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 (суддя - Сліпець Н. Є.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 (колегія суддів у складі: Ясенової Т. І., Головко О. В., Суховарова А. В.)

та приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 (колегія суддів у складі: Ясенової Т. І., Головко О. В., Суховарова А. В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Л. А., за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 56827013 від 14.08.2018 про стягнення із ОСОБА_3 основної винагороди приватного виконавця в сумі 100 000,00 грн за виконання виконавчого напису нотаріуса № 305 від 11.07.2018 про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 1 000 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 14.08.2018 відповідачем винесено постанову про стягнення основної винагороди у виконавчому провадженні № 56827013, відповідно до якої стягнуто із ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 100 000,00 грн в якості винагороди приватного виконавця. При цьому, відповідно до частини шостої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», основна винагорода стягується після повного виконання рішення суду. Позивачка зазначає, що у даному випадку рішення суду виконано не було, у зв`язку з чим відсутні підстави для винесення постанови про стягнення основної винагороди.

Також, на обґрунтування позову зазначала, що приватний виконавець Бурхан-Крутоус Л. А. штучно створила виконавчий документ для подальшого продажу самій собі через публічні торги домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано за ОСОБА_3 . При тому, що за договором про спільну діяльність вона в реконструкцію домоволодіння вклала значні кошти та їй за договором про спільну діяльність має належати 50 процентів домоволодіння. Також внаслідок штучно створеного боргу перед приватним виконавцем, виведений актив, зареєстрований за ОСОБА_3 , з метою уникнення звернення на нього стягнення заборгованості за договором позики в сумі 120 000,00 доларів США.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кохан Г. Л. вчинено виконавчий напис № 305 від 11.07.2018 про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу за договором позики в сумі 1 000 000,00 грн.

На підставі заяви стягувача ОСОБА_4 про примусове виконання виконавчого напису № 305 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Л. А. 20.07.2018 відкрито виконавче провадження № 56827013 з примусового виконання виконавчого напису № 305, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кохан Г. Л. щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 1 000 000,00 грн.

06.08.2018 представник ОСОБА_3 подала приватному виконавцю Бурхан-Крутоус Л. А. заяву, в якій повідомила, що погодила зі стягувачем ОСОБА_4 передачу йому в рахунок погашення боргу 68/100 домоволодіння по АДРЕСА_2 .

Постановою приватного виконавця Бурхан-Крутоус Л. А. ВП № 56827013 від 06.08.2018 стягувачу ОСОБА_4 передано 68/100 домоволодіння по АДРЕСА_2 в рахунок погашення боргу ОСОБА_3 за договором позики в сумі 1 000 000,00 грн та складений відповідний акт.

14.08.2018 від ОСОБА_4 надійшла заява про закриття виконавчого провадження.

Постановою приватного виконавця Бурхан-Крутоус Л. А. ВП № 56827013 від 14.08.2018 виконавче провадження закінчено.

Постановою приватного виконавця Бурхан-Крутоус Л. А. ВП № 56827013 від 14.08.2018 із ОСОБА_3 стягнута основна винагорода приватного виконавця в сумі 100000,00 грн за виконання виконавчого напису № 305, виданого 11.07.2018 приватним нотаріусом Кохан Г. Л. про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 1 000 000,00 грн.

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів ДП «СЕТАМ» № 459424 від 08.01.2020, Бурхан-Крутоус Л. А. придбала 68/100 домоволодіння по АДРЕСА_1 , загальною площею 47,5 кв.м., земельну ділянку площею 393 кв.м. за 1 246 000,00 грн та 27.01.2020 отримала свідоцтво про право власності.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ґрунтуються на тому, що позивачкою не доведено порушення її прав та інтересів оскаржуваною постановою про стягнення з боржника основної винагороди, прийнятої приватним виконавцем у виконавчому провадженні, в якому позивач не є стороною. Суд зазначив, що зміст адміністративного позову зводиться до викладення обставин, які вже є предметом розгляду інших справ та не стосуються нарахування основної винагороди приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № 56827013. При цьому, суд зазначив, що правомірність прийняття приватним виконавцем постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 14.08.2018 у даному випадку судом не досліджувалась, оскільки позов пред`явлений особою, яка не є стороною або учасником виконавчого провадження. Разом з тим, суд зазначив, що з матеріалів виконавчого провадження № 56827013 встановлено, що боржником за виконавчим провадженням є ОСОБА_3 , а стягувачем є ОСОБА_4 .

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця Бурхан-Крутоус Л. А. ВП № 56827013 від 14.08.2018 про стягнення із ОСОБА_3 основної винагороди приватного виконавця в сумі 100 000,00 грн за виконання виконавчого напису нотаріуса № 305 від 11.07.2018 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргу в сумі 1 000 000,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на тому, що постанова приватного виконавця Бурхан-Крутоус Л. А. ВП № 56827013 від 14.08.2018 про стягнення із ОСОБА_3 основної винагороди приватного виконавця в сумі 100 000,00 грн прийнята з грубими порушеннями законодавства, носить явно штучний характер та є очевидно протиправною.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внаслідок явно незаконної постанови про стягнення основної винагороди, приватний виконавець Бурхан-Крутоус Л. А. придбала собі домоволодіння без врахування його реконструкції за рахунок позивачки та її майнових прав на це домоволодіння, а також виведений актив, на який може бути звернено стягнення за борговими зобов`язаннями ОСОБА_3 перед позивачкою. Відтак є очевидним, що оскаржуваною постановою порушені права та інтереси позивачки. Іншим шляхом повністю відновити порушені права та інтереси ОСОБА_1 не може, оскільки не скасована постанова приватного виконавця про стягнення основної винагороди, навіть якщо вона винесена з явними порушеннями законодавства, є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню у відповідності до пункту 5 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, поки не скасована протиправна постанова про стягнення із ОСОБА_3 основної винагороди приватного виконавця в сумі 100 000,00 грн, у Бурхан-Крутоус Л. А. за штучно створеними підставами є право звернення стягнення на майно та майнові права, на які має правомірні очікування ОСОБА_1 внаслідок поліпшення цього майна за власні кошти та неповернення значної суми боргу особи, за якою це майно та майнові права зареєстровані. Залишення такої постанови приватного виконавця протирічітиме завданням адміністративного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав особи.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відмова в задоволенні заяви позивачки про участь в судовому засіданні та призначення справи в спрощеному провадженні без виклику учасників в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 є порушенням зазначених норм процесуального права.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду .

Касаційна скарга ОСОБА_3 подана на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, ОСОБА_3 зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» у подібних правовідносинах в контексті права на оскарження третіми особами, що не є учасниками або іншими сторонами виконавчого провадження, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України скаржник указує, що постанова суду апеляційної інстанції впливає на її права та обов`язки, оскільки ОСОБА_3 є стороною виконавчого провадження, а саме боржником у ВП № 56827013, постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця в якому є предметом судового розгляду. Зазначає, що її не було залучено до участі у справі.

Крім того, не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга відповідача подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» у подібних правовідносинах в контексті права на оскарження третіми особами, що не є учасниками або іншими сторонами виконавчого провадження, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.

Також відповідач вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес, та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Позиція інших учасників справи

Позивачка у відзиві на касаційні скарги просить залишити їх без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

18.10.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Жука А. В. для розгляду судової справи № 160/2798/21.

Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021.

20.10.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Л. А. на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Жука А. В. для розгляду судової справи № 160/2798/21.

Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Л. А. на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2022 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Приписами статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частинами першою та другою статті 27 Закону № 1404-VІІІ установлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII) визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 31 Закону № 1403-VIII винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 31 Закону № 1403-VIII, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми. Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Відповідно до частини сьомої статті 31 Закону № 1403-VIII приватний виконавець протягом трьох днів з дня відкриття виконавчого провадження здійснює розрахунок основної винагороди, ознайомлює з ним сторони виконавчого провадження, роз`яснює їм порядок сплати та стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до пункту 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом № 1404-VІІІ, одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною першою статті 14 Закону № 1404-VІІІ визначено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з частинами першою, другою статті 15 Закону № 1404-VІІІ сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця регулює стаття 287 КАС України, яка визначає, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частин першої, другої статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала.

Частиною другою статті 49 КАС України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Відповідно до частини п`ятої статті 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 51 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають права та обов`язки, визначені у статті 44 цього Кодексу.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Надаючи оцінку доводам касаційних скарг Верховний Суд вважає першочерговим необхідність надання оцінки доводам скаржника ОСОБА_3 щодо порушення норм процесуального права в частині прийняття рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі та зазначає таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконанні у приватного виконавця Бурхан-Крутоус Л. А. перебувало виконавче провадження № 56827013 з примусового виконання виконавчого напису № 305, виданого 11.07.2018 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кохан Г. Л. щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 1 000 000,00 грн.

В межах вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем 14.08.2018 винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 100 000,00 грн, яка оскаржується ОСОБА_1 у цій справі.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачка не є ні стороною, ні учасником виконавчого провадження № 56827013 в межах якого прийнято оскаржувану постанову.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова приватного виконавця Бурхан-Крутоус Л. А. ВП № 56827013 від 14.08.2018 про стягнення із ОСОБА_3 основної винагороди приватного виконавця в сумі 100 000,00 грн прийнята з грубими порушеннями законодавства, носить явно штучний характер та є очевидно протиправною.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що поки не скасована протиправна постанова про стягнення із ОСОБА_3 основної винагороди приватного виконавця в сумі 100000,00 грн, у Бурхан-Крутоус Л. А. за штучно створеними підставами є право звернення стягнення на майно та майнові права, на які має правомірні очікування ОСОБА_1 внаслідок поліпшення цього майна за власні кошти та неповернення значної суми боргу особи, за якою це майно та майнові права зареєстровані.

Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно приписів статті 48 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Якщо позивач не згоден на його заміну іншою особою, то ця особа може вступити у справу як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про що суд повідомляє третю особу. Якщо позивач згоден на його заміну іншою особою, але така особа не згодна на участь у справі, суд залишає позовну заяву без розгляду, про що постановляється відповідна ухвала.

Згідно ж з положеннями частин першої, третьої, четвертої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При цьому, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, процесуальний закон покладає на суд першої інстанції обов`язок повно і всебічно з`ясувати і дослідити усі обставини справи та перевірити їх доказами, надати оцінку кожному важливому і доречному аргументу сторін, й вирішити спір по суті заявлених вимог за зверненням до суду саме тієї особи, якій належить право такої вимоги (належного позивача). При цьому, суд першої інстанції наділений процесуальною можливістю здійснити заміну неналежної сторони, у тому числі позивача, якщо для цього виникли визначені законом підстави.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що КАС України також врегульований правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

При цьому, участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення.

Натомість правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, із-поміж інших, у постановах від 26.09.2019 у справі № 686/28850/18, від 15.10.2019 у справі № 127/25893/16-а, від 15.10.2019 у справі № 686/28853/18, від 28.11.2019 у справі № 523/4824/17, від 06.02.2020 у справі № 750/2501/19, від 14.04.2020 у справі № 580/3136/19, від 23.04.2020 у справі № 811/1470/18, від 29.04.2020 у справі № 703/2908/17.

За встановлених обставин справи та з огляду на характер та предмет спірних правовідносин, Верховний Суд вважає, що вирішення цього спору та ухвалення судового рішення може мати безпосередній вплив на права і обов`язки особи, яка не є стороною у справі, а саме ОСОБА_3 , яка є боржником у виконавчому провадженні № 56827013 і з якої стягується основна винагорода.

На порушення наведених вище приписів процесуального закону та принципів адміністративного судочинства суд першої інстанції не забезпечив повного і всебічного з`ясовування усіх обставин цієї справи та не вирішив питання щодо заміни належної сторони (позивача) або залучення третьої особи до участі у справі, а суд апеляційної інстанції не звернув увагу на такі порушення норм процесуального законодавства.

Усунути такі недоліки під час касаційного перегляду у суду касаційної інстанції процесуальної можливості немає. Вирішення спору по суті заявлених вимог без залучення осіб, рішення яке може мати вплив на їх права та обов`язки, створює порушення процесуальної правоздатності та дієздатності щодо належної реалізації належними особами своїх прав та обов`язків визначених положеннями КАС України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Частиною четвертою статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на порушення судами норм процесуального права, що виразилося у незалученні до участі у справі особи, на права й обов`язки якої може вплинути прийняте у справі рішення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, який має вирішити питання про необхідність залучення ОСОБА_3 до участі в справі як належного позивача або в якості третьої особи.

Оскільки суд касаційної інстанції встановив порушення судами норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, то в межах розгляду скарги не переглядає їх на предмет дотримання вимог норм матеріального права.

Тож касаційну скаргу належить задовольнити частково.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_3 та приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Л.О. Єресько А.В. Жук