Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.10.2019 року у справі №135/195/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2019 року

Київ

справа №135/195/17

адміністративне провадження №К/9901/43830/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Коваленко Н. В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Соколюка Василя Петровича про скасування постанови за касаційною скаргою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області у складі судді Патраманського І. О. від 27 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Матохнюка Д. Б., Сапальової Т. В., Боровицького О. А. від 16 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області (далі - Департамент ДАБІ у Вінницькій області, відповідач 1), головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області Соколюка В. П. (далі - головний інспектор Соколюк В. П., відповідач 2), у якому просила скасувати постанову № 42 від 14 лютого 2017 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає те, що згідно з постановою № 42 від 14 лютого 2017 року по справі про адміністративне правопорушення її визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 8 статті 96 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу, у розмірі 8500
грн. Підставою для притягнення до відповідальності стало те, що, на думку відповідача, ОСОБА_1 самочинно, без відповідно розробленої та затвердженої проектної документації в установленому законом порядку та реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, виконала будівельні роботи з реконструкції нежитлової будівлі власного магазину, а саме: складського приміщення № 8 із збільшенням розмірів в плані із 3,20*6,40 до 4,37*12,40 по АДРЕСА_1, чим порушила вимоги пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", за що частиною 8 статті 96 КУпАП передбачена відповідальність.

Позивач вважає дану постанову незаконною, оскільки про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення її не було повідомлено, тому у розгляді справи про адміністративне правопорушення вона участі не приймала.

Крім того, вказує, що на момент перевірки об'єкт будівництва знаходився в оренді іншої особи - ФОП ОСОБА_2, а отже, ОСОБА_1 не є суб'єктом правопорушення, передбаченого частиною 8 статті 96 КУпАП.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 27 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що самочинно виконані будівельні роботи з реконструкції нежитлової будівлі власного магазину, без відповідно розробленої та затвердженої документації в установленому законом порядку та реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, проведено не ОСОБА_1, а ФОП ОСОБА_2, який на момент проведення відповідачем перевірки орендував приміщення. Враховуючи те, що позивач не є особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що відповідачем неправомірно було складено протокол про адміністративне порушення та винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, апеляційний суд, вцілому погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначив також, що адміністративний позов слід задовольнити у зв'язку з тим, що в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення зазначено не вірну частину статті 96 КУпАП, оскільки частина 8 статті 96 КУпАП, яку зазначено в постанові, передбачає відповідальність за експлуатацію об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта. При цьому, суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача з приводу того, що в оскаржуваній постанові допущено технічну помилку та замість частини п'ятої зазначено частину восьму, оскільки ці частини передбачають різні види санкцій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 27 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 01 грудня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 135/195/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 27 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року в адміністративній справі № 135/195/17 суддею-доповідачем Берназюком Я. О.

Учасники справи письмових клопотань не заявляли.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції № 1091 від 12 жовтня 2015 року та листа виконавчого комітету Ладижинської міської ради № 2-25-16 від 03 січня 2017 року посадовою особою Департаменту ДАБІ у Вінницькій області у присутності ОСОБА_1 проведено позапланову перевірку виконання дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо будівництва прибудови до будівлі магазину по АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт № 64-ПП від 31 січня 2017 року.

У ході проведеної перевірки встановлено, що ОСОБА_1 самочинно, без відповідно розробленої та затвердженої документації в установленому законом порядку та реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, виконала будівельні роботи з реконструкції нежитлової будівлі власного магазину, а саме: складського приміщення № 8 згідно з технічним паспортом КП "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", інвентаризаційна справа № 26-000038 від 27 березня 2012 року із збільшенням розмірів у плані з 3,20*6,40 до 4,37*12,40 по АДРЕСА_1, чим порушила вимоги пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

За результатами перевірки Департаментом ДАБІ у Вінницькій області 31 січня 2017 року складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, згідно з яким вимагалось привести об'єкт будівництва до вимог чинного законодавства у сфері містобудування до 31 січня 2018 року.

14 лютого 2017 року відповідачем винесено постанову № 42, якою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 8 статті 96 КУпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник покликається на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що позивачем допущено вчинення правопорушення, яке полягає у збільшенням розмірів прибудови по АДРЕСА_1 чим порушено вимоги пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки внесеним у законодавство про адміністративні правопорушення змінам, а саме тому, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності" № 1817-VIII від 17 січня 2017 року, який набув чинності 10 червня 2017 року, статтю 96 КУпАП викладено у новій редакції, зокрема, частиною 8 статті 96 КУпАП у новій редакції передбачено відповідальність за експлуатацію об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта. Вважає, що неврахування судом апеляційної інстанції зазначеної обставини призвели до того, що суд дійшов до хибних висновків стосовно застосування відповідачем не тієї частини статті 96 КУпАП та визнання на цій підставі постанови протиправною та її скасування.

ОСОБА_1 у встановлений судом строк не подано заперечення або відзиву на касаційну скаргу Департаменту ДАБІ у Вінницькій області, що відповідно до частини 4 статті 338 КАС України не є перешкодою для перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 3 статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини 4 статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Ладижинського міського суду Вінницької області від 27 червня 2017 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Департаменту ДАБІ у Вінницькій області у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, КУпАП, законами України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 553) державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється ДАБІ України та її територіальними органами.

Пунктом 2 Порядку № 553 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно з положеннями пунктів 6,7 Порядку № 553 плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є, окрім іншого, вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Пунктом 16 зазначеного Порядку № 553 встановлено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Виходячи із системного аналізу наведених правових положень, можна дійти до висновку про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 826/20445/16.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами Департаментом ДАБІ у Вінницькій області проведено позапланову перевірку прибудови до будівлі магазину по АДРЕСА_1 на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції № 1091 від 12 жовтня 2015 року та листа виконавчого комітету Ладижинської міської ради № 2-25-16 від 03 січня 2017 року, за результатами якої складено акт № 64-ПП від 31 січня 2017 року, протокол про адміністративне правопорушення та припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 31 січня 2018 року. Перевірку проведено у присутності ОСОБА_1, яку під підпис ознайомлено з результатами перевірки та складеними за її наслідками документами.

На підставі акту перевірки та протоколу 14 лютого 2017 року відповідачем винесено постанову № 42, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 8 статті 96 КУпАП України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Судами також встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що в акті перевірки зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення, яке полягає у тому, що по АДРЕСА_1 самочинно, без відповідно розробленої та затвердженої документації в установленому законом порядку та реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, виконала будівельні роботи з реконструкції нежитлової будівлі власного магазину, а саме: складського приміщення № 8 згідно з технічним паспортом КП "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", інвентаризаційна справа № 26-000038 від 27 березня 2012 року із збільшенням розмірів прибудови з 3,20*6,40 до 4,37*12,40.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, дійшов до висновку, що Департаментом ДАБІ у Вінницькій області у постанові по справі про адміністративне правопорушення застосовано неналежну частину статті 96 КУпАП, оскільки частина 8 цієї статті передбачає відповідальність за експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, у той час як відповідальність за виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинені щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (CC1) передбачена частиною 5 статті 96 КУпАП.

Колегія суддів частково погоджується з наведеним висновком апеляційного суду, у зв'язку з наступним.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності.

Згідно з положеннями частини 8 статті 96 КУпАП (у редакції, чинній на час притягнення позивача до відповідальності) встановлено відповідальність за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такій декларації, вчинені щодо об'єктів IІІ категорії складності тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятисот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності" № 1817-VIII від 17 січня 2017 року, який набув чинності 10 червня 2017 року, статтю 96 КУпАП викладено у новій редакції, зокрема, частиною 8 статті 96 КУпАП у новій редакції передбачено відповідальність за експлуатацію об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта.

На цій підставі колегія суддів доходить до висновку, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в апеляційному порядку, помилково мотивував своє рішення з посиланням на редакцію статті 96 КУпАП, яка набула чинності після притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з приводу того, що Департаментом ДАБІ у Вінницькій області в оскаржуваній постанові не наведено обґрунтування вчинення позивачем саме правопорушення, відповідальність за яке встановлено частиною 8 статті 96 КУпАП.

Зокрема, відповідальність за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такій декларації, вчинені щодо об'єктів I та ІІ категорії складності визначено частинами 6 та 7 статті 96 КУпАП (у редакції, чинній на час притягнення позивача до відповідальності), що тягне за собою накладення штрафу від трьохсот п'ятдесяти до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та від чотирьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно.

Отже, відповідальність за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такій декларації, вчинені щодо об'єктів I, ІІ та ІІІ категорій складності визначено різними частинами статті 96 КУпАП; при цьому розмір штрафної санкції за вказане правопорушення, що вчинено відносно об'єктів I, ІІ та ІІІ категорій складності відрізняється.

Відповідно до частин 1 -3 статті 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" усі об'єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Згідно з положеннями статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

З огляду на вимоги цієї статті суд судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що оскаржувана постанова не містить опису обставин, установлених під час розгляду справи (об'єкт, суб'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення), а тому приходить до переконання в тому, що відповідач не з'ясував в чому полягала реконструкція об'єкта нерухомості, оскільки зазначення нових розмірів об'єкта не характеризує реконструкцію в цілому, як і не з'ясував того, чи проведена така реконструкція щодо об'єкта будівництва І, ІІ чи ІІІ категорії складності, що має суттєве значення для визначення суб'єкта правопорушення.

На цій підставі Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у мотивувальній частині, однак вважає помилковими мотиви, наведені у рішеннях судів попередніх інстанцій.

Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли правильні по суті рішення, але з помилковим мотивуванням, касаційну скаргу Департаменту ДАБІ у Вінницькій області слід задовольнити частково та змінити мотивувальну частину рішень судів першої та апеляційної інстанцій, виклавши її у редакції цієї постанови; в іншій частині рішення суді попередніх інстанцій залишити без змін.

Оскільки колегія суддів залишає резолютивну частину рішень судів попередніх інстанцій без змін, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 3,341,343,345,349,351,355,356,359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити частково.

Постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 27 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В іншій частині постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 27 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

Н. В. Коваленко