Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2018 року

Київ

справа № 296/1969/17

провадження № К/9901/1611/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Корольовського районного суду міста Житомира, прийняту 18 травня 2017 року у складі головуючого судді - Галасюка Р.А., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду, постановлену 08 листопада 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Мацького Є.М., суддів: Бучик А.Ю., Шевчук С.М.,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області, Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з установлення ІІ групи інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ та поверненні матеріалів без права на виплату до УМВС Українив Житомирській області;

зобов'язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області повторно подати до Управління Міністерства внутрішніх справ України висновок та відповідний пакет документів щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням ІІ групи інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» №850 від 21 жовтня 2015 року;

зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути матеріали щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням ІІ групи інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності ІІ групи та більшого відсотку втрати працездатності, з урахуванням раніше виплаченої суми, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» №850 від 21 жовтня 2015 року;

стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 30 листопада 2016 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у період з 19 вересня 2002 року по 30 листопада 2013 року він проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом УМВС України в Житомирській області № 374 о/с від 25 листопада 2013 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в міліції за станом здоров'я.

Позивач вказує, що 22 листопада 2013 року він пройшов обстеження у Житомирській обласній медико-соціальній експертній комісії (далі -МСЕК), за результатами огляду якої позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, що зумовлено захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

30 листопада 2016 року згідно з довідкою Житомирської обласної МСЕК серії 12 ААА №901240, виданої за результатами переогляду позивача, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності.

Звернувшись до ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням вищої групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, листом від 23 січня 2017 року на підставі пункту 4 Порядку № 850, матеріали, які подано позивачем, повернуті МВС України без права на виплату одноразової грошової допомоги.

Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою захисту своїх прав.

Корольовський районний суд м. Житомира постановою від 18 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року, позов задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував рішення Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з установлення ІІ групи інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ та поверненні матеріалів без права на виплату до УМВС України в Житомирській області.

Зобов'язав Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області повторно подати до Управління Міністерства внутрішніх справ України висновок та відповідний пакет документів щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням ІІ групи інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» №850 від 21 жовтня 2015 року.

Зобов'язав Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути матеріали щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням ІІ групи інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності ІІ групи та більшого відсотку втрати працездатності, з урахуванням раніше виплаченої суми, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» №850 від 21 жовтня 2015 року.

Зобов'язав Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 30 листопада 2016 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В мотивування касаційної скарги МВС України вказує, що позивач втратив право на нарахування одноразової грошової допомоги через сплив часу більше двох років від первинного встановлення інвалідності, що відповідає пункту 4 Порядку № 850.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить належних підстав для того, щоб вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів без змін.

Касаційна скарга підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 19 вересня 2002 року по 30 листопада 2013 рік.

Наказом УМВС України в Житомирській області від 25 листопада 2013 № 374 о/с він був звільнений у запас Збройних Сил за п. 64 «б» (через хворобу).

22 листопада 2013 року у відповідності до акта огляду МСЕК № 1209/5 від 22 листопада 2013 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності по захворюванню, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

У подальшому 30 листопада 2016 року у відповідності до Довідки до акта огляду МСЕК №901240 серії 12ААА ОСОБА_1 при повторному огляді встановлено ІІ групу інвалідності по захворюванню, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (Акт огляду МСЕК №1228/2 від 30 листопада 2016 року).

Разом з тим відповідно до Довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках №015853 серії 12ААА, втрата професійної працездатності становить - 65%.

Наприкінці жовтня 2016 ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії МВС України в Житомирській області із заявою у відповідності до п. 7 Порядку №850 про виплату одноразової грошової допомоги.

В свою чергу, УМВС України в Житомирській області повідомило позивача, що Департаментом фінансово-облікової політики МВС України повернуті документи без права виплати йому одноразової грошової допомоги.

Відмовляючи у призначенні позивачеві виплати одноразової матеріальної допомоги по інвалідності, відповідач послався на п.4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 р. та вважав підставою для відмови перевищення дворічного терміну між первинним та повторним визначенням групи інвалідності особі.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про протиправність відмови голови ліквідаційної комісії УМВС України у Житомирській області у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням позивачу з 30 листопада 2016 року інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, оскільки у позивача, починаючи з 30 листопада 2016 року, виникло право на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму відповідно до частини шостої статті 23 Закону України «Про міліцію».

Верховний Суд не може погодитись із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини шостої статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію», у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі, зокрема, 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Пунктом 2 Порядку № 850 обумовлено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

За такого правового врегулювання під час прийняття рішення про виплату грошової допомоги необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок, тобто виникнення під час виконання службових обов'язків в період проходження служби захворювання, яке спричинило інвалідність.

Однак, судами попередніх інстанцій не з'ясовано обставини щодо отримання позивачем поранення (контузії, травми або каліцтва), під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ,

За таких обставин суди дійшли до передчасного та необґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Приписами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При цьому суд зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 341 КАС України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

За таких обставин справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.

Постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 18 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх