Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.07.2018 року у справі №806/647/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 квітня 2020 року

Київ

справа №806/647/15

провадження №К/9901/56519/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, за участю третьої особи - Житомирського обласного комітету професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Капустинського М. М., суддів: Моніча Б. С., Охрімчук І. Г.

І. Суть спору

1. У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Житомирського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі - Житомирський МВ УМВС України в Житомирській області), УМВС України в Житомирській області, за участю третьої особи - Житомирського обласного комітету професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, в якому просила:

1.1. визнати незаконними та скасувати накази УМВС України в Житомирській області від 04 лютого 2015 року № 112 та від 10 лютого 2015 року № 35 о/с;

1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділу Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області;

1.3. стягнути з Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 лютого 2015 року по день поновлення на роботі.

2. В обґрунтування позову зазначає, що з 06 лютого 2013 року позивач проходила службу в органах внутрішніх справ, та останнім часом обіймала посаду слідчого слідчого відділу МВ УМВС України в Житомирській області, маючи спеціальне звання лейтенанта міліції.

2.1. Однак, 10 лютого 2015 року УМВС України в Житомирській області видано наказ № 35 о/с, яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), за здійснення вчинків, що дискредитують звання рядового й начальницького складу.

2.2. Позивач вказує, що ніяких вчинків, які б суперечили інтересам служби та покладеним на нього обов`язкам, а також вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ вона не скоювала, у зв`язку з чим звернувся до суду з вимогою про скасування наказів УМВС України в Житомирській області в частині, які стосуються притягнення її до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Починаючи з 06 лютого 2013 року, ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ у Житомирському МВ УМВС України в Житомирській області, останнє за період проходження служби присвоєне позивачу спеціальне звання - лейтенант міліції.

4. 04 лютого 2015 року наказом УМВС України в Житомирській області № 112 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників СВ Житомирського МВ" за порушення вимог Закону України "Про звернення громадян", статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 19 листопада 2012 № 1050 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії" слідчого слідчого відділу Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 66 Положення № 114.

5. Зазначений наказ реалізовано шляхом видання УМВС України в Житомирській області наказу від 10 лютого 2015 року № 35 о/с щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення № 114 (як особу, яка скоїла вчинок, що дискредитує звання рядового і начальницького складу).

6. Підставами для прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача у виді звільнення зі служби за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу слугував висновок службового розслідування за фактом неналежного виконання позивачем своїх службових обов`язків, затверджений 04 лютого 2015 року т.в.о начальника УМВС України в Житомирській області, в якому вказано про порушення позивачем вимог законодавства внаслідок неприйняття заяви про скоєння злочину, а також повідомлення про потрапляння в полон.

7. В ході службового розслідування встановлено, що позивач не прийняла від громадянки ОСОБА_2 заяву про скоєння злочину з посиланням на те, що викрадений у неї телефон коштує недорого, та не вжила заходів щодо розкриття вказаного злочину. Також ОСОБА_1 не прийняла від громадянки ОСОБА_3 повідомлення про те, що чоловік останньої потрапив у полон у Донецькій області у зв`язку з тим, що на розгляді в Управлінні СБУ в Житомирській області перебуває аналогічна заява цієї громадянки, за якою проводяться слідчі дії.

8. Додатково в ході службової перевірки встановлено, що відповідно до вимог статті 214 КПК України слідчий СВ Житомирського МВ УМВС лейтенант міліції ОСОБА_1 після самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, не внесла відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та не розпочала розслідування.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року в позові відмовлено.

10. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують інформацію про вчинення позивачем порушення, а відтак висновок щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є обґрунтованим. Крім того порушення позивачем, що полягає у неприйнятті ОСОБА_1 заяви про вчинене кримінальне правопорушення є вчинком, що є несумісним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, оскільки дискредитує звання не тільки працівників органів внутрішніх справ, а й органів внутрішніх справ в цілому.

11. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено.

12. Житомирський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, прийшов до висновку, що службове розслідування проведене без з`ясування всіх обставин справи дисциплінарного проступку, оскільки проведеним службовим розслідуванням не надана оцінка як безпосередньо діям оперативного чергового так і тому факту, що рапорти чергового ОСОБА_4 датовані 27 січня 2015 року, а не 28 січня 2015 року, як датою їх написання, відповідно до його ж пояснення від 11 лютого 2015 року (т.1 а.с.10). Крім того, в порушення Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230 (далі - Інструкція № 230), його було затверджено без отримання письмового пояснення від ОСОБА_1 . Не складався і акт про відмову від надання нею пояснень, що свідчить про порушення відповідачем процедури службового розслідування.

IV. Касаційне оскарження

13. У касаційній скарзі представник УМВС України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

14. В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо порушення процедури службового розслідування, внаслідок не складення акту про відмову від надання позивачем пояснень, оскільки останню будо опитано та відповідно нею надавались пояснення.

14.1. Стверджує, що судом не взято до уваги приписи частин першої, четвертої статті 214 КПК України, в яких чітко передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

14.2. Наголошує, що наведене положення законодавства й було не дотримано позивачем під час здійснення своїх службових обов`язків.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

15. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

17. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

18. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (у відповідній редакції; надалі - Дисциплінарний статут) та Положенням № 114.

22. Визначення службової дисципліни міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

23. Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов`язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

24. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

25. Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

26. Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

Зокрема, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

27. З тексту присяги працівника внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382, вбачається, що кожний працівник органів внутрішніх справ України, який склав таку присягу, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України: поклявся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю; присягнув з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов`язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, поклявся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров`я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

28. Визначення дисциплінарного проступку міститься в статті 2 Дисциплінарного статуту та означає невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

29. Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63- 65 Положення № 114.

30. Окремо пунктами 66 і 67 Положення № 114 передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

31. За змістом пункту 2.1 Інструкції № 230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (особи РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

32. Згідно з пунктом 2.5 Інструкції № 230 підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.

33.Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника (пункт 2.6 цієї ж Інструкції).

34. При цьому за визначенням, наведеним у пункті 1.2 Інструкції № 230, службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з`ясування інших обставин.

VI. Позиція Верховного Суду

35. Аналіз указаних положень Інструкції № 230 дає підстави для висновку про те, що підставою для проведення службового розслідування можуть бути конкретні визначені в цій Інструкції події, що потребують більш ретельної перевірки відповідних фактичних та інших обставин таких подій.

36. Як вбачається з установлених у цій справі фактичних обставин, службове розслідування згідно з наказом від 02 лютого 2015 року № 105 розпочато щодо події, яка мала місце 27 січня 2015 року відносно громадянки ОСОБА_2 з приводу протиправних, на її думку, дій з боку слідчого слідчого відділу Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області лейтенанта міліції ОСОБА_1 .

37. Підстава звільнення позивача з органів внутрішніх справ зумовлена порушенням нею вимог Закону України "Про звернення громадян", статті 214 КПК України та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 19 листопада 2012 № 1050 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії", що полягло у:

неприйнятті від громадянки ОСОБА_2 заяви про скоєння злочину з посиланням на те, що викрадений у неї телефон коштує недорого, та не вжитті заходів щодо розкриття вказаного злочину;

неприйнятті від громадянки ОСОБА_3 повідомлення про те, що чоловік останньої потрапив у полон в Донецькій області у зв`язку з тим, що на розгляді в Управлінні СБУ в Житомирській області перебуває аналогічна заява цієї громадянки, за якою проводяться слідчі дії.

38. Як встановлено судом апеляційної інстанції 27 січня 2015 року ОСОБА_2 , після скоєння відносно неї злочину, безпосередньо звернулася до райвідділу міста Житомира, напроти кінотеатру "Жовтень", звідки працівниками міліції її було направлено до іншого райвідділу - Житомирського міського. Звернувшись до чергового частини зазначеного міськвідділу, звернення ОСОБА_2 оперативним черговим не було внесено до журналу "Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинення кримінальні правопорушення та інші події", а заявницю було скеровано до працівника цього ж міськвідділу, якого ОСОБА_2 називає слідчим, а ОСОБА_1 - оперативним працівником. Як зазначила ОСОБА_2 , останній записав надані нею дані щодо скоєного злочину і пояснив, що зателефонує їй через дві неділі, направив її до слідчої ОСОБА_1 , якою, як було встановлено службовим розслідуванням, і не було прийнято від ОСОБА_2 відповідної заяви про скоєння злочину.

39. Слід зазначити, що обставина неприйняття ОСОБА_1 заяви від ОСОБА_3 про потрапляння в полон її чоловіка ОСОБА_5 не була підтверджена матеріалами службового розслідування, оскільки спростовується заявою ОСОБА_3 від 28 січня 2015 року (Т.1 а.с.12), в якій вказана громадянка зазначає, що позивач не відмовляла її від написання заяви, претензій до позивача немає.

40. Водночас у висновку службового розслідування хоч і відображені наведені пояснення громадянки ОСОБА_3 , проте до числа порушень ОСОБА_1 було додано вказану обставину, яка також слугувала підставою її звільнення.

41. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимог, виходив з порушень відповідачем процедури службового розслідування, зокрема, відсутність акту про відмову позивача від надання нею пояснень, нез`ясування в ході службового розслідування всіх обставин, ненадання оцінки як безпосередньо діям оперативного чергового так і тому факту, що рапорта чергового ОСОБА_4 датовані 27 січня 2015 року, а не 28 січня 2015 року, як датою їх написання, відповідно до його ж пояснення від 11 лютого 2015 року (т.1 а.с.10).

42. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

43. Водночас слід звернути увагу на таке.

44. В матеріалах справи міститься пояснення позивача від 28 січня 2015 року, в яких нею описується подія 28 січня 2015 року з громадянкою ОСОБА_3 , водночас від надання пояснень стосовно події 27 січня 2015 року щодо обставин, які склались з громадянкою ОСОБА_6 , позивач відмовилась.

45. Факт неприйняття слідчою слідчого відділу Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_1 заяви про злочин у ОСОБА_6 підтверджено рапортом чергового ОСОБА_4 від 27 січня 2015 року, а також поясненнями громадянок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 28 січня 2015 року.

46. Водночас слід зазначити, що відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

47. Аналіз норм Дисциплінарного статуту дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є вчинене порушення грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

48. Слід зазначити, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо.

49. Своєю чергою, адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, пропорційно тощо.

50. В контексті спірних правовідносин Верховний Суд має на меті підкреслити, що вчинення позивачем проступку, а саме неприйняття від громадянки ОСОБА_2 заяви про скоєння злочину суд апеляційної інстанції не оцінював в аспекті співмірності тяжкості вчиненого проступку та обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення.

51. Верховний Суд зауважує, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення.

52. Однак, обраний вид дисциплінарного стягнення є найсуворішим і обов`язком, у цьому випадку, УМВС України в Житомирській області необхідно було врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків, рівень кваліфікації та, з урахуванням встановлених обставин, дослідити необхідність накладення дисциплінарного стягнення, а в разі його накладення - обґрунтувати необхідність застосування конкретного його виду.

53. У спірних правовідносинах, що склались у цій справі, відповідачем не обґрунтовано необхідність застосування відносно ОСОБА_1 найсуворішого дисциплінарного стягнення, а також неможливість накласти одного з інших видів дисциплінарного стягнення, які наведені у статті 12 Дисциплінарного статуту.

54. З урахуванням того, що фактичні обставини справи судом апеляційної інстанції встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права в частині, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд вважає необхідним змінити постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року в частині мотивів її прийняття, залишивши судове рішення апеляційної інстанцій в іншій частині - без змін.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії задовольнити частково.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2018 року змінити в частині мотивування, в решті - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич