Історія справи
Ухвала КАС ВП від 26.02.2018 року у справі №820/4810/17
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 березня 2018 року
Київ
справа №820/4810/17
адміністративне провадження №К/9901/1438/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т. Г.,
суддів: Білоуса О. В., Бевзенка В.М.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 820/4810/17
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду (прийняту в складі головуючого судді - Лук'яненко М. О.) від 2 листопада 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (прийняту в складі колегії суддів: головуючого - Русанової В. Б., суддів: Присяжнюк О. В., Курило Л. В.) від 12 грудня 2017 року, у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22 серпня 2017 року № 022109.
2. В обґрунтування позову зазначив, що винесена відповідачем постанова є незаконною, оскільки відповідно до вимог статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право лише посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Відповідно посадова особа управління Укртрансбезпеки у Харківській області перевищила свої повноваження при розгляді справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, за результатами якої винесла незаконну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22 червня 2017 року №022109.
3. Крім того позивач вважає, що пропущений строк розгляду справи про накладення адміністративно-господарських штрафів, який, на його думку, сплив 21 серпня 2017 року, відповідно до п. 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Короткий зміст рішення суду І інстанції
4. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 2 листопада 2017 року в задоволені позову відмовив.
5. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Управління Укртрансбезпеки у Харківській області є структурними підрозділами апарату Державної служби України з безпеки на транспорті, а посадові особи Управління є відповідно посадовими особами Укратрансбезпеки, тобто центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, які серед іншого, наділені повноваженнями щодо розгляду справ про порушення, зазначені у статті 60 Закону № 2344-III.
6. Додатково суд першої інстанції зробив висновок про те, що строк для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу спливав 23 серпня 2017 року, а отже, спірна постанова прийнята відповідачем 22 серпня 2017 року з додержанням двомісячного строку на її прийняття.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
7. Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишив без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року у цій справі - без змін.
8. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції відповідають обставинам справи. Судом першої інстанції не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву
9. 4 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
10. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі №820/4810/17, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
11. У касаційній скарзі не було заявлено інших клопотань.
12. Верховний Суд ухвалою від 10 січня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та установив строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
13. 7 лютого 2018 року представник відповідача - Ткаченко Л. М. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі)
14. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами неправильно застосовано:
14.1. норми статті 60 Закону № 2344-III та зроблено невірний висновок про те, що розглядати справу про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення статті 34 вказаного Закону можуть тільки особи центрального органу виконавчої влади;
14.2. пункт 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567, яким встановлено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. Проте повідомлення про прибуття на 22 серпня 2017 року до відповідача для розгляду про порушення законодавства про автомобільний транспорт було отримано позивачем 23 серпня 2017 року, у зв'язку з чим, на думку позивача, суд не дав належної оцінки такому факту.
Б. Доводи відповідача у справі
15. Відзив мотивований тим, що відповідач у межах визначеним законодавством мав повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізником законодавства про автомобільний транспорт. При цьому на підтвердження доводів посилається на такі нормативні акти:
15.1. пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади";
15.2. пункти 1 і 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103;
15.4. пункти 3, 25, 27 Порядку № 1567.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16. 22 червня 2017 року співробітниками управління Укртрансбезпеки у Харківській області на 516 км а/д М-03 "Київ-Харків-Довжанський" проводилась рейдова перевірка на підставі наказу Державної служби з безпеки на транспорті України № 588 від 15 червня 2017 року та направлення на перевірку № 021336 від 21 червня 2017 року.
17. На вказаній ділянці, співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Харківській області був перевірений автотранспортний засіб МАN 19.403, державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1 та встановлено перевезення вантажу згідно накладної з порушенням режиму праці та відпочинку водія згідно тахокарти за 22 червня 2017 року всупереч вимогам статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", про що зазначено в акті перевірки від 22 червня 2017 року.
18. 22 серпня 2017 року Управлінням Укртрансбезпеки у Харківській області винесено постанову, якою стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у розмірі 340 грн за порушення статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", абз 8 частини першої статті 60 цього Закону.
19. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з позовом.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
20. Конституції України.
20.1. Стаття 19. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
21. Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-III.
21.1. Стаття 34. Автомобільний перевізник повинен забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
21.2. Стаття 60. Розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
22. Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).
22.1. Пункт 25. Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
22.2. Пункт 26. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
22.3. Пункт 27. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
23.1. Пункт 1. З метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади та відповідно до пунктів 9 і 9 1 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України постановляє утворити Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
24. Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103.
24.1. Пункти 1. Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
24.2. Пункт 8. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
25.1. Пункт 3. Погодитися з пропозицією Міністерства інфраструктури щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.
25.2. Додаток 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 592. Перелік територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті, які утворюються - Управління Укртрансбезпеки у Харківській області.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
26. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до пункту 14 Розділу VII ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Кодексу адміністративного судочинства України (ред. з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.
Беручи до уваги, що скаржник не пропустив строк звернення з касаційною скаргою до суду, ця справа підлягає розгляду у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
28. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Щодо суті касаційної скарги
30. Щодо посилань скаржника на порушення судами норм статті 60 Закону № 2344-III у частині того, що розглядати справу про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення статті 34 Закону № 2344-III можуть тільки особи центрального органу виконавчої влади слід зазначити наступне.
Пункти 1 і 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 визначають, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Системний аналіз наведених норм з урахуванням утворення Управління Укртрансбезпеки у Харківській області як структурного підрозділу апарату Служби, колегія суддів дійшла висновку, що на відповідача покладено обов'язок розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення статті 34 Закону № 2344-III.
Таким чином посилання скаржника в касаційній скарзі на вказані мотиви суд вважає достатньо необґрунтованими.
31. Посилання скаржника на порушення у застосуванні пункту 26 Порядку № 1567 щодо його участі у розгляді справи про накладення адміністративно-господарського штрафу, при розгляді даної справи судами не оцінювалось і не встановлювалось, оскільки скаржник не наводив таких аргументів ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі.
Додатково колегія суддів зазначає, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
32. Щодо оцінки строку розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Суди першої та апеляційної інстанції у своїх рішеннях надали вичерпну та правильну оцінку тому, що оскільки факт порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено 22 червня 2017 року, то перебіг строку починається з 23 червня 2017 року й закінчується 23 серпням 2017 року.
33. Факт порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт не оскаржувався до суду першої та апеляційної інстанції та не є предметом касаційної скарги.
34. Встановивши, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята відповідачем 22 серпня 2017 року своєчасно, в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством, адміністративні суди першої та апеляційної інстанції з дотриманням норм матеріального права дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
35. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.
36. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходив з того, що всі зазначені доводи в позові та в заперечені були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
37. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
38. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
39. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
40. Слід зазначити, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не наводить висновків, обов'язкових для врахування згідно з частинами п'ятою і шостою статті 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів», частиною другою статті 356 КАС України, оскільки у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися вказівка про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.
41. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т.Г.Стрелець
Судді О.В.Білоус
В.М.Бевзенко
page
telegram
viber
youtube
