Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 лютого 2019 року

Київ

справа №808/3041/14

адміністративне провадження №К/9901/20668/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Гімона М.М., Коваленко Н.В., Мороз Л.Л., -

розглянув у порядку письмового провадження справу за заявою Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відділення АМК, АМК відповідно) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2016 року у справі за позовом державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-ресурси» (далі - Підприємство) до відділення АМК про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

У травні 2014 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення адміністративної колегії відділення АМК від 28 березня 2014 року № 12-рш про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в розмірі 68 000 грн.

Вимоги мотивували тим, що оскаржене рішення ґрунтується на недоведених та неповно встановлених обставинах. В основу зазначеного рішення покладені припущення та домисли відділення АМК про зловживання монопольним (домінуючим) положенням на ринку послуг по зберіганню тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках через встановлення цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Суди встановили, що розпорядженням адміністративної колегії відділення АМК від 01 листопада 2013 року № 03/56-13 «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» постановлено розпочати розгляд справи за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-ІІІ «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210-ІІІ), у зв'язку з наявністю в діях позивача ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

На адресу Підприємства надійшло дві вимоги про надання інформації від 21 листопада 2013 року №03-29.3/03-4329 та від 21 січня 2014 року №01-18/08-325.

Контролюючим органом надіслано позивачу подання про попередні висновки від 05 березня 2014 року № 03-25-спр за результатами розгляду справи № 03/56-13 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Підприємством. На ці вимоги надані відповіді та запитувана інформація, а на попередні висновки Підприємством направлені заперечення.

08 квітня 2014 року Підприємство отримало рішення адміністративної колегії відділення АМК від 28 березня 2014 року № 12-рш по справі № 03/56-13 про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Вважаючи права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 02 червня 2014 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення адміністративної колегії відділення АМК від 28 березня 2014 року №12-рш про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в розмірі 68000 грн.

Рішення обґрунтував тим, що у зв'язку з відсутністю державних фіксованих та регульованих цін і тарифів підприємство мало право встановлювати тарифи оплати послуг за зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на підставі статті 189 Господарського кодексу України за вільними цінами до набрання чинності 22 листопада 2013 року спільного наказу Міністерство внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 10 жовтня 2013 року № 967/1218/869, яким затверджено розміри плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках). Крім того, при розгляді даної справи відділення АМК порушило пункт 27 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року

№ 5 про повідомлення осіб, що беруть участь у справі, не пізніше ніж за п'ять днів до дня розгляду.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 березня 2015 року рішення суду першої інстанції залишив без зміни.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 листопада 2016 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Відділення АМК 20 грудня 2016 року подало заяву про перегляд і скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2016 року.

Відділення АМК просило Верховний Суд України переглянути оспорене рішення відповідно до пункту 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду касаційної інстанції, з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, що підтверджується рішеннями Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2015 року (№ К/9991/64312/12), 29 січня 2015 року (№ К/9991/82105/12), 3 вересня 2015 року (№ К/800/294/14), 3 вересня 2015 року (№ К/800/24062/13), 16 вересня 2015 року (№ К/800/9946/14). У цих справах суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до положень статей 2, 4 КАС, статті 12 Господарсько-процесуального кодексу України (далі - ГПК), пункту 4 частини другої статті 60 Закону № 2210-ІІІ розгляд справ щодо визнання незаконними та скасування рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не може здійснюватися у порядку адміністративного судочинства.

Суддя Верховного Суду України ухвалою від 22 грудня 2016 року відкрив провадження у справі та витребував її із Запорізького окружного адміністративного суду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ).

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС у редакції Закону № 2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС в редакції Закону № 2147-VIII заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі наведених вище вимог підпунктів 1, 7 пункту 1 Перехідних положень КАС в редакції Закону № 2147-VIII керівник апарату Верховного Суду України розпорядженням від 12 січня 2018 року № 20/0/19-18 передав, з-поміж інших, заяву відділення АМК до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2018 року для розгляду заяви відділення АМК визначено суддю-доповідача Гриціва М.І. та колегію суддів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21 лютого 2018 року заяву відділення АМК передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 22 березня 2018 року повернула заяву відділення АМК до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду у відповідній колегії.

Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді від 23 січня 2019 року визначено розгляд заяви провести колегією суддів у складі п'яти суддів.

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування Верховний Суд перевірив матеріали справи і дійшов висновку про таке.

За частинами першою, четвертою статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

За частиною другою статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів у порядку іншого судочинства, в тому числі господарського.

У частині першій статті 60 Закону № 2210-III встановлено, що рішення органів АМК можуть повністю або частково оскаржуватися до господарського суду.

За пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК справи за заявами органів АМК підпадають під юрисдикцію господарських судів. Винятком з цього правила відповідно до положень статті 19 КАС є вирішення справ щодо оскарження рішень АМК з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель.

З наведеного нормативного регулювання з огляду на фактичні обставини справи вбачається, що у справах про узгоджені дії спір про незаконність рішення АМК про накладення стягнення за порушення антимонопольного законодавства не може бути предметом судового розгляду за правилами КАС. Цей спір підвідомчий судам господарської юрисдикції.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у своїх постановах від 23 червня 2015 року та від 22 березня 2016 року у справах № 21-688а15, № 21-3720а15 відповідно.

З огляду на те, що спір за позовом Підприємства суди неправильно розглянули за правилами адміністративного судочинства, всі ухвалені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження - закриттю відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини другої статті 243 КАС.

З огляду на викладене, керуючись підпунктами 1, 7 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

Заяву Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суд від 05 березня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2016 року скасувати, провадження у справі закрити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Бернюзюк

М.М. Гімон

Н.В. Коваленко

Л.Л. Мороз