Міністр юстиції Денис Малюська: ставити під сумнів легітимність Зеленського зараз - величезна помилка

Міністр юстиції Денис Малюська - рекордсмен. Він єдиний, хто зберіг свою посаду з найпершого складу урядів часів президента Володимира Зеленського.

З того складу урядовців залишаються ще Михайло Федоров і Дмитро Кулеба, але зараз вони обіймають інші посади, ніж тоді.

Наприкінці серпня 2024 року буде рівно п'ять років як Малюська завідує в Україні міжнародними судами, пенітенціарною системою, держреєстрами, реєстраційною, виконавчою службою та іншими питаннями юстиції.

Політичні оглядачі не відносять очільника міністерства юстиції до якоїсь конкретної групи впливу, а сам Денис Малюська встиг за час роботи зарекомендувати себе більше як екстравагантний чиновник зі специфічним почуттям гумору, ніж як політичний інтриган.

В інтерв'ю ВВС Україна він, однак, змушений був відповідати на серйозні питання, які турбують державу. Зокрема, про законність масової мобілізації громадян, залучення засуджених до армії і легітимність президента Володимира Зеленського після 21 травня, коли спливає 5-річний термін його повноважень.

Чи втратить легітимність Зеленський

ВВС: Що в юридичному плані для України значить те, що Росія оголосила у розшук чинного президента Зеленського?

Денис Малюська: У розшук (оголосили) не лише Володимира Олександровича, а ще ряд топ-чиновників. І для усіх них означає, що подорожі будь-які – ділові чи не ділові – в майбутньому в країни, які, скажімо так, не є прозахідними чи не є активними союзниками України, стають трохи ризикованішими.

Через механізми взаємної правової допомоги, запитів, можливі проблеми, затримання – процедурні, бюрократичні складнощі. Не для чинного президента – тобто Володимир Олександрович може вільно подорожувати, у нього є імунітет як у глави держави, безумовно. Але посада теж не є вічна. Тому Росія теоретично може створювати проблеми за кордоном в країнах лояльних до неї. Я сумніваюсь, що ці пошукові запити потраплять в базу Інтерполу і що Інтерпол буде сприяти – це майже неймовірний сценарій.

Однак навіть іноді той самий Інтерпол пропускав якимись чином – бо це теж велика бюрократична машина – наших, наприклад, колишніх АТОшників, яких десь відловлювали в країнах Європи. Відповідно, це трішки попсує життя чи обмежить коло подорожей, безпроблемних подорожей для тих, хто був оголошений у розшук…

У нас серйозніші інструменти – того ж самого Путіна розшукує Міжнародний кримінальний суд. Це набагато більш серйозно, ніж те, що зробила Росія через свої національні розслідування.

ВВС: Ще одна тема, яку часто підіймає Росія, але й не тільки вона, стосується юридичних аспектів, пов'язаних з чинним президентом України. Це, начебто, втрата його легітимності після 21 травня, коли закінчується його п'ятирічний строк повноважень. Чи це правда?

Денис Малюська: Ні, він не втратить свою легітимність… Повноваження президента тривають до обрання наступного.

Але чимало норм Конституції сформульовано таким чином, що той, хто хоче знайти до чого придратися чи на чомусь побудувати якусь теорію змови – то він це знайде.

Тому варто очікувати багато шуму і крику, особливо базуючись на тому, що автори-розробники Конституції мало вірили в реалістичність повномасштабної війни за участю України і тому досить незграбно повелись стосовно відповідних норм, які прописані в Конституції.

Не лише по термінах повноважень, є і багато іншого, що в Конституції стосується воєнного часу – воно сформульовано не ідеально, м'яко кажучи. Що, безумовно, дає підстави для різних “теорій змови”. Один з прикладів – це десь хтось комунікує в соціальних мережах, можливо, і те, що розганяється Росією – що, типу, Україна не оголосила стан війни.

ВВС: Це популярна думка.

Денис Малюська: Так, це просто феєрична історія. Типу якщо ми на третьому році війни оголосимо війну, це щось одразу врегулює, чи якось зможе пояснити суспільство. Типу, якби ми оголосили стан війни в лютому чи в березні – це теж ніби щось змінило б.

Юристи, які спеціалізуються на міжнародному гуманітарному праві, абсолютно спокійні і все розуміють, що це нічого не змінює, оголошуй не оголошуй – у нас іде війна, і всі норми права, які стосуються війни, вони застосовані до України і до війни, яку ми ведемо. Оголошення чи не оголошення не має жодного юридичного сенсу. Більше того, окремі юристи взагалі ставлять під сумнів правильність того, щоб хтось оголошував стан війни. Тому що якщо на когось нападаєш і оголошуєш війну – це злочин агресії. Якщо ти захищаєшся – тобі не треба нічого оголошувати. Ти захищаєшся – само собою є війна і відповідні норми на тебе поширюються.

ВВС: Можливо, доречніше звернутися до органу, який тлумачить Конституцію – до Конституційного суду, щоб він поставив крапку в питанні легітимності президента?

Денис Малюська: Чесно кажучи, це точно поза межами моїх повноважень. Я не є суб'єктом, який може звертатись до Конституційного суду.

Більше того, напевно, зараз це вже пізно робити, тому що саме таке звернення означає, що питання є і є сумніви, вони обґрунтовані, і нам треба цілий авторитет Конституційного суду, який би цю ситуацію врегулював.

Враховуючи комунікаційну і безпекову ситуацію в країні – зараз офіційно і публічно ставити під сумнів легітимність президента була б величезна помилка, тому я думаю, що зараз немає сенсу звертатися до Конституційного суду. Колись, десь – можливо було б, але знову ж таки – не на даному етапі.

ВВС: І щоб зафіксувати - з 21 травня всі укази, документи президента є абсолютно чинними?

Денис Малюська: Однозначно. Жоден президент ніколи не працював день в день, як це визначає Конституція. Це стосується і парламенту так само.

Дискусії конституціоналістів були, але, знову ж таки, врешті-решт, ця норма про строк повноважень – вона напряму ніколи не застосовувалась. Це лише як певний орієнтир, який слід тлумачити і застосовувати в прив'язці до норм, які визначають дату виборів.

ВВС: То, можливо, просто їх треба прибирати з Конституції? Звичайно, не зараз, а в більш мирний час.

Денис Малюська: В Конституції є безліч норм, які потрібно було б змінювати і вдосконалювати, тому що дірок там дуже багато, і ніколи текст Конституції не опрацьовувався з метою, щоб прибрати юридичні недосконалості.

Це завжди був якийсь політичний процес, процес торгів. Щось умисно залишали неврегульованим, тому що не було політичної домовленості. Десь умисно були якісь неоднозначності, десь якісь потрапляли гасла політичні – типу, “земля є власністю українського народу” – що це означає, ніхто не може зрозуміти.

Але цими гаслами теж намагались іноді маніпулювати. Тому, скажімо так, там є багато над чим працювати. Чи це на часі? Я переконаний, що ми не можемо це зробити під час війни.

ВВС: До речі, можливо, ви чули, що Верховний суд вже відкрив провадження за позовом громадянина – саме щодо питання непризначення виборів президента Верховною Радою України. Тобто він просить зобов'язати парламент призначити ці вибори. Ваші прогнози – цей позов має якісь шанси?

Денис Малюська: Мені здається – знову ж таки, не хочу підміняти роль суду – але юридично жодних аргументів на те, щоб це відбулося, немає. Це було б порушенням і Конституції, і Виборчого кодексу, і закону про правовий режим воєнного стану. Тому не бачу перспектив.

Мобілізація засуджених і реєстр військовозобов'язаних

ВВС: У першому читанні ухвалений законопроект про мобілізацію засуджених (після запису інтерв'ю 8 травня він був ухвалений парламентом в цілому). Ви його підтримуєте?

Денис Малюська: Однозначно.

ВВС: Ви виступаєте за більш широке залучення цієї категорії людей для участі на фронті, в бойових діях?

Денис Малюська: Безумовно. Мені здається, що в кожному конкретному випадку слід визначати, чи корисний той чи інший боєць для наших Збройних Сил, і саме їм визначати, хто їм підходить і хто ні.

ВВС: Але, на вашу думку, усі засуджені - не важливо чи це сексуальні маніяки чи засуджені до довічного ув'язнення серійні вбивці - можуть бути залучені, якщо є така потреба, до Збройних сил України?

Денис Малюська: Ви теж екстремуми взяли – маніяки чи серійні вбивці. Таких можна і залишити в місцях покарання.

Але (засуджені) за вбивство двох і більше, наприклад – якщо ми цю категорію беремо: а для чого людина йде на війну, як не вбивати? Тим паче, якщо ми говоримо про вбивць, особливо про засуджених довічно – це, як правило, люди, які вчинили злочин в дуже юному віці, 18-19 років. Мозок ще не сформований, психіка нестабільна. І після десятків років у в'язниці – зараз психологічний портрет людини не має нічого спільного з людиною, яка вбила в 18-19 років. Це підтвердить будь-який психолог.

ВВС: Ви знаєте, мабуть, один з основних аргументів – що начебто відпускаючи, знову ж таки, вбивць, ми стаємо схожими на Росію, яка цю схему ще з 2022-го року випробовує спочатку в складі “Вагнера”, а зараз у “Шторм Z”, “Шторм V”. Ви не бачите цієї паралелі, небезпеки, повторення цього шляху?

Денис Малюська: Я був би сліпий, якби не бачив паралелі. Безумовно, паралель існує. Не треба обманювати себе, але все ж мова йде про різницю в підходах. У них це була примусова мобілізація, у них всіх примусили піти, у них нікого не готували, без підготовки це було більшою частиною просто "м'ясо".

Ми ж про інші історії говоримо, це контракт (на службу в ЗСУ). Контракт – це згода, це юридичні механізми, не просто завербували, випустили, потім не знають, що зробити. Це оцінка ризиків кожного суб'єкта, який виходить. Коротше кажучи, це як брати, не знаю, великий футбол десь на якомусь чемпіонаті під егідою УЄФА – і щось вуличне, де якщо команда, яка програє незадоволена – вона починає кидатись каменюками. Ну, тобто, аналогії є, і то і то – типу футбол, але правила гри трішки інші.

ВВС: Ще один момент, на який звертають в першу чергу увагу фахівці з юридичної, пенітенціарної системи – це те, що в Україні не так вже і багато ув'язнених чоловіків призовного віку, здорових фізично. Ви можете назвати цифри – скільки взагалі Україна здатна залучити до війська цих чоловіків призовного віку, які ув'язненні або з судимостями?

Денис Малюська: Я думаю, що тисяч десять можна було б залучити, може трошки більше.

ВВС: Це і ув'язнених, і людей з судимостями?

Денис Малюська: Так, десять-двадцять тисяч. Точно не більше. Але знову ж таки, питання в підходах. Я говорю цифри абсолютно не прораховані, тому що в залежності від кожного сценарію кількість буде різна.

Від військово-лікарських комісій теж багато чого залежить. Якщо чесно, зовсім відверто – я не дуже розумію… От у нас вже був досвід проходження ув'язненими ВЛК. Оцей підхід, де перед тобою має бути людина з ідеальним здоров'ям. Принаймні, вони застосовували щодо наших установ такий підхід. Це має бути просто, не знаю, "двометровий арієць-блондин зі знанням трьох іноземних мов".

Але здається, що підхід зараз змінився, зараз Збройні Сили більш налаштовані, щоб менше перепон створювати для мобілізації.

Тому, можливо, цього суб'єктивізму стане менше. Принаймні, я на це дуже розраховую, тому що, знову ж таки, у нас війна… Ми не обираємо людей, щоб ішли парадом по Хрещатику на 24 серпня.

ВВС: А загалом з початку повномасштабної війни кількість осіб в установах виконання покарань збільшилась?

Денис Малюська: Був тренд на зменшення. Цифра коливається. В розрахунку на абсолютну кількість їх стало трохи менше, порівняно з довоєнним часом. А з розрахунку на кількість конкретно в установах виконання покарань – збільшилась.

В чому проблема? У нас чимало установ евакуювали, вивезли людей. Чимало установ були окуповані. Відповідно, кількість установ у нас різко зменшилась – які працюють, які готові приймати – а людей зменшилось не так багато, а деколи і збільшилось.

Якщо ми говоримо про слідчий ізолятор міста Києва – там, наприклад, кількість людей істотно збільшилась в порівнянні з довоєнним часом. Тому це ситуація різна в залежності від установи, але загалом концентрація людей в розрахунку на середню установу – вона збільшилася істотно.

У нас переповнені установи виконання покарань, зокрема слідчі ізолятори, вільних місць давно немає практично ніде. А у великих містах величезне переповнення. Тому це велика проблема. Не в останню чергу я дуже агітую за мобілізацію ув'язнених і засуджених через те, щоб в тому числі не порушувати нормативи за кількістю людей на певну площу.

ВВС: Але кількість ув’язнених зросла не в останню чергу, можливо, і навіть в першу чергу – через кількість людей засуджених або арештованих за держзраду, шпигунство – тобто людей, які навряд чи будуть звільнені знову на користь української армії.

Денис Малюська: Можливо, так… Але не зовсім, не завжди. Дійсно, у нас додалась нова категорія, яка раніше не була поширена, взагалі відсутня – це колаборанти і державні зрадники.

Я насправді хочу вірити в те, що ми не в радянський час живемо – коли якщо є арешт, це означає, що має бути і вирок, і людина має отримати тюремне ув'язнення. Мають бути все-таки якісь виправдувальні вироки де-не-де. Виключно зі статистичних міркувань. Тому, напевне, не усі вони стануть засудженими і переїдуть у в'язницю.

Але, в принципі, так, я б виділив два фактори, які спричинили сплеск наповненості установ виконання покарань – це нові категорії злочинів, пов'язаних із війною, колаборанти в першу чергу.

І другий фактор – це те, що зараз дуже багато вогнепальної зброї на руках. І це спричиняє збільшення кількості злочинів, пов'язаних з вогнепальною зброєю, з її використанням. Тому це два фактори, які нам важливо враховувати.

ВВС: Тепер я хотів би запитати про мобілізацію в більш загальному плані. Юристи, і звичайні громадяни часто кажуть про певні юридичні прогалини в новому законодавстві. Власне, є навіть ціла категорія адвокатів, які на ютубі і в соцмережах розповідають про ці прогалини, як уникнути мобілізації, як діяти тим самим ухилянтам або людям, які не хочуть відвідувати ТЦК.

Як ви ставитесь до таких юридичних порад від адвокатів? Чи не вважаєте ви, що вони шкодять процесу мобілізації? Чи вони просто виконують свою роботу?

Денис Малюська: Приблизно так само, як до тих самих адвокатів, які роздають поради, як уникати штрафів за порушення правил дорожнього руху. Це теж, мені здається, не дуже етично, це теж не робота, власне, з клієнтами, а на публіку.

Але, з іншого боку – ми в принципі, демократична держава. Те, що щось не є етичним, не означає, що це є незаконним і тим більше караним. Тому вони цим і займаються.

Це шкодить і це не є чимось, що викликає позитивні емоції у мене точно. Але знову ж таки, мені здається, що ми як демократичне суспільство маємо це уважно вивчати і реагувати законним механізмом.

Якщо адвокати знайшли якусь "дірку" – добре, що ми про це теж можемо публічно дізнатись, швидко і оперативно зреагувати, змінивши чи законодавство, чи практики його застосування. Тому тут питання – як грамотно на це реагувати. Хоча з точки зору етики і моралі під час війни, мені здається, безумовно, це негативна історія.

ВВС: Але все-таки, якщо зібрати певні, як ви сказали, основні ці "юридичні дірки". Зокрема от наказ Міністерства закордонних справ про припинення консульських послуг ще до набуття чинності законом (про мобілізацію) 18 травня. Чи цей наказ проходив перевірку в Мінюсті?

Денис Малюська: Мені здається, що там не було наказу… Я не знаю його юридичне оформлення. Я бачив тільки якісь фотографії в медіа, тому я не здійснював юридичний аналіз цього документу. Це краще хай МЗС коментує.

ВВС: Ще один момент – це створення цього потужного, великого єдиного реєстру військовозобов'язаних. Одна з пересторог юристів стосується того, що ми створюємо гігантський реєстр з усією інформацією про людину – з дуже чутливою – там і місце перебування, і родина, і так далі. На вашу думку, в цьому є небезпека?

Денис Малюська: Небезпека є завжди. Будь-яка інформація про українських громадян є сенситивною. Але, з іншого боку, я не думаю, що в цей реєстр буде щось включене, окрім того, що і так вже існує в українських реєстрах. Причому, часто публічних. Тому можна заспокоїти – вся інформація, яка буде там міститись – вона і так десь є в якихось реєстрах.

ВВС: Чи впорається судова система, якщо, наприклад, отримає від ТЦК (а вони отримують право через суд позбавляти водійських прав людей, які ухиляються) сотні тисяч позовів? Чи це не покладе її вже остаточно?

Денис Малюська: Це буде виклик, з одного боку. З іншого боку, можливо, не варто очікувати, що це буде настільки величезний потік справ. І знову ж таки, це не є якісь нові механізми.

У нас, наприклад, ці механізми обмеження – вони схожі з тими, які в нас застосовуються до неплатників аліментів. Таких неплатників аліментів в Україні історично була цифра приблизно десь півмільйона громадян. Нічого, якось суди впоралися з півмільйоном. Я думаю, що тут буде істотно менше. Безумовно, з неплатниками аліментів це не була разова акція, але і тут я теж не думаю, що це буде якась разова.

Раптом з'являться сотні тисяч матеріалів і справ, які суд має розглянути? Навряд чи. Але знову ж таки, ризик певний є, його треба правильно скерувати, працювати з ТЦК, розмовляти з судами з приводу вивчення їхньої завантаженості, швидкості і оперативності – це все складна робота, яку потрібно скоординувати.

Про російських військовополонених

ВВС: Повернемось до ув'язнених – але не українців, а росіян, які теж, так би мовити, перебувають під контролем міністерства юстиції. Як так розумію, що кількість військовополонених в установах виконання покарань ви не можете назвати?

Денис Малюська: Ні, не називаємо цю цифру.

ВВС: Але будується вже третій табір для них?

Денис Малюська: Так.

ВВС: Тобто, ця цифра суттєва.

Денис Малюська: Немаленька.

ВВС: Тоді можете розказати про їхнє утримання? Чи є різниця між тим, як ставляться до них в одному таборі, в іншому, як на особистому рівні наглядачі ставляться? Чи якась є процедура уніфікована?

Денис Малюська: Процедури, практики – вони уніфіковані. У нас просто табори, які відкриваються, другий чи третій, вони менш забезпечені технічно якісно, ніж перший. Перший просто історично відкрився раніше за всіх. І враховуючи, що значну частину витрат на утримання, ремонт, придбання різного обладнання несуть наші міжнародні партнери – вони туди встигли вкластися набагато більше, ніж на інші табори, які відкриваються. Відповідно, виключно з міркувань того, що чим більше часу – більше допомоги, перший табір буде однозначно кращий, принаймні, на перших порах з точки зору його технічного забезпечення.

Через день хтось туди приїжджає, з різноманітних інспекцій – міжнародні партнери – організації, які забезпечують права людини, Червоний Хрест там дуже часто. Відповідно, так, ми дотримуємось. Не можу сказати, що ми прям виконуємо все-все-все, що передбачено Женевською конвенцією. Окремі норми технічно і фінансово ми б не потягнули.

Женевська конвенція – вона приймалася після Другої світової, і там ще був такий флер уявлень про війну, яка ведеться навіть не як Друга світова, а ближче як Перша світова – де от такі джентльмени за правилами воюють, з якимись етичними міркуваннями – "сьогодні ми воюємо, а завтра ми там за бенкетним столом святкуємо", "сьогодні ми вороги – завтра союзники". Лицарські такі підходи. От вони частково відображені в цій Женевській конвенції. І окремі норми складно зрозуміти в реальних умовах реальної війни.

Зокрема, норму, яку ми не виконуємо, не можемо виконати – це що Женевська конвенція зобов'язує полоненим сплачувати утримання фінансове, аналогічне тому, що виплачує військовим країна, яка їх утримує.

ВВС: Тобто, щоб їм платили зарплату в такому ж обсязі?

Денис Малюська: Так, як офіцерам нашим українським. У нас немає грошей, ми ж країна, яку атакували. Звідки ця ідея народилася – я навіть не знаю, якщо чесно, в авторів Женевської конвенції.

Так само Женевська конвенція вимагає, щоб військовополонених утримували військові, тобто щоб керівник табору був військовим. З точки зору практики - це лише створить більше ризиків для військовополонених.

Тобто ви уявляєте, військовий на фронті, воює з росіянами, а потім вони йому потрапляють в руки в полоні, і ще розповідають про свої права. Історія закінчилась би негативно. Відповідно, такий підхід Женевської конвенції не зовсім адекватний. Принаймні до війни, яку ми маємо, він не зовсім адаптований.

Але більшість норм, безумовно, ми дотримуємось, і за це нас дуже цінують наші міжнародні партнери.

Якби ми поводились так само, як росіяни – тоді виникало б питання, а навіщо тоді нас захищати, якщо вони однакові і воюють між собою – абсолютно недемократичні країни, які не поважають верховенство права і не дотримуються міжнародних зобов'язань?

В тому то і справа, що нам весь світ допомагає, тому що ми дотримуємо зобов'язань, ми цивілізовані, а вони - ні.

Але є ще інший аспект, не менш важливий. Це комунікаційний – з транслюванням безпосередньо росіянам, що український полон – це досить безпечно і це досить непогані умови, кращі, ніж умови, в яких вони воюють. В першу чергу, з огляду на те, щоб у них було більше бажання здаватися в полон. Більше полонених - менше проти нас воюють, з одного боку. З іншого боку, більший обмінний фонд на випадок активізації обмінів.

Міжнародні суди і перспективи конфіскації російських активів

ВВС: Хотів би перейти до теми міжнародних судів. Перші позови, якщо не помиляюсь, в ЄСПЛ були подані ще в 14-15 роках. Вже фактично 10 років ми не маємо результату. Ви бачите кінець цієї історії? Чи будуть рішення проти Росії в осяжному майбутньому?

Денис Малюська: Рішення будуть. Ми ж одразу, як тільки подавали спори, говорили, що це 10 плюс років.

От, власне, і на підході перші рішення.

Інша справа, що судові рішення і взагалі міжнародне право, воно ж відрізняється від національного. Національне право - це завжди якась там поліція, чи суди, чи інші правоохоронці, які забезпечують примусово, щоб правила поведінки дотримувались.

Якщо ми говоримо про норми міжнародного права, то такої поліції не існує. Оскільки поліцейського не існує, значить, треба об'єднуватись в якісь групи і примусово намагатись забезпечувати дотримання встановлених правил. Відповідно, не варто очікувати, що виграш в якомусь суді призведе до того, що раптом все зміниться. Росія така “Блін, чому ж ви раніше не сказали? Тут є рішення суду, да, все платимо, припиняємо, ідемо”.

Не буде такого. Але це знову ж таки важливо для наших міжнародних комунікацій, міжнародних партнерів.

Після отримання рішень судів ми встанемо перед проблемою їх виконання. Ми вже з такою проблемою зіткнулися, і, відповідно, ми будемо ще довго намагатися опрацьовувати шляхи, наприклад, стягнення тих самих компенсацій, повноцінних, в повному розмірі. Це складно.

ВВС: Як рухається процес конфіскації активів Росії за кордоном?

Денис Малюська: Як у лікарів – є стан стабільно важкий. Він важкий, але він стабільний. Я думаю, що у нас історія з російськими активами приблизно така сама. Тобто, вона стабільна.

Існує три сценарії, які мають більшу чи меншу вірогідність.

Песимістичні сценарії нам кажуть – от є активи і проценти, які будуть від цих активів зароблятись. Тобто є західні компанії, які керують російськими активами за кордоном, які зберігають ці кошти, вони їх кудись вкладають, отримують якийсь прибуток. Відповідно, цей прибуток ми поступово будемо перераховувати Україні. Це позиція наших міжнародних партнерів.

Це досить песимістичний сценарій, який дасть Україні добре, якщо 3 мільярди доларів на рік. В принципі, теж непогано. Якщо хтось би сказав раніше, що Україна три мільярди буде отримувати просто так - це було б фантастикою. Але в умовах війни ця сума не є значною. Наші витрати на війну набагато більші.

Середньої ймовірності сценарії – це коли Україні дадуть ці самі 3 мільярди на рік, але одразу. Тобто ці 3 мільярди розрахують умовно, що вони будуть в наступному році, ще в наступному, наприклад, 10 років, 15 років наперед, якщо їх порахувати. Під ці активи, які будуть отримані – прибутки, які можна буде отримати в майбутньому, можна випустити позику, позичити гроші, дати їх Україні, а позику погашати за рахунок цих надходжень протягом наступних 15-20 років. Тобто це схема, як план А, песимістичний, тільки ми отримаємо гроші одразу єдиним платежем, ну або з дуже невеликою відстрочкою.

І третій варіант – це коли ці гроші заберуть і нам передадуть, всі повністю – 300 плюс мільярдів.

Поки схоже, що найбільш популярний якраз другий сценарій, що не виключає песимістичного сценарію. І в наших фантазіях, в сподіваннях, поки що не виключений і максималістичний сценарій.

Про відсутність військової юстиції

ВВС: Чому на одинадцятому році збройного конфлікту і на третьому році повномасштабної війни з РФ в нас досі не має військової юстиції, зокрема військової прокуратури (вона була ліквідована в 2020 році)? Хоча багато експертів кажуть, що це необхідність під час війни.

Денис Малюська: Є плюси і є мінуси. Чому зараз немає, я можу пояснити буквально "на пальцях".

По-перше, всі ми пам'ятаємо заяви про "2-3 тижні (війни)". Але будувати військову юстицію знадобиться не менше року. І якби хто сказав 24 лютого 2022 року, що станом на сьогодні ми ще будемо воювати повномасштабно "без світла в кінці тунелю", то ми б напевно вже побудували військову юстицію. На жаль, 24 лютого 2022 року такого розуміння не було. Ні в кого не було, включаючи найкращих західних стратегів.

Відповідно, для того, щоб зараз почати будувати військову юстицію, потрібно мати переконання, що війна і все, що з нею пов'язане, триватиме ще хоча б три роки. Такий собі прогноз. Наскільки він підтверджується аргументами, цифрами, ресурсами мені сказати складно, оскільки я не є військовим стратегом.

Друга проблема пов'язана з фінансуванням, людьми і тим, що у нас настільки багато різних правоохоронних органів, що збільшувати їх ще – це таке собі питання. В нас є куди спрямовувати і витрачати кошти, м'яко кажучи.

Третє – наскільки всі ці мінуси переважать те, що ми матимемо правоохоронців у військовій формі, які можливо зроблять цю систему ефективною. Чи в цьому корінь проблеми? Я не знаю. Чесно, це дуже складні розрахунки. Напевно, ніхто не зможе їх провести і сказати, що це саме так і треба рухатись вперед.

Скоріш за все, рішення про створення (військової юстиції), якщо воно буде прийняте, буде більше емоційно-інтуїтивним, ніж розрахунок з "холодною головою" і цифрами на папері.

Але, я думаю, враховуючи, що Росія як наш сусід нікуди не дінеться в найближчий перспективі і нам треба готувати систему до цього, то напевно в створенні військової юстиції є сенс.

Військова юстиція в США, Ізраїлі чи в країнах ЄС відрізняється, вона різна за процедурами і бюджетами. Я не думаю, що нашим правозахисникам сподобається, якщо ми побудуємо ізраїльську модель, де військова юстиція підпорядкована під одним командування і невелика різниця хто суддя, хто прокурор, а хто адвокат. Коротше кажучи, це дуже складне питання і неоднозначне.

ВВС: Тобто, воно не на часі?

Денис Малюська: Ні, воно може бути на часі. За умови того, що ми наважимося визнати чи приймемо як достеменний факт, що війна надовго і вона ще триматиме роки.

ВВС: Факт, який дійсно неприємно приймати.

Денис Малюська: Інакше, якщо ми розраховуємо, що війна закінчиться до кінця 2024 року, а військову юстицію ми побудуємо в кращому випадку в середині 2025 року, то чи є в цьому сенс, враховуючи обмеженість фінансових ресурсів?

Абстрактно – я за таку ідею. Абстрактно це дуже прекрасна ідея. З точки зору імплементації і того, чи є в нас ресурси, натхнення і час на її побудову – я не знаю.

Але під час війни було б корисно, якби ми це почали до 2022, або з 2022 або ще краще з 2015 року, то воно б вже функціонувало, приносило користь і я б був всією душею за і підтримував би створення цього механізму.

Підготував: Олег Черниш

Джерело: BBC Україна