Механізм та проблемні питання спадкування частки в товаристві з обмеженою відповідальністю

Статтею 23 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон) врегульовано питання спадкування частки в товаристві з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство).

Так, відповідно до ч.1 ст. 23 Закону, у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.

Відповідно до ч.2 ст. 23 Закону, у разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Таке рішення приймається без врахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов’язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.

За результатом тлумачення вказаної статті Закону можна визначити такі правила спадкування частки в товаристві:

Правило 1. Законодавцем встановлено імперативне правило щодо відсутності необхідності згоди учасників товариства на перехід частки до спадкоємця, а отже статутом товариства не може бути передбачено інше.

Правило 2. Якщо частка в статутному капіталі товариства померлого учасника товариства становить менше 50 відсотків та протягом одного року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Станом на сьогодні це є єдина можлива підстава, за якою учасника товариства може бути виключено.

Правило 3. Якщо частка померлого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше та протягом одного року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може приймати рішення, пов’язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.

Таким чином, з моменту смерті учасника товариства, товариство фактично перебуває в режимі «очікування» коли спадкоємці здійснять вступ до складу учасників товариства. Товариство не може обмежити право на вступ спадкоємців до складу учасників, і у будь-якому випадку протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, товариство не може виключити учасника товариства та приймати будь-які рішення без врахування голосів померлого учасника.

Прийняття у спадщину частки в статутному капіталі товариства та здійснення вступу то складу учасників товариства: порядок та ускладнюючі обставини

Відповідно до ч.1 ст.1270 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст.1220 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена (ч.11 ст.67 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до положень ч.5 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі – Закон України «Про державну реєстрацію»), для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників товариства на підставі прийняття спадщини – частки в товаристві, подаються такі документи:

1. Заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2. Документ про сплату адміністративного збору;

3. Заява про вступ до товариства. (Справжність підписів на вказаній засвідчується нотаріально, з обов’язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів).

4. Разом з таким документом подається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про право на спадщину. На підтвердження правонаступництва юридичної особи використовуються відомості Єдиного державного реєстру, у тому числі установчі документи такої юридичної особи, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Таким чином, незалежно від факту прийняття спадкоємцем спадщини у встановленому чинним законодавством строк та порядку, здійснити вступ до складу учасників товариства такий спадкоємець може тільки після отримання свідоцтва про право на спадщину.

У визначеному механізмі прийняття спадщини та вступу спадкоємця до складу учасників товариства можуть виникнути певні ускладнення. Відповідно до ч.4 ст.42 Закону України «Про нотаріат», за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Тобто, у випадку наявності спору між спадкоємцями та за умови звернення заінтересованої особи до нотаріуса із відповідною заявою, нотаріус відмовляє у видачі особі свідоцтва про право на спадщину.

Доки буде здійснюватись судовий розгляд справи, предметом якої є спадкування частки в товаристві та до моменту набрання законної сили судовим рішенням, нотаріус не видаватиме свідоцтво про право на спадщину - частку в товаристві, а отже спадкоємець не може здійснити вступ до складу учасників товариства.

Таким чином, може виникнути двостороння проблема як для спадкоємців померлого учасника товариства, так і у товариства, частка у статутному капіталі якого успадковується, адже спадкоємець не може отримати свідоцтво про право на спадщину, а отже не може здійснити вступ до складу учасників товариства та набути відповідні права та обов’язки учасника товариства, а товариство, в свою чергу, не може приймати рішення та здійснювати господарську діяльність.

Вихід завжди є: як товариству приймати рішення до вступу спадкоємців до складу учасників Товариства?

Іншим, але не менш важливим питанням є питання функціонування та прийняття рішення вищим органом товариства – Загальними зборами учасників товариства протягом строку прийняття спадщини спадкоємцями та їх вступу до складу учасників.

Питання є досить гострим, оскільки за загальним правилом рішення Загальних зборів учасників товариства приймаються більшістю (50+1%) голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Однак Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено перелік питань, рішення з яких приймаються трьома чвертями голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань, або навіть одностайно всіма учасниками товариства.

До того ж, статутом відповідного товариства може бути встановлена більша кількість голосів, необхідних для прийняття рішення загальними зборами учасників товариства.

Таким чином, залежно від розміру частки померлого учасника товариства та питання, яке ставиться на порядок денний, виникає ситуація, коли загальні збори учасників товариства не можуть прийняти рішення через відсутність необхідної кількості голосів учасників товариства.

Вказане питання можна вирішити шляхом звернення до інституту охорони спадкового майна.

Відповідно до ч.3 ст.61 Закону України «Про нотаріат», якщо у складі спадщини є корпоративні права для управління ними, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - посадова особа органу місцевого самоврядування призначає управителя спадщини з числа спадкоємців або виконавців заповіту, а в разі їх відсутності - укладає договір на управління спадщиною з іншою особою.

Так, з метою забезпечення прийняття рішень загальними зборами учасників товариства, повинен бути призначений управитель спадщини - частки спадкодавця в товаристві.

Станом на сьогодні питання призначення управителя корпоративними правами є непоширеним не розповсюдженим серед нотаріальної громади.

До того ж не вирішеними залишаються багато питань, які стосуються порядку призначення нотаріусом управителя корпоративних прав, серед яких:

• Як повинен вчинити нотаріус у випадку звернення до нього де-кількох спадкоємців щодо призначення їх управителями спадщини?

• Чи потрібно згода органу опіки та піклування на призначення управителя корпоративними правами у випадку, якщо серед кола спадкоємців є малолітня дитина?

І хоча, як вже було зазначено, випадки призначення управителя корпоративними правами є непоширеними, однак вони існують. Саме застосування цього інструменту може запобігти «блокуванню» діяльності товариства, яке не принесе користі ані товариству, ані спадкоємцям.

Тож ми сподіваємось, що у найближчий час буде однозначно врегульовано питання порядку та механізму призначення управителя спадщиною і ми зможемо ефективно та доволі часто використовувати цей інструмент для захисту прав та інтересів як товариства, так і спадкоємців.

Автор консультації: Bossom Group, Катерина Доценко, старший юрист