Материнство у в’язниці: унікальні умови виховання дітей у двох колоніях України

В Україні засуджені жінки можуть до 3 років відбувати свій термін разом з новонародженими дітьми. Зараз в Україні є 2 колонії, де є умови для виховання малят. Там перебувають 22 дитини.

«Дитячий будинок — це та установа, яку найменше очікуєш побачити після того, як проходиш кілька КПП. Яскраво-рожевий маленький дитячий одяг з принтом свинки Пепи на тлі клубків з колючого дроту має максимально недоречний вигляд. Це колонія для жінок, які скоїли не один злочин і відбувають не перше своє покарання. І ось на її території є дитячий будинок. В ньому зараз живуть дворічні Таня і Сабріна»

Дівчатка народилися за ґратами.

«Я потрапила сюди, коли на 6 місяці вагітності була», — каже мати однієї з дівчат. Мама Тетяни — Каріна. До СІЗО потрапила вагітною. На пологи її возили під конвоєм. А коли вона отримала вирок — 5 років ув’язнення, її доправили до Божківської колонії, де є можливість відбувати покарання з дитиною. Тані було лише 3 місяці.

«У мене не було грошей, я ходила в магазин, крала», — каже жінка.

Каріна з донькою живуть разом у кімнаті. Вона схожа на дитячу — яскрава, багато іграшок, окрема ванна. Однак тут є чіткий режим. Підйом о 6:00 ранку.

Поки вона на роботі, про Тетяну піклуються вихователі, медсестри, кухарі та інший персонал. Всі вони передусім несуть відповідальність за дітей. Їхнє завдання — навчити ув’язнених жінок піклування про своїх дітей, бо часто прості побутові речі їм даються не так легко.

Їм пояснюють, чому для маленької дитини важливі чистота, режим, сон, нормальне харчування, а також навчають проявляти свої почуття до немовлят.

У Тамари 5 дітей, але нікого з них вона, власне, не виховувала. Сабріна — перша дитина, з якою Тамара так довго перебуває поряд. Дівчинці читають казки, вчать з нею літери та цифри. Для Тамари все це недоступно. У свої сорок вона не вміє ні читати, ні писати. Тамара сидить за крадіжки не вперше. Тут, у колонії, педагоги запропонували їй навчитися разом з донькою хоча б читати.

Через пів року Тамара достроково може звільнитися. На відміну від старших дітей, вона дуже привязана до Сабріни і запевняє — за межами колонії їм є де жити разом.

Діти, народжені за ґратами, зі своїми ув’язненими мамами перебувають разом у колонії переважно до 3 років. Тут все у них стається вперше. Стенди дитячого будинку на вигляд, наче сімейні альбоми.

Час від часу Тетяну й Сабріну вихователі водять за межі колонії. Діти називають це прогулянками додому.

Жінки з дітьми, термін ув’язнення яких не більше 5 років, мають право звільнитися достроково, якщо мають позитивну характеристику.

Каріна дуже чекає на цей момент. Тетяні зараз 2 роки. Через рік у неї з’явиться можливість звільнитися раніше. У неї є старша донька, яка теж майже не бачила маму через перший термін ув’язнення. Каріна переконує, що можливість побачити в колонії, яким є справжнє материнство, пробудило у неї бажання мати нормальну родину і виховувати своїх доньок. Для цього Каріна в колонії отримала професію швачки, щоб влаштуватися на роботу на свободі, бо в неї не було ні освіти, ні професії. А ще вона працює двірником, щоб отримувати зарплатню і зробити хоч якісь заощадження.

Але найскладніші випробування для цих жінок починаються на свободі. Тут, у дитячому будинку колонії, життя з дитиною налагоджене — про дівчаток піклуються, вони нагодовані, одягнені, доглянуті, у самої жінки за бажання є можливість працювати. Після звільнення про все це треба дбати самостійно.