Стаття 13-1. Оплата витрат, пов’язаних з виконанням судового рішення

1. Засуджені до покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських чи виправних робіт, пробаційного нагляду та звільнені від відбування покарання з випробуванням оплачують витрати, пов’язані з виконанням судового рішення.

Від оплати витрат, пов’язаних з виконанням судового рішення, звільняються неповнолітні, особи з інвалідністю першої або другої групи, особи, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, особи віком понад шістдесят років, які не працюють та не отримують пенсію.

У разі скасування судового рішення оплата витрат, пов’язаних з виконанням судового рішення, не здійснюється, а раніше оплачені витрати підлягають поверненню.

Максимальний розмір витрат, пов’язаних з виконанням судового рішення, не може перевищувати 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, в якому прийнято відповідне судове рішення.

Розмір та види витрат, пов’язаних з виконанням судового рішення, а також порядок їх оплати встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

2. У разі несплати засудженим витрат, пов’язаних з виконанням судового рішення, уповноважений орган з питань пробації не пізніше ніж за один робочий день до зняття засудженого з обліку виносить постанову про стягнення таких витрат, яка є виконавчим документом, підлягає оформленню відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та пред’являється до примусового виконання у порядку, визначеному законодавством. У разі оскарження такої постанови в судовому порядку постанова про стягнення витрат, пов’язаних з виконанням судового рішення, пред’являється до примусового виконання після набрання судовим рішенням законної сили.

{Кодекс доповнено статтею 13 - 1 згідно із Законом № 4081-IX від 20.11.2024 }