У кримінально-виконавчому законодавстві використовуються поняття: "злісне порушення засудженим до позбавлення волі встановленого порядку відбування покарання" (ст. 101 КВК України) та "злісний порушник установленого порядку відбування покарання"
Стаття, що коментується, дає визначення тільки поняття злісного порушника встановленого порядку відбування покарання. Так, порушником визнається особа, що: а) одноразово вчинила проступок, який є зухвалим, тяжким (припинила роботу з метою вирішення трудових та інших конфліктів; вчинила дрібне хуліганство); б) протягом року вчинила декілька проступків з числа визначених законом (не виконувала законних вимог адміністрації чи необґрунтовано відмовлялася від праці (не менш як три рази протягом року); вживає спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби; виготовляє, зберігає, купує, розповсюджує заборонені предмети; бере участь у настільних та інших іграх з метою здобуття матеріальної чи іншої
441
вигоди; систематично ухиляється від лікування захворювання, щ0 становить небезпеку для здоров'я інших осіб); в) вчинила протягом року більше трьох інших правопорушень, якщо за кожне з цих порушень за постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки, були накладені стягнення, що достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку.
Виходячи зі змісту даної статті, можна зробити висновок, що закон вирізняє два види злісного порушення: а) за характером вчинених проступків, що є тяжкими, зухвалими навіть у одиничному числі; б) у якості тяжкого, злісного за видом стягнення. Другий вид злісного порушення буде регульованим адміністрацією установи при складанні звітності про кількість злісних порушень установленого порядку відбування покарання, вчинених засудженим за звітний період.
2. Відповідно до Методичних рекомендацій Державного депар таменту України з питань виконання покарань щодо кваліфікації порушень умов відбування покарання особами, засудженими до позбавлення волі, подібне порушення розглядається як свідоме протиправне діяння засудженої особи, що посягає на правовий по рядок відбування покарання, встановлений кримінально-вико навчим законодавством, права та безпеку інших осіб.
- Не можуть вважатися злісними порушниками умов відбування покарання особи, які були засуджені умовно та з відстрочкою виконання вироку (ст. 45 46-1 КК України 1960 р.) чи звільнені від відбування покарання з випробуванням (ст.75. 104 КК України), які за порушення порядку та умов відбування покарання постановою суду були направлені в місця позбавлення волі.
- При кваліфікації порушень умов відбування покарання рекомендується виходити з наступних положень:
- під невиконанням законних вимог адміністрації установи слід розуміти відкриту відмову засудженого від виконання конкретних законних вимог представника адміністрації установи, що в силу свого посадового становища мав право пред'являти таку вимогу, а засуджений був зобов'язаний і міг їх виконати, але умисно не виконав. Обов'язковими ознаками невиконання законних вимог адміністрації є демонстративність, зухвалість такої відмови. Порушення засудженим встановленого порядку відбування покарання не містить ознак невиконання законних вимог адміністрації, якщо працівник не звертався до засудженого з конкретними вимогами з цього приводу;
- необгрунтована відмова від праці є окремим видом невиконання законних вимог адміністрації. Це порушення пов'язане з ігноруванням засудженим вимог ст. 118 КВК України, і виражається у необгрунтованій відмові від праці особою, яка забезпечена роботою з урахуванням її працездатності. Відмова від праці проявляється як у відкритій формі, коли засуджений, будучи забез-
печений умовами для праці, демонстративно заявляє, що він не бажає працювати, так і у прихованій, коли порушник не працює, посилаючись на різні причини, які не відповідають дійсності. При встановленні причин порушення у виді відмови від праці слід враховувати наявність поважних обставин для неможливості працювати (наприклад, захворювання, засвідчене належним чином тощо), взаємовідносини між засудженими. Факт відмови повинен засвідчуватись актом, який обов'язково підписує посадова особа, відповідальна за організацію праці на виробництві, та начальник відділення соціально-психологічної служби;
5. "Звання" злісного порушника установленого порядку відбування покарання зберігається за засудженим протягом шести місяців, якщо не буде вчинене нове правопорушення чи стягнення, котре стало підставою для віднесення засудженого у розряд злісних порушників, не буде знято достроково.
page
youtube
