Стаття 116. Медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі

1. У місцях позбавлення волі організовуються необхідні лікувально-профілактичні заклади, а для лікування засуджених, які хворіють на активну форму туберкульозу, - заклади на правах лікувальних. Для спостереження та лікування хворих на інфекційні захворювання в медичних частинах колоній створюються інфекційні ізолятори.

2. Лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота в місцях позбавлення волі організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Адміністрація колоній зобов'язана виконувати необхідні медичні вимоги, що забезпечують охорону здоров'я засуджених. Засуджені до позбавлення волі зобов'язані виконувати правила особистої і загальної гігієни, вимоги санітарії.

3. До засудженого, який заявив про відмову від прийняття їжі, може бути застосовано примусове годування на підставі ухвали суду, прийнятої за висновком лікаря про те, що такому засудженому загрожує значне погіршення стану здоров’я та існує очевидна загроза його життю, що підтверджується відповідними медичними документами, які містять результати лабораторних, інструментальних та інших необхідних досліджень. Застосування примусового годування без ухвали суду забороняється.

Примусове годування має на меті гуманне ставлення до особи засудженого, його прав, честі і гідності та не допускає будь-якого приниження чи тортур стосовно такого засудженого.

Начальник установи виконання покарань при встановленні факту відмови засудженого від прийняття їжі повинен скласти акт про відмову від прийняття їжі, у якому зазначити причини такої відмови, та протягом однієї доби:

письмово поінформувати прокурора, який здійснює на відповідній території нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

повідомити членів сім’ї (за наявності) засудженого, крім випадків, якщо це спеціально заборонено засудженим, про що такий засуджений у письмовій формі повідомляє начальника установи виконання покарань;

у разі відмови неповнолітнього від прийняття їжі - додатково повідомити законного представника та відповідні служби у справах дітей незалежно від бажання неповнолітнього і в разі обґрунтованості зазначених причин негайно вжити заходів щодо задоволення законних вимог такої особи.

Засуджений, який відмовився від прийняття їжі, з моменту встановлення такого факту має перебувати під постійним наглядом лікаря.

Лікар несе персональну відповідальність за правильність та своєчасність визначення виду примусового годування. Кожен випадок застосування примусового годування засудженого здійснюється у присутності лікаря.

Під час підготовки висновку лікар, зважаючи на стан здоров’я засудженого, визначає вид примусового годування.

Видами примусового годування є:

1) годування через назогастральний зонд за допомогою лійки;

2) годування через назогастральний зонд краплинно;

3) годування через назогастральний зонд за допомогою шприца Жане;

4) годування з ложки;

5) годування за допомогою напувальниці;

6) годування через гастростому.

Питання про застосування примусового годування засудженого вирішується судом у порядку, передбаченому законом.

Начальник установи виконання покарань невідкладно інформує Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо прийняття судом рішення про примусове годування засудженого.

Примусове годування є крайнім заходом для збереження життя засудженого і не може бути застосовано у випадках, якщо відмова від прийняття їжі більше не становить загрози його життю або засуджений заявив про своє бажання добровільно вживати їжу.

Порядок примусового годування, а також умови тримання засуджених, які відмовляються від прийняття їжі, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

{Частина третя статті 116 в редакції Законів № 1186-VI від 08.04.2014 , № 1488-VIII від 06.09.2016 , № 2428-IX від 19.07.2022 }

4. Порядок надання особам, які позбавлені волі, медичної допомоги, організації і проведення санітарного нагляду, використання лікувально-профілактичних і санітарно-профілактичних установ охорони здоров'я і залучення з цією метою їхнього медичного персоналу визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

{Частина четверта статті 116 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5461-VI від 16.10.2012 }

5. Засуджений має право звертатися за консультацією і лікуванням до закладів охорони здоров'я, що мають ліцензію Міністерства охорони здоров'я України, які надають платні медичні послуги та не віднесені до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань. Оплата таких послуг і придбання необхідних ліків здійснюється засудженим або його рідними та близькими за рахунок власних коштів. Консультування та амбулаторне лікування в таких випадках здійснюються в медичних частинах колоній за місцем відбування покарання під наглядом персоналу медичної частини. У разі необхідності лікування в умовах стаціонару засуджений має право отримувати медичну допомогу і лікування, в тому числі платні медичні послуги за рахунок особистих грошових коштів чи коштів рідних та близьких, у зазначених закладах охорони здоров'я. Підставою для надання такої медичної допомоги є медичний висновок. Режим перебування засуджених на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, не віднесених до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, визначається законодавством.

{Частина п'ята статті 116 в редакції Закону № 1186-VI від 08.04.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016 }

6. Засудженим, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я, не віднесених до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, тривалі побачення не надаються.

Порядок перебування, умови тримання та охорони засуджених у закладах охорони здоров’я, не віднесених до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, визначаються Міністерством юстиції України.

{Статтю 116 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 1492-VIII від 07.09.2016 }

7. За розголошення лікарської таємниці медичні працівники та інші особи установи виконання покарань, яким у зв’язку з виконанням професійних обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя засудженого до позбавлення волі, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

{Статтю 116 доповнено частиною згідно із Законом № 1488-VIII від 06.09.2016 ; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2428-IX від 19.07.2022 }

8. Засудженим до позбавлення волі жінкам гарантується право не надавати інформацію та не проходити огляд у зв’язку з історією її репродуктивного здоров’я. За вимогою жінки їй має бути забезпечено проведення медичного огляду (обстеження) лікарем-жінкою. Під час медичного огляду може бути присутнім лише медичний персонал, крім випадків, коли лікар вважає, що існують виняткові обставини, або коли лікар просить працівників установи виконання покарань бути присутніми з міркувань безпеки, або коли засуджена особа просить про це.

Добавить в избраное

-10869" class="node odd full-node node-type-book">

та

здоров'я засуджених. Засуджені до

Ще однією з умов відбування покарання є медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі, що здійснюється медичною службою установ виконання покарань. У відповідності з міжнародними документами медичне обслуговування в установах виконання покарань має надаватися й організовуватися за такими якісними стандартами й високому професійному рівні, що відпо відають тим, які використовуються в установах охорони здоров'я поза місцями позбавлення волі.

У відповідності з ч. 2 ст. 116 КВК України лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота в місцях позбавлення волі організовується і провадиться так, як це визначено законодавством про охорону здоров'я. Це означає, що організація меди-ко-санітарного забезпечення в колоніях повинна відповідати вимогам її надання населенню країни.

2. Правила внутрішнього розпорядку установ виконання пока рань передбачають, що в колоніях здійснюється: а) клінічне обсте ження та нагляд за засудженими з метою оцінки стану здоров'я, а

384

385

при виявленні хвороб - застосування раціональної терапії та встановлення непрацездатності; б) амбулаторне, стаціонарне спеціалізоване лікування методами та засобами, що рекомендовані ін-структивно-методичними вказівками Міністерства охорони здоров'я України.

На медичну службу установ виконання покарань покладені завдання: здійснення медичного контролю за станом здоров'я осіб, позбавлених волі, шляхом проведення систематичних медичних оглядів та обстежень з метою своєчасного виявлення хворих із соматичними, інфекційними, паразитарними й іншими захворюваннями та осіб з патологічними та передпатологічними станами; надання медичної допомоги в місцях позбавлення волі, а при необхідності залучення ресурсів лікувальних закладів територіальних органів охорони здоров'я; організація забезпечення медичного благополуччя; контроль за організацією харчування осіб, які утримуються в місцях позбавлення волі у відповідності до норм, що визначені Кабінетом Міністрів України; систематичний аналіз стану захворюваності і втрати працездатності з метою проведення лікувально-профілактичних заходів; пропаганда медичних та гігієнічних знань.

Крім того, що засуджені забезпечені належного рівня обслуговуванням медичною службою колонії, вони також мають право звертатися за лікарськими консультаціями та лікуванням до медичних установ, що надають платні послуги. Консультації та лікування у таких випадках проводяться в медичній частині колонії під наглядом працівників медичної служби. Оплата цих послуг і придбання ліків здійснюються за рахунок власних коштів засудженими або їх родичами.
В установах виконання покарань забезпечується виконання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних правил. Особи, які прибули до установ виконання покарань, проходять комплексну санітарну обробку, що включає в себе для чоловіків, зокрема, стрижку волосяних частин голови, підборіддя, бороди, вусів. Не менше одного разу в сім днів засудженим організовується миття в лазні з обов'язковою зміною натільної та постільної білизни, а за потреби стрижка волосяних частин голови, підборіддя, бороди, вусів. Періодично проводиться дезінфекція водогінних мереж, приміщень для проживання, харчування та інших комунально-побутових та кухонно-складських приміщень. Забезпечується чітка робота пральні, сушильні, перукарні, дезкамери та інших об'єктів комунально-побутового призначення.
У виправних колоніях максимального рівня безпеки, секторах максимального рівня безпеки та дільницях посиленого контролю всім засудженим, які тримаються у камерах, надаються щоденні прогулянки тривалістю одна година, а тим, які працюють за межами приміщень, - такою самою тривалістю у неробочі дні. Засуджені до довічного позбавлення, хворі на туберкульоз, забезпечуються щоденною прогулянкою тривалістю до двох годин.

Засудженим чоловікам забороняється мати бороду, дозволяється мати коротку зачіску, але в разі застосування до них стягнень у виді поміщення до ДІЗО, карцеру, переведення в ПКТ (ОК) вони підлягають підстриганню.

6. Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24.12.2004 р. № 246 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.02.2005 р. за № 142/10422), затверджено наступний Перелік закладів охорони здоров'я кримінально-виконавчої системи: І. Лікарняні заклади та лікувально-профілактичні заклади особливого типу: а) спеціалізовані: туберкульозна лікарня; дерматовенерологічна лікарня; психіатрична лікарня; б) багатопрофільні: лікарня; лікарня для інвалідів першої та другої груп, які потребують постійного медичного нагляду та реабілітації. II. Амбулаторно-поліклінічні заклади: амбулаторія; амбулаторно-профілактичні відділення; медична частина установи виконання покарань; медична частина слідчого ізолятора; пункт охорони здоров'я; фельдшерський пункт; пункт охорони здоров'я (дерматове-нерологічний). III. Аптека; аптечний склад (база). IV. Заклади охорони материнства і дитинства: будинок дитини при установі виконання покарань.

При цьому заклад, що надає амбулаторну медичну допомогу за однією або декількома основними лікарськими спеціальностями, є амбулаторією. Медична частина призначена виключно для диспансерного нагляду та надання первинної лікувально-профілактичної допомоги відповідно до Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я". Лікарня є медичним закладом, призначеним для надання спеціалізованої (вторинної) лікувально-профілактичної допомоги хворим. Лікарня, де хворим надається стаціонарна медична допомога за однією лікарською спеціальністю, називається спеціалізованою, а за декількома лікарськими спеціальностями - багатопрофільною. Лікарня може мати у своєму складі поліклініку (амбулаторію, амбулаторно-профілактичні відділення). Лікарняні заклади, призначені для медичного обслуговування засуджених, у залежності від покладених функцій можуть мати найменування міжобласних.

У лікувальних закладах місць позбавлення волі ізольовано від інших категорій засуджених тримаються засуджені до довічного позбавлення волі. Ці засуджені тримаються в спеціально виділених і обладнаних за камерним типом палатах. Ізольовано також тримаються неповнолітні. Жінки тримаються окремо від чоловіків.
Якщо засуджені переводяться у лікувальні установи з ДІЗО, ПКТ (ОК), карцерів у зв'язку з членоушкодженнями або симуляцією хвороби, то час їхнього перебування у лікувальному закладі, в строк відбування дисциплінарного стягнення не зараховується. ^у лікувальних закладах, які мають у своїй структурі психіатричні ^або інфекційні відділення (палати), установлюється режим, що за-

386

387

безпечує ізоляцію хворих, а також посилений нагляд за поведінкою усіх категорій засуджених.

9. Порядок надання засудженим медичної допомоги регламен тований достатньо розгалуженою системою нормативно-правових актів з питань медико-санітарного забезпечення осіб, які утриму ються в слідчих ізоляторах та виправно-трудових установах Дер жавного департаменту України з питань виконання покарань, які регламентують організацію медичної допомоги в місцях позбав лення волі: порядок медико-санітарного забезпечення осіб, що утримуються в слідчих ізоляторах і виправно-трудових установах Департаменту; інструкція про обов'язкові профілактичні та періо дичні медичні обстеження при направленні на роботу та працівни ків об'єктів харчування, водопостачання, в медичних частинах, лікарнях, будинках дитини; інструкція з дезінфекції водопровід них об'єктів і мереж; методика визначення хімічного складу та енергетичної цінності продуктів харчування; інструкція з прове дення протипедикульозних заходів; порядок забезпечення конфі денційності інформації про ВІЛ-інфікованих; типовий перелік оснащення медичних частин СІЗО і ВТУ медичним інструментарі єм, устаткуванням і інвентарем; інструкція з проведення диспан серизації хворих, що знаходяться у виправно-трудових установах; типовий перелік лікарських засобів для надання невідкладної ме дичної допомоги; перелік показань і протипоказань для напрямку хворих засуджених у спеціалізовані лікарні (відділення); типові правила внутрішнього розпорядку для хворих, що знаходяться в лікарні; інструкція про проведення специфічної хіміопрофілакти- ки туберкульозу серед підслідних та засуджених; перелік захво рювань, що є підставою для подачі в суди матеріалів про звільнен ня засуджених від подальшого відбування покарання; положення про лікарсько-трудову комісію.

Спільним наказом Департаменту і Міністерства охорони здоров'я від 27.04.2000 р. № 79 / 91 на виконання вимог ст. 89 Закону України "Про пенсійне забезпечення", затверджена Інструкція про порядок проведення медико-соціальної експертизи інвалідів, що відбувають покарання в установах кримінально-виконавчої системи, якою регламентується порядок і терміни проведення повторного огляду засуджених інвалідів, подачі матеріалів для повторного огляду в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України, а також порядок проведення експертизи засуджених, інвалідність у який наступила під час відбування покарання.
Перелік лікувальних установ, утворених у тій чи іншій області, та категорії засуджених, які до них направляються, встановлений наказом Департаменту від 31 січня 2002 р. № 28 із змінами, внесеними наказом від 17 травня 2003 року №78 "Про направлення до лікувальних закладів Державного департаменту України

з питань виконання покарань осіб, засуджених до позбавлення волі, які потребують стаціонарної медичної допомоги".

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст