Контракт професійного футболіста з клубом

Контракт професійного футболіста з клубом

Контракт – це форма трудового договору, який укладається між професіональним клубом та футболістом.

Контракт обов’язково має відповідати вимогам українського законодавства та Регламенту ФФУ зі статусу і трансферу футболістів, а також Мінімальним вимогам до стандартного контракту футболіста-професіонала.

Опиратися потрібно на типову форму контракту, затверджену Виконавчим комітетом ФФУ. Умови контракту, які погіршують становище футболіста порівняно з типовою формою, є недійсними.

Складання контракту – кропітка робота, яка вимагає знань законодавства та юридичної термінології. Тому футболістові краще за все звернутися до юриста. Проте бувають ситуації, коли спортсмен не має можливості звернутися за професійною правничою допомогою. У такому разі йому самому необхідно буде розібратися з тим, які умови мають бути прописані у контракті, а яких краще уникати.

Виділимо основні моменти.

Читайте статтю: Фінансовий фейр-плей: досвід Манчестер Сіті

Обов’язкові формальності.

Відповідальність за правильність оформлення контракту несе футбольний клуб.

Форма контракту – письмова, і складається він у вигляді єдиного документу. Обов’язково необхідно вказати дату та місце його укладання. Контракт підписується обома сторонами. Підписи слід ставити на кожній сторінці контракту, щоб не допустити підміни окремих аркушів. Клуб має обов’язково проставити свою печатку.

Контракт має бути зареєстрований у відповідній футбольній федерації протягом 15 днів з моменту його укладання. Крім того, клуб зобов’язаний повідомити федерацію про будь-які зміни контракту у 15-денний строк.

Клуб зобов’язаний видати примірник контракту футболістові, ще один примірник залишається в федерації.

Також не можна забувати про додатки. Їх теж потрібно підписати на кожній сторінці, і футболіст має отримати примірник кожного з них.

На що звернути увагу.

1. Якщо в контракті є посилання на інші документи, наприклад, Правила внутрішнього трудового розпорядку клубу або Положення про преміювання, футболісту потрібно ознайомитися з ними до підписання контракту.

2. Не допускається встановлення випробувального строку, протягом якого клуб має право без пояснення причин і будь-яких санкцій розірвати договір з футболістом.

У встановленні випробувального строку, як правило, зацікавлені клуби. У гравців же можуть бути проблеми з подальшим працевлаштуванням, якщо з закінченням випробувального строку клуб розірве контракт. Крім того, це порушило б стабільність договірних відносин.

3. Потрібно визначити розмір компенсації (штрафу, відступного, відшкодування тощо) за одностороннє і передчасне розірвання договору.

Оскільки одностороннє розірвання контракту без поважної причини є серйозним порушенням контрактних зобов’язань, винна сторона зобов’язана виплатити компенсацію потерпілій стороні. Визначення суми такої компенсації завжди є спірним і складним питанням, тому, щоб не виникало суперечок, слід одразу встановити таку суму у контракті.

Обов’язково потрібно чітко прописати, що право на компенсацію має не лише футбольний клуб, а й гравець.

4. Існує мінімальний та максимальний строк дії контракту.

Мінімальний строк дії – з дати укладання до закінчення сезону, а максимальний – 5 років, а для гравців віком до 18 років – 3 роки. Положення контракту, які порушують вказані вимоги, є недійсними, тому клуб не може примусити гравця дотримуватися їх.

Якщо клуб і гравець уклали трудовий договір, наприклад, на 6 років, після закінчення п’ятирічного строку гравець має право залишити клуб без будь-яких санкцій.

5. Положення контракту щодо винагороди:

- Потрібно чітко прописати розмір заробітної плати, обов’язково вказавши, чи є сума «чистою», тобто розрахована до чи після виплати податків. Якщо в контракті не вказано, що сума заробітної плати вказана до відрахування податків, вважається, що вона «чиста», тому клуб не має права утримувати з неї податки та збори. Для зручності краще вказувати «чисту» заробітну плату.

- Слід визначити валюту, в якій виплачується винагорода, дату виплати кожної суми та спосіб оплати.

- Клуб не може встановити розмір заробітної плати залежно від кількості матчів, які гравець зіграє за сезон, тому що така кількість матчів залежить від самого клубу, а не гравця. Заробітна плата має обов’язково виплачуватися гравцю незалежно від того, скільки зіграно матчів як клубом взагалі, так і конкретним гравцем.

- Клуб не може зменшувати заробітну плату в односторонньому порядку протягом строку дії контракту, навіть у разі погіршення його фінансового становища. Таку умову потрібно прямо прописати в контракті.

- Футболіста, за загальним правилом, не може бути позбавлено заробітної плати за незадовільний рівень гри, тому слід проконтролювати, щоб таких умов не було в контракті.

- Розмір бонусів, які виплачуються футболісту, встановлюється в контракті і може залежати від кількості зіграних матчів, забитих голів і гольових передач.

- Фінансові умови про періодичне збільшення розміру заробітної плати, бонусів і інших виплат мають бути чітко прописані: потрібно вказати конкретні суми або відсотки, на які буде збільшено виплати. Якщо положення контракту звучить як «після закінчення першого року фінансові умови будуть переглянуті в сторону збільшення», футболісту це нічого не гарантує, адже клуб може збільшити виплати на 10 грн., і порушенням такі дії не будуть.

6. Опція на продовження контракту:

6.1. Законна і дійсна, якщо право продовжити контракт в односторонньому порядку має і клуб, і гравець. Така умова може бути прописана в контракті.

6.2. Протиправна і недійсна, якщо таке право надається лише клубові і при цьому футболіст не отримує явної фінансової вигоди (наприклад, істотне збільшення заробітної плати чи отримання нових бонусів у разі продовження строку дії контракту). Така опція може бути визнана дійсною, якщо після закінчення строку дії контракту клуб повідомив про його продовження, а футболіст письмово погодився на це, а також за одночасної наявності 5 критеріїв:

- Потенційний максимальний строк трудових відносин не повинен бути надмірним (виходити доцільно з п’ятирічного максимального строку дії контракту).

- Опцію потрібно реалізувати в розумний строк до закінчення діючого контракту (5 днів (плюс-мінус) – не прийнятний строк).

- Заробітна плата, яку футболіст отримуватиме після продовження контракту, має бути вказана в початковому контракті.

- Заробітна плата футболіста має бути істотно збільшена (не менше, ні ж на 25% за перший рік продовження строку дії контракту).

- Опція одностороннього продовження контракту має бути чітко сформульована в початковому контракті.

7. Підстави розірвання контракту:

- За згодою сторін. Гравець та клуб мають право укласти письмову угоду про розірвання контракту. Жодних санкцій у такому разі застосовано не буде, адже презюмується, що сторони узгодили умови, на яких розривають договір, і погодилися з ними.

- За обґрунтованої причини для клубу. У такому випадку контракт розривається в односторонньому порядку клубом.

Обґрунтованими причинами є: участь футболіста з власної волі у кількості матчів, менших за мінімальну межу; прогул (пропуск тренувань та матчів протягом тривалого часу – кілька тижнів і більше – і без поважних причин за умови попереднього письмового попередження футболіста); позитивний результат тесту на допінг (у тому числі на наркотичні речовини) і дискваліфікація (при цьому контракт не припиняється автоматично, клуб має письмово повідомити про його розірвання гравця).

Однозначно неналежними причинами вважаються низький рівень виступів футболіста за клуб і низька результативність, а також травмування гравця.

- За обґрунтованої причини для гравця. Право розірвати контракт в односторонньому порядку надається футболісту. Обґрунтованою причиною є затримання виплати заробітної плати, бонусів, «підйомних», компенсації орендної плати за житло тощо не менше, ніж на 2 місяці.

Окремо слід виділити спортивно обґрунтовану причину розірвання контракту футболістом, яка полягає у тому, що сформований професійний футболіст, який протягом сезону виступав у менш ніж 10 % матчів, в яких брав участь його клуб, може достроково припинити дію контракту не пізніше ніж за 15 днів після останнього офіційного матчу сезону, в якому виступав клуб. Також мають бути враховані особисті обставини (наприклад, третій воротар має бути готовий провести сезон на лаві запасних; враховується фізична і психологічна форма гравця, його взаємодія з командою, а також чи намагався він протягом сезону вийти на поле). При розірванні контракту з цієї підстави на футболіста може бути накладено спортивні санкції і обов’язок виплатити компенсацію.

8. Потрібно чітко прописати умови, за яких клуб зобов’язаний продати гравця.

Футболіст може підписати контракт з певним клубом, коли не має альтернатив, але розраховуючи при цьому перейти в інший клуб, як тільки отримає кращу пропозицію. Тому в контракті з клубом обов’язково потрібно встановити, у якому випадку клуб зобов’язаний відпустити гравця.

В контракті має бути прописано, наприклад, що у разі надходження пропозиції про перехід футболіста не менш ніж за ХХХ грн., клуб зобов’язаний не пізніше, ніж через Х календарних днів з моменту отримання пропозиції і за умови згоди футболіста укласти трансферний контракт.

9. Необхідно детально узгоджувати особливі умови контракту.

Мова йде про обов’язки клубів придбати футболістам квартиру/будинок, автомобіль тощо.

Наприклад, в контракті необхідно встановити площу квартири, кількість кімнат, її орієнтовну вартість, строк, протягом якого клуб зобов’язаний її придбати, можливість футболіста отримати певну грошову суму на придбання квартири та інші умови, які клуб і футболіст вважатимуть за необхідне встановити.

Якщо просто вказати, що «клуб зобов’язується придбати футболістові квартиру в м. Одеса», суд може визнати таку умову договору неузгодженою сторонами, і права гравця будуть незахищеними.

10. В контракті встановлюються умови страхування футболіста.

Потрібно закріпити право гравця на добровільне медичне страхування та добровільне страхування життя та здоров’я від нещасних випадків під час професійної діяльності, а також вказати, що відповідні витрати несе клуб.

У договорі страхування доцільно встановити наступні умови:

- що вигодонабувачем є гравець;

- мінімальну страхову суму, розраховану виходячи з середньої вартості лікування/операцій;

- право гравця отримувати компенсацію заробітної плати на час непрацездатності – до повного одужання або встановлення інвалідності;

- покриття професійних страхових ризиків.

Футболіст має отримати копії договорів страхування, щоб заздалегідь ознайомитися з їх умовами.

Також умова про те, що клуб покриває витрати на лікування за кордоном лише за своєї згоди, не вигідна для футболіста, тому що деякі травми лікуються лише за кордоном, і вартість лікування дуже значна. Тому краще встановити в договорі умови, що витрати на лікування, особливо професійних травм, покриваються незалежно від місця лікування та його вартості.

Підводячи підсумки

Пункти, які ми прокоментували, - лише невелика частина того, що потрібно визначити в контракті, хоч і найбільші проблеми виникають саме через них. Тому ми все ж наполягаємо на тому, що краще звернутися до хорошого юриста, ніж потім потрапити у неприємності.

Автори консультації:

Гніздовська Ганна Михайлівна – кандидат юридичних наук, адвокат, керуючий партнер адвокатського об’єднання «Юріс Феррум», член Апеляційної комісії Національного антидопінгового агентства.

Киреєва Наталія Сергіївна – адвокат адвокатського об’єднання «Юріс Феррум», аспірант кафедри господарського права і процесу НУ «ОЮА» (Національний університет «Одеська юридична академія»).