Конституційні права і свободи людини і громадянина та режим воєнного стану

26 листопада 2018 року Верховною Радою України було прийнято Закон України № 9338 “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”. Відповідно до його положень воєнний стан вводиться з 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року до 14 години 00 хвилин 26 грудня 2018 року (строком на 30 днів) на території наступних областей України: Вінницька, Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Донецька, Луганська, Харківська, Сумська, Чернігівська, а також у внутрішніх водах України Азово-Керченської акваторії.

Яким чином режим воєнного стану може вплинути на життя пересічних громадян?

Перш за все, необхідно розуміти, що сутність режиму воєнного стану полягає в забезпеченні безперешкодної та оперативної можливості відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, шляхом надання визначеним законодавством органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування певних повноважень, що необхідні для цього. У зв’язку із цим певні конституційні права і свободи людини і громадянина можуть бути тимчасово (на період дії воєнного стану) обмежені. Сутність обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина під час воєнного стану, в свою чергу, пояснюється особливістю режиму їх захисту з боку держави в такий час. Наприклад, в мирний час проникнення до житла та проведення в ньому огляду або обшуку дозволяється виключно на підставі рішення суду (за винятком деяких випадків), проте під час дії режиму воєнного стану для проникнення до житла і проведення в ньому огляду рішення суду не потрібне. Таким чином, захист національної безпеки, незалежності України та її територіальної цілісності в умовах воєнного стану превалює над деякими конституційними правами і свободами людини і громадянина.

Отже, які саме відмінності можуть виникати під час дії воєнного стану? Розглянемо їх окремо.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в указі Президента України про введення воєнного стану має бути зазначено, зокрема, вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно п. 3 Указу Президента України “Про введення воєнного стану” № 393 від 26 листопада 2018 року передбачено обмеження наступних конституційних прав і свобод людини і громадянина під час дії режиму воєнного стану:

1) право на недоторканність житла (ст. 30 Конституції України). В контексті положень ст. 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” обмеження такого конституційного права може полягати у можливості проведення огляду житла громадян та речей в ньому без відповідного рішення суду про дозвіл на такі дії, а також у встановленні військово-квартирної повинності з розквартирування військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, особового складу служби цивільного захисту, евакуйованого населення та розміщення військових частин, підрозділів і установ.

2) право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31 Конституції України). Практичне вираження такого обмеження полягає у впровадженні державою регулювання роботи підприємств телекомунікацій, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, телерадіоцентрів та інших підприємств, установ, організацій і закладів культури та засобів масової інформації, а також у можливості використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та друкарні для військових потреб і проведення роз'яснювальної роботи серед військ і населення. Крім того, держава може забороняти роботу приймально-передавальних радіостанцій особистого і колективного користування та передачу інформації через комп'ютерні мережі. В разі порушення зазначених вимог телекомунікаційне обладнання, телевізійна, відео- і аудіоапаратура, комп'ютери, а також у разі потреби інші технічні засоби зв'язку можуть бути вилучені в окремих громадян.

3) право на невтручання в особисте і сімейне життя, яке включає право на охорону конфіденційної інформації (ст. 32 Конституції України). Як обмеження цього права можна розглядати можливість держави перевіряти документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян.

4) свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України (ст. 33 Конституції України). Обмеження таких свобод за законом може полягати в наступному:

запровадження комендантської години (заборони перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень);

встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів;

встановлення заборони або обмеження на вибір місця перебування чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан;

встановлення заборони громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку у Міністерстві оборони України, Службі безпеки України чи Службі зовнішньої розвідки України, змінювати місце проживання (місце перебування) без дозволу військового комісара або керівника відповідного органу Служби безпеки України чи Служби зовнішньої розвідки України.

5) право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, що включає право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (ст. 34 Конституції України). Практичне обмеження такого права може виражатися у заходах, описаних в п. 2 цього переліку.

6) право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38 Конституції України). Обмеження даного конституційного права полягає у встановленій законом забороні проводити вибори Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування, а також проводити всеукраїнський та місцеві референдуми в умовах воєнного стану (ст. 19 Закону України “Про правових режим воєнного стану”).

7) право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39 Конституції України). Під час дії режиму воєнного стану держава має право забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів.

8) гарантія непорушності права приватної власності (ст. 41 Конституції України). Обмеження права приватної власності в умовах воєнного стану можуть полягати у примусовому відчуженні майна для потреб держави в установленому законом порядку та видання про це відповідних документів встановленого зразка. При цьому, якщо під час такого відчуження не було здійснено попереднє повне відшкодування вартості такого майна, його вартість має бути повністю відшкодована в порядку, визначеному законом. Якщо майно, що було примусово відчужене у юридичних і фізичних осіб, після скасування правового режиму воєнного стану збереглося, колишній власник або уповноважена ним особа має право вимагати у судовому порядку повернення такого майна на умовах, визначених законом. Питання примусового відчуження майна приватної власності під час дії воєнного стану врегульовано Законом України “Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану”.

9) право на підприємницьку діяльність (ст. 42 Конституції України). Обмеження цього права полягає в можливості держави використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їхньої роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності, а також умов праці відповідно до законодавства про працю;

регулювати роботу підприємств телекомунікацій, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, телерадіоцентрів та інших підприємств, установ, організацій і закладів культури та засобів масової інформації;

забороняти торгівлю зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі;

встановлювати особливий режим у сфері виробництва та реалізації лікарських засобів, які мають у своєму складі наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, інші сильнодіючі речовини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

вилучати у підприємств, установ і організацій навчальну та бойову техніку, вибухові, радіоактивні речовини і матеріали, сильнодіючі хімічні та отруйні речовини;

усувати з посад керівників підприємств, установ і організацій за неналежне виконання ними визначених цим Законом обов'язків та призначати виконувачів обов'язків керівників зазначених підприємств, установ і організацій.

10) право на працю (ст. 43 Конституції України). Обмеження такого права полягає у можливості запровадження трудової повинності для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період дії воєнного стану з метою виконання робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану, та залучати їх в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, що виконуються для задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів і сил цивільного захисту, забезпечення функціонування національної економіки та системи забезпечення життєдіяльності населення і не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки осіб. Порядок залучення таких осіб регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року № 753. Слід зазначити, що за працівниками, залученими до виконання суспільно корисних робіт, на час виконання таких робіт зберігається попереднє місце роботи (посада).

11) право на страйк (ст. 44 Конституції України). Проведення страйків, масових зібрань та акцій в умовах воєнного стану забороняється (ст. 19 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.

12) право на освіту (ст. 53 Конституції України). Прямої заборони на здійснення такого права в законі не зазначено, проте логіка такого обмеження скоріш за все полягає в тимчасовому припиненні обов’язку держави забезпечувати доступність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах тощо саме з причин обставин воєнного стану.

Окремо слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України. До таких гарантій, прав і свобод, непорушність яких гарантується державою навіть під час дії режиму воєнного стану належать рівність конституційних прав і свобод громадян; заборона позбавлення громадянства і права змінити громадянство; невід’ємне право на життя; право на повагу до гідності, заборона катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання; право на свободу та особисту недоторканність; право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів; право на житло, заборона примусового позбавлення житла; право на шлюб і сім’ю; гарантія рівності дітей у своїх правах; право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень; право знати свої права і обов'язки; заборона притягнення до відповідальності за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення; право на професійну правничу допомогу; звільнення від відповідальності за невиконня явно злочинних розпорядження чи наказу; заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення та гарантування індивідуальності юридичної відповідальності; презумпція невинуватості; право на відмову давати показання щодо себе членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, а також право на захист.

Автор консультації: Гула Андрій Сергійович