Хто в домі господар?

Держава гарантує власникам нерухомого майна – житлового фонду дотримання їх свобод з розпорядження, користування і володіння квартирою чи приватною садибою. Конституція прямо закріплює непорушність права власності.

Однією з правомочностей власника, скажімо, квартири є право надання дозволу будь-якій особі проживати в ній. Такий процес часто супроводжується реєстрацією місця проживання користувачем нерухомого майна. Якщо реєстрація місця проживання здійснювалась без строкового договору оренди, а лише за згодою власника, то презюмується, що місце проживання зареєстровано за користувачем житла на безстроковій основі.

Що ж робити, коли у власник, скажімо, вирішив відчужити квартиру, а користувач не бажає змінити місце реєстрації?

Свій коментар надає спеціаліст Альянсу із судової практики і вирішення цивільних спорів – Марина Ягленко.

Непоодинокими є випадки, коли в будинку зареєстровано місце проживання зовсім не пов’язаних із власником осіб. Це може трапитися з будь-яких підстав: чи то попередні власники будинку обіцяли знятися з реєстрації місця проживання і не зробили цього, чи то далекі родичі, які роками там не проживають і родинних стосунків з власником будинку не підтримують, не бажають “виписуватись”. Згодом у власника житла постає питання про зняття з реєстрації цих осіб, і, як правило, нагальна потреба з’являється тоді, коли власник вирішив продати нерухомість. Розглянемо ситуацію, коли зареєстровані особи повнолітні та дієздатні. Законодавчих заборон щодо цього не встановлено, проте, далеко не кожна людина хоче придбавати житло з “прописаними” там особами. Тим паче, що “проживати однією сім’єю” з невідомими громадянами покладає додаткові обов’язки на власника, в тому числі – по сплаті комунальних платежів.

Таким чином, законний власник не може вільно розпоряджатися своїм майно, чим безумовно порушується його законний інтерес, гарантоване актами міжнародного і державного законодавства.

"Непорушність приватної власності – благо свободи." Н. Максвеллі

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Стаття 41 Конституції України і стаття 317 Цивільного кодексу України закріплюють право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

При виникненні ситуації, коли потрібно зняти з реєстрації місця проживання особу, яка не є членом сім’ї власника, і проживає не на підставі строкового договору про оренду житла, єдиним правильним засобом захисту своїх прав буде звернення до суду з позовною заявою про позбавлення особи права користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання”, визначено виключний перелік підстав для зняття особи з реєстрації місця проживання. Для того, щоб “виписати” особу, потрібне рішення суду саме про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Судова практика з цієї категорії справ однорідна і виходить з того, що власник має право на захист своїх прав та на усунення перешкод у розпорядженні своїм майном, тому найчастіше позовні вимоги підлягають задоволенню.

Проте, треба пам’ятати, що сам по собі факт реєстрації особи не є достатньою підставою для ухвалення рішення на користь власника. Потрібно добре попрацювати над аргументацією позову та довести, що така ситуація шкодить власнику, він зазнає матеріальних збитків у вигляді надлишкової оплати за комунальні послуги, або не може вільно на власний розсуд розпорядитися своїм майном.

Автор консультації: /4105/">ЮА “Правосвідомість” Марина Ягленко

Аналізуйте судовий акт: З припиненням права власності особи на житлове приміщення втрачається й право користування цим жилим приміщенням у членів його сім'ї (справа № 661/4901/15-ц, 22.12.16)