Хто може бути помічником адвоката та як вдосконалити діюче законодавство у цій галузі

Хто може бути помічником адвоката?

Правовий механізм призначення для початку діяльності помічника адвоката визначається Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Положенням про помічника адвоката затвердженого Радою адвокатів від 25 вересня 2015 року. Помічником може бути – громадянин України, а в окремих випадках особа з дозволом на працевлаштування в Україні на посаду помічника адвоката, з повною вищою юридичною освітою, який володіє державною мовою та пройшов спеціальний курс-інструктаж у Вищій школі адвокатури НААУ. Після укладення трудового договору, адвокат, адвокатське бюро чи адвокатське об’єднання звертаються із заявою з необхідними додатками до ради адвокатів регіону про видачу посвідчення помічника адвоката та внесення відомостей про помічника адвоката до ЄРАУ. Після чого зі сплином часу помічнику під особистий підпис видається посвідчення. Лише після внесення даних про помічника до ЄРАУ він набуває офіційного статусу. Наявність запису в ЄРАУ є офіційним підтвердженням його трудових відносин з адвокатом для судів, органів досудового розслідування та інших установ.

Визначившись хто та як може стати помічником перейдемо до того, хто ж такий помічник адвоката в законодавстві України та які є процесуальні складності в його діяльності.

Кримінально процесуальний кодекс України є основним процесуальним актом, який регулює порядок здійснення кримінального провадження. Проте в його положеннях, а саме у главі 3 «Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження» відсутнє пряме згадування помічника адвоката як учасника кримінального провадження. Відсутність законодавчо закріпленого статусу чи хоча б згадки про помічника в кримінально процесуальному кодексі ставить під сумнів можливість вчинення дій якими може бути наділений помічник через доручення з боку адвоката.

На практиці трапляються ситуації, коли: органи досудового розслідування відмовляють у наданні помічнику доступу до матеріалів справи навіть за письмовим дорученням адвоката, мотивуючи це відсутністю у нього процесуального статусу; канцелярії судів та прокуратур не приймають документи від помічника без особистої присутності адвоката, навіть якщо документи підписані адвокатом та належним чином оформлені. У цивільних чи господарських справах трапляються випадки, коли помічника не допускають до здачі позовної заяви або апеляційної скарги, вимагаючи особистого візиту адвоката, що призводить до затримок у процесі та зайвих витрат часу.

Виходячи зі змісту статей 45 58 63 64-1 64-2 КПК України – які певним чином закріплюють процесуальний статус адвоката в кримінальному провадженні робимо додатковий висновок про відсутність згадування помічника адвоката та відсутність підстав для його правової діяльності.

КПК України опосередковано створює процесуальні бар’єри для ефективної участі помічника в діяльності адвоката.

Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» закріплюється можливість адвокату мати помічників з числа осіб, які мають повну вищу юридичну освіту. Пунктом 2 статті 16 цього Закону закріплено, що помічники можуть виконувати доручення адвоката у справах, що знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень (прав та обов’язків) адвоката.

Втім, Закон також не надає чіткого переліку повноважень помічника та відсилає нас до Положення про помічника адвоката, не визначає його процесуального статусу у кримінальному провадженні, залишаючи багато питань відкритими або залежними від внутрішньої організації адвокатської практики.

Положенням про помічника адвоката затвердженого Радою адвокатів від 25 вересня 2015 року закріплюється поняття помічника – фізична особа, яка здійснює діяльність на підставі та в порядку, що передбачені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" Кодексом законів про працю України, Правилами адвокатської етики та цим Положенням. Пунктом 8.2.5. в розділі «Права та обов’язки помічника адвоката» міститься норма – Помічник адвоката (адвокатського бюро, об'єднання) за умови надання письмової згоди клієнтом адвоката (адвокатського бюро, об'єднання) має право: виконувати доручення правового характеру, вести за дорученням та під контролем адвоката нескладні судові справи та надавати консультації з питань законодавства. Що може значити: поїздки до різних державних та приватних установ, для поданням клопотань/заяв/скарг, ознайомленням з матеріалами справ. Отже, невизначене поняття «доручення правового характеру» може як суперечити нормі вище згаданому пункту 2 статті 16 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» так і ні, залишаючи вирішення цього питання на суб’єктивну думку окремого працівника досудового органу.

Пунктом 8.2.6. Положення закріплено - у нескладних справах за дорученням адвоката знайомитися з матеріалами справи, робити виписки та копії. Проте, поняття нескладних справ так само може бути залежним від внутрішньої організації адвокатської практики у різних адвокатів.

Розглядаючи розділ більш ширше можемо зробити висновок, що Положення конкретизує, що помічник адвоката є особою, яка надає організаційну, технічну, аналітичну та іншу допомогу адвокату у процесі здійснення адвокатської діяльності. Він працює виключно під керівництвом адвоката та не має права самостійно вести адвокатську практику чи здійснювати представництво клієнта без доручення адвоката чи письмової згоди клієнта.

Таким чином, статус помічника адвоката — допоміжний, і його діяльність прямо пов’язана із завданнями адвоката, а не з процесуальними функціями у кримінальному провадженні.

Вдосконалення законодавства

Аналіз вищезгаданого законодавства свідчить, що правовий статус помічника адвоката в Україні є неповним, недостатньо врегульованим, а особливо у сфері кримінального процесу не містить чітко визначених дозволених дій з боку помічника. Це призводить до обмеження його можливостей та створює перешкоди у виконанні професійних завдань. На мою суб’єктивну думку для підвищення ефективності роботи адвокатської команди та зменшення процесуальних труднощів доцільно розглянути такі напрямки вдосконалення:

Внести зміни до кримінально процесуального кодексу України, передбачивши можливість участі помічника адвоката у кримінальному провадженні як особи, що діє у команді з адвокатом та на допомогу адвокату у межах визначених повноважень. Визначити перелік конкретних процесуальних прав: право отримувати копії матеріалів справи за письмовим дорученням адвоката; право бути присутнім під час окремих слідчих дій; право подавати документи до органів слідства та суду, тощо. Так само й розширити положення статті 45 КПК України додавши пункт про помічника: «3. За дорученням адвоката та письмовою згодою клієнта (підозрюваного/обвинуваченого/засудженого/виправданого) Помічник адвоката може здійснювати ряд доручень: …..» із переліченням (як до прикладу було зазначено вище), що значною мірою могло б полегшити та пришвидшити роботу адвоката в кримінальному процесі, тим самим надавши закріпленого правового статусу помічнику адвоката.

В статтях 58 63 641 642 КПК України які повною мірою ґрунтуються на статті 45 КПК України так само додати згадку про помічника: «…особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником та його помічник в порядку, встановленим цим Кодексом.».

Розширення положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Закріпити чіткий перелік функцій помічника адвоката та межі його відповідальності. Передбачити процесуальні гарантії захисту помічника (наприклад, захист від безпідставної відмови у допуску до матеріалів справи чи розгляду клопотань/заяв/скарг).

Оновлення Положення про помічника адвоката. Розширити розділ про взаємодію з органами досудового розслідування та судами. Запровадити типові форми документів (доручення, листи-підтвердження тощо), які органи зобов’язані приймати.

Висновок

Інститут помічника адвоката в Україні, попри своє значення для ефективної організації адвокатської діяльності, залишається недостатньо врегульованим у частині процесуальної участі в кримінальному провадженні. Аналіз Кримінально процесуального кодексу України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Положення про помічника адвоката засвідчили відсутність прямих норм, які б визначали процесуальний статус помічника, що часто призводить до низки практичних проблем які я розглядав вище. Ситуація зумовлює правову невизначеність та обмежує потенціал використання помічника як інструмента підвищення ефективності адвокатської роботи. Вирішення цих проблем можливе шляхом: 1. Внесення змін до КПК України із закріпленням мінімального обсягу процесуальних прав помічника; 2. Уточнення положень Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо функцій, прав і гарантій помічника; 3. Оновлення Положення про помічника адвоката з урахуванням необхідності взаємодії з органами слідства та судами; 4. Запровадження стандартних форм доручень та єдиного механізму підтвердження повноважень.

Наведені в статті приклади реформування чинного законодавства дозволять зменшити процесуальні бар’єри, забезпечити ефективну роботу адвокатської команди та підвищити якість правової допомоги в Україні.

Автор: Іван Юрдик, юрист АО «Barristers»