07.11.2019 | Автор: Шевченко Станіслав Миколайович
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ДААС: За не ввімкнення аварійної світлової сигналізації у разі зупинки на вимогу поліції, відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП НЕ настає (ДААС від 26 вересня 2019 р. у справі № 537/2822/19)

Фабула судового акту: Другий апеляційний адміністративний суд вкотре висловив чітку правову позицію щодо незаконності притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за неввімкнення водієм аварійної світлової сигналізації у разі зупинки на вимогу поліцейського.

Так апеляційний суд вкотре наголосив: «Колегія суддів зауважує, що диспозицією ч.2 ст.122КУпАП передбачена відповідальність не за будь-яке порушення правил користування попереджувальними сигналами, а саме за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку і лише тоді таке порушення набуває ознак протиправності і суспільної шкідливості. Даною нормою права не передбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу. При цьому зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку».

Проте у даному рішенні суд звернув увагу ще на дві суттєві обставини.

Так, суд вкотре наголосив, що у суді поліцейські повинні довести законність зупинки водія, у противному разі, дії поліцейського є незаконними. Зокрема суд зазначив: «оскільки законність підстав зупинки транспортного засобу позивача є недоведеною, це вказує на протиправний характер самої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., оскільки ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності саме за порушення правил зупинки на вимогу поліцейського. Суд наголошує, що в такому випадку підстава зупинки має бути законною».

Іншою важливою обставиною, на якій наголосив суд апеляційної інстанції, це те, що у разі застосування технічних засобів фіксації правопорушення, в тому числі тих, які мають функцію відеозапису, такий технічний засіб повинен бути зазначений в постанові про адміністративне правопорушення: «колегія суддів звертає увагу на те, що в постанові про адміністративне правопорушення не вказано технічний засіб, яким здійснено відеозапис, що виключає можливість прийняття його у якості належного доказу по справі.

Таку позицію висловив і Верховний Суд у своїй постанові від 30.05.2018 р. у справі № 337/3389/16-а».

Аналізуйте судовий акт: Водії не можуть бути піддані відповідальності за ч. 2 ст.122 КУпАП за неввімкнення за межами населеного пункту денних ходових вогнів або ближнього світла фар, оскільки це тягне за собою попередження (справа № 608/645/19,09.08.19)

Рухатися із непрацюючою лівою фарою дозволяється лише із застосуванням аварійної світлової сигналізації – інакше штраф на підставі ст. 121 КУпАП (ВС/КАС у справі №177/213/17(2-а/177/16/17) від 18 жовтня 2019 р.)

Водій повинен бути уважним і стежити за дорожньою обстановкою, тому посилання на те, що дорожня розмітка не була чіткою та мала потертості, не спростовує факту порушення ПДР (ВС/КАС, № 759/9790/16-а, 13.06.18)

Визначення малозначності у справах про адмінправопорушення, розгляд яких є компетенцією поліції, віднесено до компетенції поліцейських (ВС/КАС № 266/3228/16-а від 31.10.2019)

Правилами дорожнього руху України не передбачено заборону зупинки на тротуарі, що створює перешкоду для руху пішоходів (ВС/КАС,справа № 727/3774/17,28.11.18)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 р.Справа № 537/2822/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Ральченка І.М. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.08.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Маханькова О.В., пров. Тополевий, 3, м. Кременчук, Полтавська, 39621, повний текст складено 29.08.19 року по справі № 537/2822/19

за позовом ОСОБА_1

до Інспектора роти № 3 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Кривич Віталія Володимировича, третя особа Департамент патрульної поліції в особі батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 ,звернувся до Крюківського районного суду з позовом до інспектора роти №3 батальйону патрульної поліції у .м.Кременчуці управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Кривич Віталія Володимировича (далі - відповідач), в якому просив суд скасувати постанову поліцейського роти №3 батальйону патрульної поліції у м.Кременчуці УПП в Полтавській області ДПП Кривич В.В. від 15.06.2019 року серія ЕАВ №1235131 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425грн. скасувати, та провадження в справі закрити, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука від 09.07.2019 року до участі в справі в якості третьої особи залучено Департамент патрульної поліції в особі батальйону патрульної поліції в м.Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції.

Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 29.08.2019 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з`ясування всіх обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не враховано всі обставини справи, оскільки ч.2 ст. 122 КУпАП взагалі не передбачена відповідальність за «не ввімкнення водієм аварійної світлової сигналізації при зупинці його працівником поліції».

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою поліцейського роти №3 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Кривич В.В. від 15.06.2019 року серії ЕАВ №1235131 Троцак Є ОСОБА_2 В. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2ст.122 КУпАПта накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень. Згідно копії постанови, 15.06.2019 року о 23.27 год. по вул. Червоноармійська, 72 в м. Кременчук ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом АЗЛК, д.н.з. НОМЕР_1 , при зупинці на вимогу поліцейського не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.9.бПДРУкраїни.

ОСОБА_3 подано скаргу на постанову від 15.06.2019 року, за наслідками розгляду якої рішенням командиру батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Борзенко О. від 26.06.2019 постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАВ №1235131 від 15.06.2019 року, винесену поліцейським роти № 3 БПП в м. Кременчук Кривич В.В., залишено без змін, а скарга без задоволення.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова від 15.06.2019 року серії ЕАВ №1235131 є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. г п.9.1 ПДР України, увімкнення аварійної сигналізації, відноситься до попереджувальних сигналів.

При чому п.9.2 цих Правил, встановлено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно з п.п. б п. 9.9 ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм встановлює, в одному випадку увімкнення аварійної сигналізації виникає за передбачених та визначених умов, а у іншому випадку встановлений обов`язок подання попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, при чому за не виконання останніх вимог, прямо передбачена відповідальність, встановлених ч. ст.122 КУпАП.

Колегія суддів зауважує, що диспозицією ч.2 ст.122КУпАПпередбачена відповідальність не за будь-яке порушення правил користування попереджувальними сигналами, а саме за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку і лише тоді таке порушення набуває ознак протиправності і суспільної шкідливості. Даною нормою права непередбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу. При цьому зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що хоча позивач не дотримався вимоги п.9.9. б Правил дорожнього руху, він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2ст.122 КУпАП, таким чином в діях позивача відстуній склад правопорушення за цією нормою.

Також, варто зазначити, що відповіднодо частин першої другої ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:

1)якщо водій порушив Правила дорожньогоруху;

2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;

3)якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;

4)якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;

5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;

7)якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

8)якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

9)порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Однак, з матеріалів справи не вбачається та не підтверджується наданими відповідачем доказами, в тому числі відеозаписом події, наявність у відповідача будь-якої з передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для законної зупинки транспортного засобу позивача.

Твердження відповідача, що підставою зупинки транспортного засобу, керування яким здійснював позивач, стала необхідність здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути, суд оцінює критично, оскільки жодних доказів та підтверджень цьому не надано.

Таким чином, оскільки законність підстав зупинки транспортного засобу позивача є недоведеною, це вказує на протиправний характер самоїпостановисерії ЕАВ №1235131 від 15.06.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., оскільки ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності саме за порушення правил зупинки на вимогу поліцейського. Суд наголошує, що в такому випадку підстава зупинки має бути законною.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб`єкта владних повноважень в силу приписів статті 77 КАС України покладається обов`язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову.

Колегією суддів встановлено, що на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем надано відеозапис.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в постанові про адміністративне правопорушення не вказано технічний засіб, яким здійснено відеозапис, що виключає можливість прийняття його у якості належного доказу по справі.

Таку позицію висловив і Верховний Суд у своїй постанові від 30.05.2018 р. у справі № 337/3389/16-а.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Беручи до уваги принцип невинуватості особи, закріплений у Конвенції та Конституції України, та обов`язок суб`єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятих ним рішень, закріплений у КАС, колегія суддів констатує, що відповідач жодним чином не довів правомірності оскаржуваної постанови, а тому у суду відсутні підстави вважати, що позивачем дійсно було вчинене адміністративне правопорушення внаслідок недотримання ПДР.

Враховуючи відсутність доведеного факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів доходить висновку про скасування постанови серії ЕАВ №1235131 від 15.06.2019 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, колегія суддів дійшла висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, з закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з положеннями ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що викладені в рішенні суду першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи, а також у зв`язку з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 29.08.2019 скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістомстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українирозподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Відповідно дост.16 Кодексу адміністративного судочинства Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються положеннямиКодексу адміністративного судочинства Українита іншими законами.

Згідно із ч.ч.1-4ст.134 Кодексу адміністративного судочинства Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, на підтвердження витрат з оплати правничої допомоги, наданої протягом розгляду справи в суді першої інстанції, представником позивача надано: витяг з договору №27/19 від 20.04.2019 про надання правової допомоги; детальний опис наданих послуг від 05.07.2019; квитанція №27/19 про оплату вказаних послуг в сумі 500,00 грн; ордер серія ПТ №135169 від 05.07.2019 на надання правової допомоги.

Згідно з детальним описом наданих послуг від 05.07.2019:

- надано усну консультацію із загальних питань права, що стосується конкретної ситуації клієнта щодо можливості оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності (20.06.2019), в кількості 1 год., в сумі 100 грн.,

- складено скаргу на постанову поліцейського та направлено її вищестоящому начальнику (21.06.2019), в кількості 1 год., в сумі 200 грн.,

- складено адміністративний позов про скасування постанови у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (05.07.2019), в кількості 1 год., в сумі 200 грн., що разом складає 500 грн.

У відповідності до ч.1ст.139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7ст. 139 КАС України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, матеріали справи свідчать, що з заявою про розподіл судових витрат позивач звернувся до суду першої інстанції 05.07.2019 року, під час подання позовної заяви по справі № 537/2822/19, тобто до закінчення судових дебатів у справі.

Отже, розмір витрат, які позивач сплатив у зв`язку з розглядом справи, відповідно до наданих доказів складає 500 грн. 00 коп.

Щодо доводів відповідача, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, про не співмірність судових витрат, колегія суддів вказує на таке.

Згідно з ч. ч. 5, 6, 7ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідноз пунктом 4 частини першоїст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ст. 19 зазначеного вищеЗакону, до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно достатті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Судувід 22 грудня 2018 року по справі № 826/856/18.

Враховуючи надані до суду першої інстанції представником позивача докази на виконання договору про надання правової допомоги № 27/19 від 20.04.2019 року (а.с. 15), колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог щодо відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 29.08.2019 року по справі № 537/2822/19 скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Інспектора роти № 3 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Кривич Віталія Володимировича, третя особа Департамент патрульної поліції в особі батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського роти №3 батальйону патрульної поліції у м.Кременчуці УПП в Полтавській області ДПП Кривич В.В. від 15.06.2019 року серія ЕАВ №1235131 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Справу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції в особі батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції (39600, м. Кременчук, вул. 40 років ДАІ,3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 500 (п`ятсот) гривень 00 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)А.О. БегунцСудді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 26.09.2019 року

14654
Просмотров
1
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


1
Популярные судебные решения
Популярные события
ЕСПЧ