Договір оренди земельної частки (паю) припиняється у разі виділення власнику сертифіката на право на земельну частку (пай) земельної ділянки в натурі (на місцевості) (Апеляційний суд Миколаївської області від 02.07.2015р., № 484/649/15-ц)

Справа №484/649/15-ц 02.07.2015 02.07.2015 02.07.2015

Провадження №22-ц/784/1573/15

провадження №22-ц/784/1573/2015 Головуючий в першій інстанції:ОСОБА_1

Категорія 23 Доповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_2

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 липня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лівінського І.В.,

суддів: Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Харитонової І.В.,

за участю: позивача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

фермерського господарства «Сатурн»

на заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 квітня 2015 року

за позовом

ОСОБА_3 до фермерського господарства «Сатурн» про визнання договору оренди земельної ділянки виконаним та зобовязання повернути земельну ділянку,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ФГ «Сатурн» про визнання договору оренди земельної ділянки виконаним та зобовязання повернути земельну ділянку.

Позивач зазначав, що 1 квітня 2005 року його мати ОСОБА_6, яка померла 28 листопада 2008 року, уклала з відповідачем договір оренди належної їй земельної частки (паю) строком на 10 років. В порядку спадкування після смерті матері він отримав замість сертифіката на земельну частку (пай) державний акт серій ЯИ № 263556 від 22 жовтня 2010 року на право власності на земельну ділянку площею 5,72 га в межах території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Посилаючись на те, що строк дії договору закінчився, а відповідач відмовляється повернути належну йому земельну ділянку, позивач просив суд визнати виконаним договір оренди зазначеної земельної ділянки, укладений 1 квітня 2005 року між ФГ «Сатурн» та ОСОБА_6, та зобовязати відповідача повернути належну йому земельну ділянку до 1 квітня 2015 року.

Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 квітня 2015року позов задоволено. Постановлено визнати спірний договір оренди земельної ділянки виконаним та зобовязати відповідача повернути позивачу зазначену земельну ділянку. Також судом вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ФГ «Сатурн», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 1 квітня 2005 року між ФГ «Сатурн» та ОСОБА_6 було укладено договір оренди земельної частки (паю), яка належала останній, строком на десять років. 28 листопада 2008 року ОСОБА_6 померла. Її спадкоємець ОСОБА_3,в порядку спадкування після смерті матері отримав замість сертифіката на земельну частку (пай) державний акт серій ЯИ № 263556 від 22 жовтня 2010 року на право власності на земельну ділянку площею 5,72 га в межах території Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, яку виділено в натурі на місцевості (а.с. 6-8).

Порядок укладення договорів оренди земельної частки (паю) урегульовано розділом 10 Перехідні положення ЗК України, Указом Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529/99 Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки та постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 119 Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю).

Як вбачається із змісту зазначених положень законодавства, з часу отримання державного акта на право приватної власності на землю власник сертифіката на право на земельну частку (пай) набуває статусу власника конкретної земельної ділянки, тобто змінюється як предмет оренди, так і статус орендодавця (п. 17 розділу 10 Перехідні положення).

Таким чином, договір оренди земельної частки (паю) та договір оренди земельної ділянки є самостійними договорами з різним предметом і сторонами, оскільки за договором оренди земельної частки (паю) предметом договору є земельна частка (пай), а сторонами власник сертифіката на цей пай та його орендар. За договором оренди земельної ділянки предметом є ділянка, а сторонамивласник земельної ділянки та орендар земельної ділянки.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобовязання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Пунктом 2.3. Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, визначено, що в разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобовязання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що з моменту виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) з відповідним кадастровим номером та видачі ОСОБА_3 22 жовтня 2010 року державного акту на право власності на земельну ділянку, сертифікат, на підставі якого укладено договір оренди, утратив чинність, а укладений між сторонами договір оренди земельної частки (паю), є припиненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Таким чином, основний висновок суду першої інстанції про покладення на відповідача обовязку повернути земельну ділянку позивачу, є правильним, а тому рішення в цій частині підлягає залишенню без зміни на підставі ч. 2 ст. 308 ЦПК України.

Доводи апелянта про те, що позивачем не доведено укладення спірного договору з ОСОБА_6, спростовуються листами відповідача на імя позивача, в яких відповідач підтверджував факт укладання такого договору, та викладав свої заперечення щодо відсутності підстав для його припинення та повернення земельної ділянки позивачу.

Разом з тим, суд помилково визнав спірний договір припиненим, не звернувши уваги на зазначені вище вимоги земельного законодавства щодо припинення договорів оренди земельної частки (паю) з часу отримання власником державного акта на право приватної власності на землю та виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі.

За таких обставин, рішення в частині вимог про визнання спірного договору виконаним підлягає скасуванню на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні таких вимог.

Рішення в частині розподілу судових витрат підлягає залишенню без зміни, оскільки стягнута судом сума судового збору відповідає пропорційності задоволених вимог позивача.

Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу фермерського господарства «Сатурн» задовольнити частково.

Заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 квітня 2015 року в частині вимог про визнання договору оренди земельної ділянки виконаним скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні вимог ОСОБА_3 до фермерського господарства «Сатурн» про визнання договору оренди земельної ділянки виконаним відмовити.

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: