Добровільне виконання рішень: аналіз законопроекту № 14108-1

Виконання судового рішення в Україні надто часто асоціюється з примусом, арештами рахунків та виконавчим збором. Чинне законодавство фактично не залишає добросовісному боржнику, який бажає сплатити борг, зручного шляху зробити це до моменту, коли "машина" виконавчого провадження вже запущена.

Законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо добровільного виконання рішень про стягнення грошових коштів» (№ 14108-1 від 15.10.2025) (далі – Законопроект) є спробою заповнити цю правову прогалину. Його мета – створити реальні механізми для боржника виконати рішення суду без застосування примусових заходів, що, в теорії, вигідно обом сторонам.

Розглянемо ключові новели Законопроекту, їхні сильні сторони та потенційні ризики.

Згадайте новину: Це вже було... ВР пропонують дати боржникам 7 днів на добровільне виконання судового рішення

Законопроект пропонує низку логічних та давно очікуваних змін.

1. Виконання "на випередження" (Нова стаття 71 ЗУ «Про виконавче провадження»)

Це ключова і найбільш позитивна новела. Вона створює механізм добровільного виконання до відкриття виконавчого провадження.

Як це працюватиме: Якщо стягувач (наприклад, фізична особа) не вказав у позові номер свого рахунку, боржник має право перерахувати кошти на депозитний рахунок органу ДВС або приватного виконавця за своїм місцезнаходженням.

Переваги:

• Для боржника: Це головний бенефіціар. Сплативши на депозитний рахунок, боржник:

• Уникає сплати 10% виконавчого збору.
• Унеможливлює відкриття виконавчого провадження (виконавець поверне документ стягувачу на підставі п. 13 ч. 4 ст. 4).
• Уникає автоматичного арешту рахунків та внесення до Єдиного реєстру боржників (ЄРБ) як активного боржника.

2. Інформаційна прозорість (Зміни до ГПК та ЦПК)

Законопроект зобов'язує позивачів (кредиторів) вказувати у позовних заявах про стягнення коштів реквізити свого банківського рахунку.

Переваги:

• Усунення перешкод: Боржник більше не зможе апелювати до того, що "був би радий заплатити, але не знав куди". Отримавши рішення суду, він матиме всі необхідні реквізити для негайного виконання.
• Стимулювання прямих розрахунків: Це робить механізм, описаний у пункті 1 (сплата на депозит), радше винятком, аніж правилом, оскільки у більшості випадків реквізити будуть відомі.

3. Вдосконалення "розрахунку майном" (Нова стаття 72 ЗУ «Про виконавче провадження»)

Законопроект пропонує життєздатну альтернативу неефективній нормі (ч. 8 ст. 26), яку пропонується виключити. Вводиться чіткий порядок добровільного виконання після відкриття провадження шляхом передачі майна або його самостійної реалізації.

Переваги:

• Гнучкість для сторін: Боржник та стягувач можуть домовитись про врегулювання боргу майном, що часто є швидшим та вигіднішим, ніж примусова реалізація через СЕТАМ.
• Захист стягувача: Ключовою запобіжною мірою є вимога про письмову нотаріально посвідчену згоду стягувача. Це унеможливлює зловживання з боку боржника, який міг би спробувати "погасити" борг непотрібним чи неліквідним майном.
• Зняття обмежень: Зміни до ЗУ «Про дорожній рух» та до ст. 9 ЗУ «Про виконавче провадження» дозволяють знімати арешт та перереєструвати майно (наприклад, авто) для такої передачі, що робить механізм робочим.

Ризикові сторони та "слабкі" місця Законопроекту

Попри позитивний задум, диявол криється в деталях. Імплементація деяких норм створює нові проблеми, переважно для стягувача.

1. Бюрократичне навантаження на стягувача (Ризик ст. 71)

Боржник виконав свій обов'язок – сплатив гроші на депозит ДВС. Здавалося б, усі мають бути задоволені. Але для стягувача квест лише починається.

• Нова заява: Щоб отримати свої гроші, стягувач змушений подавати виконавцю окрему заяву.
• Оригінал документа: До заяви потрібно додати оригінал виконавчого документа.
• Ризик втрати коштів: Якщо стягувач не звернеться по гроші протягом трьох років, вони перераховуються до Державного бюджету.

Юридичний ризик: Стягувач, який вже виграв суд, змушений проходити нову бюрократичну процедуру. Якщо він не знав про цю сплату (див. наступний ризик) або перебуває за кордоном, він ризикує взагалі не отримати кошти. Перекладання коштів до бюджету через 3 роки виглядає як несправедливе покарання стягувача за пасивність, хоча держава в особі ДВС просто виступала "транзитним" рахунком.

2. Ризики комунікації (Ризик ст. 71)

Боржник зобов'язаний повідомити стягувача про добровільне виконання (через "Електронний суд" або рекомендованим листом).

Юридичний ризик: Що, якщо боржник цього не зробив або зробив неналежно? Стягувач, не знаючи про оплату на депозит ДВС, подає документ на примусове виконання. Виконавець повинен перевірити факт сплати та повернути документ. Але це створює плутанину, затягування часу та потенційні суперечки. Незрозуміло, як швидко виконавець побачить цю транзакцію на своєму депозитному рахунку, який не призначений для автоматичної ідентифікації таких платежів.

3. "Добровільна" реалізація майна (Ризик ст. 72)

Механізм передачі майна (ст. 72) хоч і захищений нотаріальною згодою, але має прогалини.

• Ціноутворення: Законопроект не регулює питання вартості, за якою майно реалізується боржником або передається стягувачу. На відміну від СЕТАМ, де є ринкова оцінка та аукціон, тут сторони вільні у визначенні ціни.
• Ризик для інших кредиторів: Якщо боржник має борги не лише перед цим стягувачем, "добровільна" реалізація майна за заниженою вартістю (навіть за згодою одного стягувача) може порушити права інших кредиторів у черзі.
• Невизначеність щодо виконавчого збору: У ст. 72 вказано, що провадження закінчується після повного погашення боргу, з урахуванням виконавчого збору. Це означає, що навіть при передачі майна, яка покриває "тіло" боргу, боржник все одно залишається винним 10% збору, і провадження не буде закінчене. Це може стати для нього неприємним сюрпризом.

4. Статус у Реєстрі боржників (Ризик ст. 71)

Виконавець, отримавши кошти на депозит (за ст. 71), все одно вносить відомості до ЄРБ, але з позначкою про добровільне виконання.

Ризик: Незрозуміло, який практичний статус матиме такий "добровільно виконаний" запис. Чи будуть банки та нотаріуси реагувати на нього як на повноцінний запис у ЄРБ і все одно блокувати рахунки чи відмовляти у вчиненні правочинів? Якщо так, то головна мотивація для боржника (уникнення негативних наслідків) частково нівелюється.

Висновок

Законопроект є безумовно позитивним та прогресивним. Він пропонує вирішення реальної проблеми, коли добросовісний боржник змушений нести додаткові витрати (виконавчий збір) та зазнавати обмежень (арешт рахунків) лише через відсутність механізму добровільної сплати.

Сильні сторони – це створення чітких шляхів для сплати боргу як до відкриття провадження та вдосконалення процедури розрахунку майном боржника.

Слабкі сторони – це переважно процедурні ризики, які перекладають частину відповідальності та бюрократичного навантаження на стягувача (отримання грошей з депозиту) та створюють правову невизначеність (статус в ЄРБ, оцінка майна).

Для успішної реалізації цього Закону критично важливою буде подальша розробка підзаконних актів, які б максимально автоматизували процес ідентифікації платежів на депозитах ДВС та спростили процедуру отримання коштів стягувачем.

Автор новини: Тарас Онищенко, адвокат АО Barristers