Чому краще обрати медіацію як спосіб вирішення спорів?

У спорі сторони можуть не дійти порозуміння через свою нездатність знайти спільну мову. Судові процеси – не завжди найкращий спосіб вирішення суперечок. Судовий процес є змагальним, і для однієї зі сторін може мати нульовий результат – тобто хтось виграє, а хтось прогає.

Наша правова система передбачає інші методи вирішення спорів, у тому числі переговори, медіацію та арбітраж. Медіація є основним видом альтернативного вирішення спорів.

Формальне визначення медіації наведено у ст. 1 Типового закону Комісії ООН з міжнародного права (ЮНСІТРАЛ) 2002 р. щодо міжнародних комерційних погоджувальних процедур, згідно з яким медіація – це процедура, яка може називатися погоджувальною, посередницькою або позначатися терміном аналогічного змісту, в межах якої сторони просять третю особу («посередника») надати їм допомогу у спробі досягти мирного врегулювання їхнього спору, який виник з договірних чи інших правовідносин або у зв’язку з ними. Посередник не має повноважень наказувати сторонам або погоджувати їхні дії у процесі вирішення спору.

У вузькому сенсі медіація – це процес вирішення суперечок, в ході якого сторони ведуть переговори щодо спірних питань для досягнення згоди за допомогою одного або декількох посередників.

У широкому сенсі медіація може бути визначена як самостійний спосіб альтернативного вирішення спорів між сторонами в рамках структурованого процесу, за участю одного або декількох нейтральних, неупереджених, не зацікавлених у даному конфлікті посередників, які об'єднують сторони та полегшують комунікацію між ними, допомагаючи сторонам дійти згоди, яка задовольнить їх інтереси. При цьому сторони мають повний контроль над процесом прийняття рішення і умовами вирішення спору.

Для медіації потрібні щонайменше дві сторони. Щоб кваліфікувати процес як медіацію, необхідна участь третьої сторони – медіатора. Обговорення без участі цієї нейтральної третьої сторони є ще одним видом альтернативного вирішення спорів – переговорами. Тому метод медіації можна також назвати полегшеними або допоміжними переговорами. Медіація, як правило, вважається найефективнішим методом, який застосовується для вирішення, управління та запобігання конфліктам.

Медіація має численні переваги перед судовим процесом, арбітражем і переговорами без використання посередника.

По-перше, однією з найбільших переваг медіації є те, що вона може сприяти співробітництву та взаєморозумінню. Медіатори вивчають причини конфліктів і допомагають сторонам налагодити комунікацію. Щоб прийти до успішного завершення, сторони повинні співпрацювати одна з одною. Судові процеси, навпаки, частіше породжують ворожість і недовіру між сторонами в спорі, оскільки сторони конкурують, щоб «перемогти». Через медіацію люди, які думали, що їх ніхто не слухає, виявляють, що вони мають змогу цивілізовано сісти за один стіл переговорів з людьми, які мають протилежні погляди. І разом вони можуть викладати власні думки, слухати різні ідеї, працювати один з одним для створення консенсусу та розробки найкращих, взаємовигідних для них рішень. Люди можуть контролювати своє власне життя, приймаючи самостійно рішення там, де попередня модель вирішення таких ситуацій передбачала звернення до влади, суддів, які врешті приймуть стосовно них рішення.

По-друге, медіація є економічно вигідним способом вирішення спору. Вона набагато дешевше, ніж судовий процес, і передбачає відносно прогнозовану вартість послуг посередника. Судові витрати можуть бути значно більшими, вони складаються із судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом справи.

По-третє, медіація набагато швидша, ніж судовий процес. Медіація не є трудомістким процесом, і кожен сеанс може тривати дві-три години. Це особливо корисно у випадках сімейних спорів, де тривалі суперечки мають психологічний і емоційний вплив на дітей, залучених до таких конфліктів. Дослідження свідчать, що процеси, на підготовку яких можуть знадобитися місяці і тижні, мають згубний вплив і викликають напруження у дітей [1].

По-четверте, медіація надає конфіденційний майданчик для вирішення спорів. Приватна інформація, яка може бути розкрита судді, присяжним або громадськості під час судового розгляду, залишається конфіденційною під час медіації, оскільки медіація відбувається за закритими дверима. І навіть угода, досягнута сторонами, може залишатися конфіденційною. Конфіденційність посередництва є особливо привабливою щодо питань, пов’язаних із розлученням подружжя, або якщо факти, що лежать в основі спору, мають інтимний характер тощо.

Нарешті, медіація надає право вирішення спору в руки самих сторін. За допомогою медіації сторони можуть навчитися самовизначенню. Медіація дає змогу сторонам зрозуміти, що працюючи разом вони можуть приймати власні рішення і контролювати власне життя. Але щоб обрати медіацію як спосіб вирішення спору, людина повинна мати сміливість нести відповідальність за прийняте рішення. Саме це є великою проблемою у пострадянських країнах. Протягом кількох поколінь населення запевняли, що найкращий шлях вирішення суперечок – це робити так, як скаже «партія». Навіть якщо людині не подобалася система, для неї було певним чином комфортно, що хтось приймає рішення за неї. Якщо рішення задовольняє її інтереси, то все гаразд. Якщо рішення погане, то людина обурюється, але запевняє себе в тому, що її вини немає, так вирішив суддя. Людину, яка виросла в такому середовищі, дуже складно переконати, що вона може самостійно приймати рішення. Прийняття рішень – це навичка, яку потрібно засвоїти і практикувати.

Медіація є чудовою можливістю для розвитку таких навичок, адже тут люди працюють з досвідченим медіатором, який допоможе проаналізувати всі варіанти і людина зможе обрати для себе найкраще рішення. Однією з основних особливостей медіації є вирішення конфлікту на основі інтересів. Оскільки в медіації не існує складних правил щодо процедури і процесу доказування, медіація є гнучкою, і сторони можуть обговорювати будь-які теми, які вони вважають важливими. Робота медіатора зі сторонами відбувається у формі спільних або сепаратних зустрічей. За необхідності медіатор проводить рівну кількість часу з кожною зі сторін наодинці у сепаратній зустрічі. Про таку зустріч можуть попросити сторони або медіатор може запропонувати сепаратні зустрічі з кожною зі сторін, якщо побачить у цьому необхідність. Процедура медіації, а також сепаратні зустрічі, є конфіденційними, якщо сторони не домовляться про інше.

Медіація хоча і має багато переваг, вона не завжди є найкращим способом вирішення суперечок, оскільки сторонам іноді потрібен юридично зобов'язуючий результат. Незважаючи на це, медіація часто допомагає врегулювати протиріччя, одночасно зменшуючи агресію і ворожнечу між сторонами.

Медіацію можна застосувати перш ніж суперечка досягне стадії судового розгляду або під час судового розгляду, а також на стадії виконання судового рішення.

Діяльність з посередництва може здійснюватися одним посередником або комедіаторами. Комедіація – це посередництво із включенням декількох медіаторів. Зазвичай посередництво може здійснюватися трьома способами:

- досвідчений посередник веде процес; менш досвідчений або недосвідчений посередник слідкує за процесом і бере участь у процесі, коли цього потребує ситуація;

- посередники можуть розподіляти обов’язки за темами або кожен медіатор може мати справу з однією стороною;

- медіатори керують процесом почергово. Кожен медіатор може керувати однією стадією, або один медіатор може контролювати процес, а інший підсумовує сказане сторонами, cтавить питання; комедіатор може брати участь у процесі, як вважає за потрібне чи доречне.

Автор консультації: Сулейманова Сусанна Рефатівна

к.ю.н., медіатор, доцент кафедри цивільного процесу Національного університету "Одеська юридична академія"

[1] Krystle Jordan. Need to be Heard: Increasing Child Participation in Protection Mediation Through the Implementation of Model Standards. 47 Fam. Ct. Rev. 715, (2009)