Чому ЄСПЛ визнав звільнення голови КААС Денисова таким, що порушує ст. 6 Конвенцію

Вища рада юстиції України, яка ухвалила рішення про звільнення за управлінські недоліки голови Київського апеляційного адміністративного суду Анатолія Денисова, не була достатньо неупередженою і незалежною. А Вищий адміністративний суд України не виправив недоліків процедури.

На це звернула увагу Велика Палата Європейського суду з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Денисов проти України» (заява № 76639/11). Прес-реліз рішення оприлюднено на сайті ЄСПЛ, передає інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

У червні 2011 року Вища рада юстиції ухвалила рішення про звільнення Денисова з посади голови Київського апеляційного адміністративного суду. Підставою для такого рішення стало твердження про неналежне здійснення правосуддя в суді через нездатність голови належним чином виконувати обов’язки. Оскарження рішення у Вищому адміністративному суді не мало успіху. Денисов подав заяву про відставку і у червні 2013 року ВР звільнила його з посади судді.

Тоді Денисов звернувся зі скаргою до ЄСПЛ відповідно до статті 6 (право на справедливий суд) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод на те, що провадження у двох наглядових органах не відповідало вимогам незалежності і неупередженості, а також відповідно до ст. 8 (Право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції, оскільки спір був пов’язаний з трудовою діяльністю.

Суд у Страсбурзі постановив, що Вища рада юстиції, яка спочатку звільнила його за управлінські недоліки як голови Київського апеляційного адміністративного суду, не була достатньо неупередженою і незалежною. У складі ВРЮ, який прийняв рішення про усунення Денисова з посади, судді складали меншість. Більше того, серед них були члени ради, які залежали в певній мірі своєю кар’єрою та заробітною платою від державного апарату. Крім того, один з членів ВРЮ був керівником попереднього слідства, який рекомендував звільнення Денисова.

Вищий адміністративний суд, до якого згодом Денисов подав апеляцію, у свою чергу, не забезпечив достатній перегляд справи. Він, наприклад, стверджував, що Денисов не заперечував факти, які стали підставою для звільненням, що не відповідало дійсності. Суд також не розглянув належним чином звинувачення у відсутності неупередженості проти ВРЮ.

Крім того, ВАС перебував під дисциплінарною юрисдикцією Вищої ради юстиції, що означало, що його судді не могли продемонструвати незалежність та неупередженість, які вимагає Конвенція.

То ж, констатував ЄСПЛ, було порушення статті 6 Конвенції.

В частині статті 8 Конвенції, ЄСПЛ визнав скаргу неприйнятною, адже причини звільнення Денисова не були пов’язані з його приватним життям, а саме звільнення не мало значного впливу на його приватне життя після цього.

Згадайте новину: ЄСПЛ підтвердив порушення Конвенції у справі Зубков проти Росії (щодо незаконності прослуховування)

СПРАВА «ДЕНИСОВ ПРОТИ УКРАЇНИ» (ПРЕС-РЕЛІЗ)

Документ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової.

З текстом документу мовою оригіналу можна ознайомитися за посиланням.

Прес-реліз,
виданий Секретарем Суду
ЄСПЛ 313 (2018)
25.09.2018

ЄСПЛ вважає, що звільнення судді як голови суду є несправедливим, відхиляє скаргу на порушення приватного життя

У сьогоднішньому рішенні Великої Палати суду в справі Денисов проти України (заява №. 76639/11) Європейський суд з прав людини одноголосно встановив порушення статті 6 §1 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції з прав людини.

Суд визнав неприйнятною скаргу відповідно до статті 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя).

Справа стосувалася усунення заявника з посади голови Київського апеляційного адміністративного суду.

Суд виявив, що спосіб, у який Вища рада юстиції спочатку звільнила пана Денисова як голову суду через неефективність управлінської діяльності, а також те, що Вищий адміністративний суд згодом переглянув це рішення, виявляли проблеми, подібні до проблем у справі Олександр Волков проти Росії. Перший орган не був достатньо незалежним та неупередженим, а другому не вдалося виправити недоліки першого набору проваджень. Отже, мало місце порушення права на справедливий судовий розгляд.

Після перегляду свого прецедентного права Суд зазначив, що на захист приватного життя відповідно до статті 8 Конвенції можливо також покладатися в спорах, пов’язаних з трудовою діяльністю. Проте його неможливо застосувати в особливій справі пана Денисова, оскільки причини його звільнення не були пов’язані з його приватним життям і саме звільнення не мало значного впливу на його приватне життя після цього. Наприклад, наслідки, від яких він постраждав з точки зору втрати престижу, оскільки він вже не був головою суду або через втрату заробітної плати тому, що вони не були достатньо суворими для того, щоб викликати застосування цього положення Конвенції.

Основні факти

Заявник, Анатолій Олексійович Денисов, є громадянином України, який народився в 1948 році і мешкає в м. Київ (Україна).

У червні 2011 року Вища рада юстиції звільнила пана Денисова з посади голови Київського апеляційного адміністративного суду, хоча він продовжував виконувати функції постійного судді.

Вища рада юстиції вважала, що здійснення правосуддя в суді не було належним чином організоване через нездатність пана Денисова належним чином виконувати обов’язки голови.

Пан Денисов оскаржив своє звільнення у Вищому адміністративному суді, але його позов був відхилений як необґрунтований.

У червні 2013 року Парламент також звільнив пана Денисова з посади судді після того як він подав заяву про відставку.

Скарги, процедура і склад Суду

Пан Денисов скаржився відповідно до статті 6§1 (право на справедливий судовий розгляд) Європейської конвенції на те, що провадження у двох наглядових органах не відповідало вимогам незалежності і неупередженості.

Він також стверджував, що другий орган забезпечив недостатній перегляд його справи порушуючи його право на доступ до суду.

Він також скаржився на його звільнення з посади голови суду відповідно до статті 8 (право на повагу до приватного життя) Конвенції.

Заява була подана до Європейського суду з прав людини 8 грудня 2011 року. 25 квітня 2017 року Палата відмовилася від юрисдикції на користь Великої Палати.

Рішення було прийняте Великою Палатою з 17 суддів в наступному складі:

Гвідо Раймонді (Італія), голова,

Ангеліка Нюссбергер (Німеччина),

Лінос-Олександр Сициліанос (Греція),

Ганна Юдківська (Україна),

Хелена Єдерблом (Швеція),

Роберт Спано (Ісландія),

Вінсент А. Де Гаетано (Мальта),

Ерік Мозе (Норвегія),

Андре Потоцький (Франція),

Йонко Грозев (Болгарія),

Карло Ранзоні (Ліхтенштейн),

Мартінш Мітц (Латвія),

Габріель Кучко-Штадлмайер (Австрія),

Олена Полачкова (Словаччина),

Георгіос А. Сергідес (Кіпр),

Марко Бошняк (Словенія),

Пітер Пачзолай (Угорщина),

а також Франсуаза Еленс-Пассос, Заступник Секретаря.

Рішення Суду

Стаття 6 § 1

Суд зазначив, що органи та конституційні механізми, залучені у цій справі, були такими ж як і в справі Олександр Волков, в якій він виявив порушення Конвенції після того, як Волков був звільнений з посади судді.

У справі пана Денисова Суд постановив, що Вища рада юстиції, яка спочатку звільнила його за управлінські недоліки як голови Київського апеляційного адміністративного суду, не була достатньо неупередженою і незалежною. З персоналу, який прийняв рішення про його усунення з посади, судді складали меншість, і серед були члени Ради, які були залежними в певній мірі своєю кар’єрою та заробітною платою в інших частинах державного апарату. Крім того, один з суддів був керівником попереднього слідства, який рекомендував звільнення пана Денисова.

Вищий адміністративний суд, до якого згодом пан Денисов подав апеляцію, у свою чергу, не забезпечив достатній перегляд справи. Він, наприклад, стверджував, що пан Денисов не заперечував факти, які стоять за його звільненням, що було не так. Суд також не розглянув ретельно звинувачення у відсутності неупередженості проти першого органу.

Крім того, Вищий адміністративний суд перебував під дисциплінарною юрисдикцією Вищої ради юстиції, що означало, що його судді, за обставин справи, не могли продемонструвати незалежність та неупередженість, які вимагає Конвенція.

Згадайте новину: ЄСПЛ розглядає 3800 скарг проти України через наслідки агресії РФ

Стаття 8

Суд зазначив, що особи, які беруть участь у спорах на робочому місці, можуть за певних обставин вимагати забезпечення їх права на повагу до приватного життя відповідно до Конвенції. Такі ситуації, наприклад, містили ситуації, в яких особи були звільнені з певної посади через їх сексуальну орієнтацію або через інший особистий вибір, зроблений як частина їх приватного життя. В іншому випадку заявники могли б вимагати відшкодування, оскільки вони зазнали наслідків через такий спір на робочому місці, в тому числі негативний вплив на стосунки особи з іншими особами або втрату репутації. Заявники повинні надавати чіткі докази того, що такі наслідки досягли необхідного рівня для висновку щодо застосування статті 8.

Суд зазначив, що пан Денисов був звільнений з посади голови суду, але він мав можливість продовжувати свою кар’єру як суддя до його відставки. Він не надав жодних доказів того, що зменшення його щомісячного доходу від втрати його посади голови суду серйозно вплинуло на його приватне життя і він не зазнав серйозного впливу на його здатність встановити і розвивати стосунки з іншими особами. Крім того, його професійній репутації не була завдана серйозна шкода оскільки його робота суддею ніколи не була поставлена під сумнів. Захід також не викликав більш широких етичних питань пов’язаних з його особистістю і характером.

Суд дійшов висновку, що наслідки звільнення на приватне життя пана Денисова не перетнули поріг серйозності для того, щоб викликати питання відповідно до статті 8 і тому ця частина заяви була неприйнятною.

Суд також відхилив його скарги відповідно до статті 18 (застереження щодо застосування обмежень прав) і статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (захист власності).

Справедлива сатисфакція (стаття 41)

Суд постановив, що Україна повинна виплатити заявникові 3000 євро (в євро) у зв’язку з відшкодуванням моральної шкоди та 3000 євро у зв’язку з видатками і витратами.

Фото: Практика ЄСПЛ: Український аспект