Чи потрібно вводити на фірмі режим захисту комерційної таємниці?

Чинним законодавством визначено, що кожна юридична особа має у власності інформацію про себе та може встановлювати порядок її отримання іншими особами. Так, згідно із статтею 36 Господарського кодексу України, підприємство має право визначати склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, та порядок їх захисту. У статтях 231 і 232 Кримінального кодексу України вказано, що незаконне збирання та розголошення комерційної таємниці тягне за собою кримінальну відповідальність. Однак комерційною таємницею може бути не вся інформація. Виключний перелік відомостей міститься в постанові Кабінету Міністрів “Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці”. Нажаль, він включає майже всі документи, що містять інформацію про діяльність фірми. Проте вся інформація, яка не може становити комерційної таємниці, може бути визначена як конфіденційна. Фірма має право самостійно визначати порядок передачі конфіденційної інформації іншим особам, тому режим її захисту на фірмі може бути тотожним режимові захисту комерційної таємниці.

Для введення режиму захисту комерційної таємниці та конфіденційної інформації, наказом керівника фірми необхідно затвердити Положення про комерційну таємницю та Положення про конфіденційну інформацію, з якими працівники фірми повинні бути ознайомлені під особистий підпис.

Введення режиму захисту комерційної таємниці та конфіденційної інформації надає фірмі такі переваги:

• представники контролюючих органів змушені будуть надсилати Вам детальні письмові запити на отримання тих чи інших документів чи відомостей з обґрунтуванням необхідності їх отримання. На будь-які усні запити з приводу надання інформації можна буде відповісти відмовою на тій підставі, що інформація, яка є конфіденційною або становить комерційну таємницю, надається лише на письмові запити;
• працівники фірми матимуть законну підставу для відмови від спілкування з представниками контролюючих органів, оскільки вони підписали зобов’язання про нерозголошення відомостей, які є конфіденційною інформацією або комерційною таємницею, а відтак вони нестимуть відповідальність за їх порушення;
• у такий спосіб можна обмежити коло спілкування перевіряючих лише із спеціально визначеними особами, а отже, уникнути множинності варіантів відповідей з боку працівників фірми на запитання перевіряючих
• керівник фірми зможе попередити поширення працівниками інформації про діяльність фірми та у такий спосіб по-можливості захиститися від конкурентів.