Історія справи

Постанова від 23.02.2024 року у справі №380/7398/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 380/7398/23

адміністративне провадження № К/990/29260/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий суддя - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., В.М., Шарапа В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2023

у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення у вигляді протоколу № 2 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2016 про зарахування позивача складом сім`ї одна особа на квартирний облік на загальну чергу осіб, які потребують поліпшення житлових умов, з 23.01.2016 та з 23.01.2016 на першочергову чергу осіб, які потребують поліпшення житлових умов;

- визнати протиправним та скасувати рішення у вигляді протоколу № 1 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 30.01.2017 про зарахування позивача складом сім`ї одна особа на квартирний облік на загальну чергу осіб, які потребують поліпшення житлових умов, з 23.01.2016 та з 23.01.2016 на першочергову чергу осіб, які потребують поліпшення житлових умов;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 в особі її житлової комісії зарахувати позивача складом сім`ї одна особа на квартирний облік на загальну чергу осіб, які потребують поліпшення житлових умов, з 26.05.1998 та з 26.05.1998 на першочергову чергу осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Також позивач просила поновити строк звернення до суду.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 покликалась на те, що в період з 1993 по 2020 роки проходила військову службу у Збройних Силах України та 01.12.2020 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 звільнена з військової служби у запас. 03.12.2020 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 виключена зі списків особового складу частини.

У період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач була зарахована та перебувала на загальній черзі осіб, які потребують поліпшення житлових умов, з 26.05.1998 та з 26.05.1998 на першочерговій черзі осіб, які потребують поліпшення житлових умов. В подальшому перебувала на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_2 , в зв`язку зі створенням у військовій частині НОМЕР_2 житлової комісії та окремого квартирного обліку.

Рішенням засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2016, оформленим протоком №2, позивачу змінено дату її зарахування на квартирний облік: з 26.05.1998 на 23.01.2016, як особі, що підлягає забезпеченню житловим приміщенням на загальних підставах та першочергово.

Покликаючись на те, що таке рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки, змінивши дату зарахування позивача на квартирний облік особи, що потребує поліпшення житлових умов, відповідач здійснив перенесення черговості одержання житлового приміщення, позивач звернулась з позовом до суду.

РІШЕННЯ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та позивачу надано строк для подачі до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин, які могли б бути визнані судом поважними для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи пропуск звернення до суду, позивач покликалась на пункт 28 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, в частині повідомлення заінтересованої особи при розгляді питання зняття з квартирного обліку та виключення із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Також позивач посилалась на те, що засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2016, яким перенесено дату зарахування її на квартирний облік, відбулось без її участі, що є доказом необізнаності про прийняте рішення.

У поданій заяві позивач також зазначила, що мала сподівання (очікування), що відносно неї діють виключно у законний спосіб.

Як на поважність підстав для поновлення строку звернення до суду, позивач покликалась на те, що спірні правовідносини, пов`язані із захистом порушених житлових прав громадян, на момент їх виникнення відносилися до категорії справ, що належали розгляду в порядку цивільного судочинства, що передбачало інші строки звернення до суду.

Також позивач просила врахувати, що вона проходила військову службу у військовому званні старшого солдата. При цьому безпосередньо залучалась до несення бойового чергування, що, виходячи із військової підпорядкованості, є одним із найнижчих ланок у системі утворення військового підрозділу.

Крім того, позивач покликалась на хворобу своєї матері, що потребувало значних фінансових витрат та одночасно ускладнювало отримання правничої допомоги.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01.05.2023, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2023, визнано неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду.

Відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.

Позовну заяву повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що згідно протоколу №2 від 23.01.2016 предметом розгляду житлової комісії був рапорт позивача, згідно протоколу №1 від 30.01.2017 житловою комісією розглядався рапорт позивача від 23.01.2016. Отже, позивач могла ознайомитись з результатами розгляду її рапорту. Проте, з 2017 позивач не проявила належної зацікавленості щодо вирішення питання про зарахування на квартирний облік на засіданні житлової комісії, не зазначила і не обґрунтувала обставин, які перешкоджали їй дізнатися про порушення оспорюваного права своєчасно і звернутись до суду у строки, встановлені процесуальним законом.

Також судами не встановлено переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій позивач не погодилась, звернулась з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить їх скасувати та справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на пункт 28 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, відповідно до якого про зняття з квартирного обліку (виключення із списку) громадяни у 15-денний строк повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку (виключення із списку).

Також позивач покликається на те, що оскаржуване рішення у вигляді Протоколу №2 військовою частиною НОМЕР_1 прийнято без її повідомлення у письмовій формі та без повідомлення про результати такого засідання, що свідчить про необізнаність з прийнятим рішенням.

На думку скаржника, наведена обставина є такою, що об`єктивно унеможливила звернутись до суду за захистом своїх прав протягом строку, визначеного процесуальним законом.

Також позивач зазначає про те, що вона мала сподівання (очікування), що відносно неї діють у законний спосіб.

На думку позивача, за результатом розгляду її рапорту мало бути засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , на яке вона мала бути запрошена, зважаючи, що її перебування на квартирному обліку погіршувалось.

Крім того, у касаційній скарзі, як на підставу поновлення пропущеного строку, позивач покликається на зміну судової практики та зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових комісій розглядались в порядку цивільного судочинства, що передбачало інші строки звернення до суду.

Також позивач покликається на те, що в період виникнення спірних правовідносин важко хворіла її мати, що потребувало значних фінансових витрат та ускладнювало отримання правничої допомоги.

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на касаційну скаргу просив рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу позивача без задоволення.

Відповідач Військова частина НОМЕР_2 не скористалась правом подати відзив на касаційну скаргу.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до положень статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилами частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини 2 статті 242 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Нормами частини 3 статті 242 КАС України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду позивач, як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції, покликалась на ряд обставин та надавала на їх підтвердження відповідні докази.

Зокрема, такі підстави позивач пов?язувала з неповідомленням її про засідання житлової комісії, проходженням у цей час нею військової служби, хворобою матері та інші.

В порушення вимог статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення суд першої інстанції доводам позивача щодо поважності підстав строку звернення до суду оцінку не надав, доказів на їх підтвердження або ж спростування не дослідив, момент або часовий проміжок, у який позивач дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, не визначив.

Натомість, суд першої інстанції обмежився констатацією факту пропуску строку звернення до суду, відсутності належної зацікавленості та загальним висновком про неможливість визнання наведених позивачем підстав пропуску строку поважними.

Суд апеляційної інстанції такі недоліки судового розгляду не усунув, залишив рішення суду першої інстанції без змін, доводи апеляційної скарги не дослідив, оцінку поважності підстав строку звернення до суду не надав.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що при постановленні оскаржених судових рішень судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2023 у справі №380/7398/23 - скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Шарапа