Історія справи

Постанова від 22.02.2024 року у справі №640/8076/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 640/8076/19

адміністративне провадження № К/990/9936/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року (суддя Катющенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року (колегія у складі суддів Федотова І.В., Єгорової Н.М., Сорочка Є.О.)

у справі № 640/8076/19

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправним та скасування наказу.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст), у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Мін`юсту № 854/7 "Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 24.01.2019", прийнятий 12.03.2019 на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 05.03.2019 за результатом розгляду її скарги, зареєстрованої в Мін`юсті 30.01.2019 за №2807-33-19.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.01.2019 в Міністерстві юстиції України за № 2807-33-19 зареєстрована скарга ОСОБА_1 від 24.01.2019, у якій просила, зокрема, скасувати рішення державного реєстратора Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Шостака В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 41723758 від 21.06.2018 про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, за реєстраційним номером 1582222432224 - нежилі будівлі: літ. "Б" - 853,3 кв.м, "А" - 563,3 кв.м, "В" - 563,2 кв.м, "В1" - 438,9 кв.м, "З" - 128,2 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

3. Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 зазначила, що державним реєстратором прийнято рішення про реєстрацію права власності на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.11.2007 у справі №2-4203/07, яке було скасовано рішенням Апеляційного суду Київської області від 10.10.2012. Крім того, звернула увагу, що всі об`єкти нерухомості - нежилі будівлі: літ. "Б" - 853,3 кв.м, "А" - 563,3 кв.м, "В" - 563,2 кв.м, "В1" - 438,9 кв.м, "З" - 128,2 кв.м, фактично розташовуються на земельній ділянці, площею 1,8687 га, з кадастровим номером 3222482001:01:005:0097, яка належить на праві власності громадянці ОСОБА_1 .

4. До скарги представником позивача додані такі документи: копія рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.11.2007 у справі №2-4203/07; копія рішення Апеляційного суду Київської області від 10.10.2012 за №22ц-5378/2021; копія ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 18.12.2012; копія договору про надання правової допомоги між АО "Армалекс" та ОСОБА_1 ; копія ордеру про надання правової допомоги адвокатом Покутнім О.М. ОСОБА_1 серії КВ № 223560; копія свідоцтва адвоката Покутнього О.М. на право зайняття адвокатською діяльністю; копія державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 342203; копія договору купівлі-продажу земельної ділянки за реєстровим № 186, укладений між ТОВ "Парфюм Гарант" та ОСОБА_1 ; копія відповіді на адвокатський запит від 22.12.2018 № 4-1/к-а/18 Гореницької сільської ради від 28.12.2018 № 02-14/1123; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.07.2018 № 131102438; копія адвокатського запиту від 28.11.2018 № 1-1/к-а/18; копія заяви до КП "Бюро технічної реєстрації Петропавлісько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області" про надання інформації з Державного реєстру реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.11.2018 № 31438376; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.11.2018 за №147257817; копія протоколу опитування громадянина ОСОБА_4 з додатками; копія протоколу опитування громадянина ОСОБА_5 з додатками.

5. 12.03.2019 Міністерств юстиції України прийняло наказ № 854/7, яким відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 24.01.2019 у зв`язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених ч. 5 ст. с 37 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV), а саме скарга не містить обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

6. Позивачка з відмовою не погодилася, звернулася до суду з позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

7. ОСОБА_1 вважає, що вона змістовно і повно зазначила всі обставини, якими мотивовано вимоги, викладені у скарзі. Поряд з цим, підставою для прийняття спірного наказу став висновок відповідача, що скарга позивача не містить обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги. Вважає, що формальне цитування в наказі п. 4 ч. 5 ст. 37 Закону №1952-IV після прийняття та розгляду скарги по суті, є заангажованим, порушує принципи об`єктивності й добросовісності та суперечить вимогам і Закону, і Порядку.

8. Відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що скаржницею разом зі скаргою не подано правовстановлюючих документів на спірні нежилі будівлі та/або документів, що підтверджують її право на виконання будівельних робіт, а також документів, що підтверджують, що спірні нежилі будівлі знаходяться на земельній ділянці скаржника. За наведених обставин вважає, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених ч. 5 ст. 37 Закону, оскільки вона не містить обставин, якими скаржниця обґрунтовує свої вимоги.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30.06.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2023, задовольнив позов.

10. Суди мотивували рішення тим, що відповідач під час перевірки скарги на відповідність вимогам ч. 5 ст. 37 Закону № 1952-IV не надав оцінки доводам позивача про те, що державним реєстратором прийнято рішення про реєстрацію права власності на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.11.2007 у справі №2-4203/07, яке було скасовано рішенням Апеляційного суду Київської області від 10.10.2012. Крім того, всі об`єкти нерухомості - нежилі будівлі: літ. "Б" - 853,3 кв.м, "А" - 563,3 кв.м, "В" - 563,2 кв.м, "В1" - 438,9 кв.м, "З" - 128,2 кв.м, фактично розташовуються на земельній ділянці, площею 1,8687 га, з кадастровим номером 3222482001:01:005:0097, яка належить на праві власності ОСОБА_1 . За наведених обставин, у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваного наказу без розгляду скарги по суті.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. У касаційній скарзі Мін`юст просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2023, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

12. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17, та Верховного Суду, сформульованого у постанові від 03.08.2022 у справі № 826/8929/17. Позивачка подала скаргу до Мін`юсту у зв`язку з реєстрацією права власності на нежитлові будинки за третьою особою, тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права.

Також покликається на необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування абз. 1 п. 7 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, абз. 2 ч. 5 ст. 37 Закону №1952-IV щодо критеріїв для прийняття Мін`юстом рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу. Суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не встановили факт розміщення спірних нежитлових будівель на АДРЕСА_1 , 205-В саме на земельній ділянці позивачки з кадастровим номером 3222482001:01:005:0097.

13. Ухвалою від 08.03.2023 Верховний Суд відкрив провадження у справі.

14. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права й наявність обставин, наведених у п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, пп. "а" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

15. Відзив від позивача не надходив, водночас відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали про відкриття провадження позивач отримала 23.05.2023.

16. VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги дійшов такого висновку.

(а) щодо юрисдикції

18. Положеннями ст. 2 4 19 КАС України закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

19. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

20. Водночас неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

21. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

22. При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові або права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування.

23. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із оскарженням рішення суб`єкта владних повноважень - Міністерства юстиції України (як суб`єкта владних повноважень), виданого у формі наказу від 12.03.2019 № 854/7, яким відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 24.01.2019, у зв`язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

24. Під час розгляду цієї справи вирішується виключно публічно-правовий спір щодо правомірності наказу від 12.03.2019 № 854/7, яким відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 24.01.2019, а не проведення державної реєстрації права власності та не підстав набуття такого права, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що цей спір не є спором про право, а відтак підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства з огляду на те, що виник внаслідок виконання відповідачем владних управлінських функцій.

25. Отже, у спірних правовідносинах Міністерство юстиції України виступає як суб`єкт владних повноважень, який законом наділений владними управлінськими функціями щодо забезпечення процедури адміністративного оскарження у сфері державної реєстрації юридичних осіб.

26. Таким чином, в межах розгляду справи адміністративний суд відповідно до визначених законом завдань адміністративного судочинства перевіряє дотримання процедури під час реалізації Міністерством юстиції України владних управлінських функцій щодо забезпечення адміністративного оскарження у сфері державної реєстрації юридичних осіб.

27. Предметом розгляду у цій справі є не оцінка дій державного реєстратора Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Шостака Володимира Миколайовича, а виключно процедура розгляду Міністерством юстиції України скарги на дії державного реєстратора.

28. Враховуючи наведене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що твердження відповідача стосовно того, що суд скасовуючи наказ Міністерства юстиції України фактично визнає майнове право за позивачем, і рішення суду впливає на права та обов`язки ОСОБА_2 , є передчасними та необґрунтованими, позаяк судом першої інстанції не здійснювався розгляд скарги позивача до Мінюсту та не приймалося рішення зобов`язального характеру щодо задоволення скарги ОСОБА_1 від 24.01.2019.

29. З огляду на суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у цій справі, спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень. За таких обставин цей спір не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

30. Суд відхиляє покликання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17, адже в ній мова йшла про незгоду позивача з наказом Мін`юсту «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». Тобто позовні вимоги у справі було заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

31. Суд також не вважає застосовним висновок, викладений у постанові від Верховного Суду, сформульованого у постанові від 03.08.2022 у справі № 826/8929/17, адже підставою для винесення оскаржуваного наказу було те, що скарга оформлена без дотримання вимог ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки подана особою, яка не підтвердила факт порушення її прав у результаті прийняття оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав. У справі, що розглядається підставою для відмови стали процедурні порушення (неподання необхідних документів).

(б) щодо правомірності наказу Мін`юсту № 854/7

32. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регламентуються Законом №1952-IV.

34. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав визначається ст. 37 Закону №1952-IV.

35. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 37 Закону №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

36. Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

37. Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги:

1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;

2) на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації прав.

38. Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.

39. Згідно з ч. 5, 6 ст. 37 Закону №1952-IV скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

7) відмову у задоволенні скарги;

8) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ", "д" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

40. Відповідно до ч. 8-10 ст. 37 Закону №1952-IV Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;

2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;

3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;

5) є рішення цього органу з того самого питання;

6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;

7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

41. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок №1128), який визначає процедуру розгляду відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закони) скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту (далі - суб`єкт оскарження), що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами (далі - суб`єкт розгляду скарги).

42. Пунктом 2 Порядку №1128 передбачено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

43. Відповідно до п. 5 Порядку №1128 перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.

44. Згідно з п. 8 Порядку №1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

45. Пунктом 12 Порядку №1128 передбачено, що за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

46. Системний аналіз наведених норм свідчить, що передумовою розгляду скарги по суті є перевірка комісією відомостей, передбачених п. 5 Порядку №1128, зокрема, щодо дотримання вимоги Закону щодо вимог оформлення скарги та/або щодо документів, що долучаються до скарги. Лише за умови відповідності скарги вимогам Закону її розгляд по суті здійснюється за критеріями, визначеними п. 8 Порядку №1128.

47. Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновком Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 05.03.2019, відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 37 Закону №1952-IV та п. 12 Порядку №1128 рекомендовано відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 24.01.2019 у зв`язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених ч. 5 ст. 37 Закону №1952-IV, оскільки скарга не містить обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

48. Вказаний висновок ґрунтується на тому, що скаржником разом зі скаргою не подано правовстановлюючих документів на спірні нежилі будівлі та/або документів, що підтверджують її право на виконання будівельних робіт, а також документів, що підтверджують, що спірні нежилі будівлі знаходяться на земельній ділянці скаржника, при цьому, з відомостей Державного реєстру прав встановлено, що за скаржником зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482001:01:005:0097, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

49. З наведеного вбачається, що розгляд скарги по суті відповідачем не здійснювався, оскільки в оскаржуваному наказі підставою для відмови в її задоволенні зазначено недотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 37 Закону №1952-IV, а саме: скарга не містить обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

50. Представник позивача до скарги додав низку документів. Суди попередніх інстанцій оцінили їх у взаємозв`язку з наданими позивачем судовими рішеннями.

51. Враховуючи норми ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

52. Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що, виходячи зі встановлених обставин рішенням Апеляційного суду Київської області від 10.10.2012, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.12.2012, відповідач, відмовляючи у задоволенні скарги з мотивів ненадання позивачем правовстановлюючих документів на спірні нежилі будівлі та/або документів, що підтверджують її право на виконання будівельних робіт, а також документів, що підтверджують, що спірні нежилі будівлі знаходяться на земельній ділянці скаржника, діяв всупереч положенням Закону №1952-IV та Порядку №1128.

53. Скарга ОСОБА_1 від 24.01.2019 відповідає вимогам ч. 5 ст. 37 Закону №1952-IV, а тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення без розгляду скарги по суті.

54. Враховуючи зазначене, наказ Мін`юсту № 854/7 "Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 24.01.2019", прийнятий 12.03.2019 на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 05.03.2019 за результатом розгляду її скарги, зареєстрованої в Мін`юсту 30.01.2019 за №2807-33-19, є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому Мін`юстом не надавалася оцінка діям державного реєстратора та доводам позивача, зазначеним у поданій до Мін`юсту скарзі, а тому з огляду на прийняте Судом рішення та скасування наказу № 854/7 відповідач повинен розглянути скаргу ОСОБА_1 по суті та прийняти відповідне рішення, керуючись приписами ст. 37 Закону №1952-IV.

55. Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

56. Відповідно до чч. 1-3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

57. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

58. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

59. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

60. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення оскаржуваних рішень без змін.

61. З огляду на результати розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 243 341 345 349 350 356 359 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі №640/8076/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб