Історія справи

Постанова від 21.02.2024 року у справі №240/27663/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 240/27663/23

адміністративне провадження № К/990/453/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В. М.,

суддів: Кравчука В. М., Чиркіна С. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 (головуючий суддя Семенюк М.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023 (у складі колегії суддів: Боровицького О.А. (суддя-доповідач), Курка О.П., Шидловського В.Б.) у справі №240/27663/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області), в якій просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті з 01.09.2022 доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (далі - постанова № 713)

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити з 01.09.2022 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови № 713, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.10.2023, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023 позову заяву в частині позовних вимог за період з 01.09.2022 по 21.03.2023 повернуто на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з неусуненням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху щодо наведення обґрунтованих причин поважності пропуску строку звернення до суду.

Суди попередніх інстанцій зазначили, керуючись висновком Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися після отримання пенсійної виплати за вересень 2021 року, у той час як із позовом звернувся 22.09.2023.

Не погодившись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати Житомирського окружного адміністративного суду від 27.10.2023, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судами попередніх інстанцій порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій щодо пропуску ним строку звернення до суду та застосування наслідків пропуску такого строку та повернення позовної заяви в частині позовних вимог.

Відповідачем поданий відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні вимог касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд виходить із такого.

Відповідно до частин 1-3 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Приписи пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, підставою для повернення позовної заяви відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України є неподання особою в зазначений строк заяви або визнання неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Матеріали справи підтверджено, що ухвалою суду першої інстанції від 26.09.2023 позовну заяву було залишено без руху з підстав пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду і неподанням заяви про його поновлення. Судом встановлено позивачу десятиденний строк для усунення визначених в ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог за період з 01.09.2022 по 21.03.2023.

На виконання вимог ухвали від 26.09.2023 позивачем до суду першої інстанції подано заяву про поновлення строку для звернення до адміністративного суду, в якій просив не вважати строк за період з 01.09.2022 по 21.03.2023 таким, що пропущений безпідставно та поновити цей строк. В обґрунтування своєї заяви позивач, зокрема зазначив, що до моменту отримання листа відповідача від 11.04.2023 не мав жодних підстав вважати або підозрювати, що виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн, визначеною постановою № 713, скасовано ще з 01.09.2022. Тому, на думку позивача, шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, визначений частиною 2 статті 122 КАС України повинен обраховуватися з дня отримання листа відповідача від 11.04.2023.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суду, ухвалою від 27.10.2023 позовну заяву в частині позовних вимог за період з 01.09.2022 по 21.03.2023 повернув заявникові, оскільки у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду не вказано обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення позивача , пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне в період з 01.09.2022 по 21.03.2023 звернення до суду та не надано доказів на підтвердження таких обставин.

Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для повернення позовної заяви в частині з підстав пропуску строку звернення до суду, колегія суддів, з огляду на доводи касаційної скарги, вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписи абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України визначають, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом цього спору є незгода позивача з тим, що йому не призначалася та не виплачувалась доплата у розмірі 2 000 грн відповідно до постанови №713 з 01.09.2022.

При цьому, початок перебігу строку звернення до суду позивач пов`язує з моментом, коли ознайомився із змістом листа відповідача від 11.04.2023.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Верховний Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає помилковими доводи позивача про те, що про порушення своїх прав останній дізнався із змісту листа відповідача від 11.04.2023, оскільки отримання такого листа не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.

Так, про факт встановлення чи невстановлення позивачу доплати до пенсії з 01.09.2022 останньому не могло не бути відомо принаймні з жовтня 2022 року, тобто з моменту отримання пенсії за вересень 2022 року.

У свою чергу доказів вчинення будь-яких дій до квітня 2023 року з метою з`ясування розміру пенсії та її складових позивачем не надано.

Судовою колегією враховується, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №160/6430/20.

Таким чином, з`ясування, за твердженням позивача, лише у квітні 2023 року причин невиплати з 01.09.2022 доплати до пенсії не може вважатися поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, позаяк, як вже було неодноразово наголошено вище, згадані виплати мають щомісячний характер і про їх припинення, зменшення чи нарахування у неправильному розмірі позивачу мало бути відомо не пізніше неотримання/отримання вперше такої виплати у межах спірного періоду.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом й у постанові від 21.10.2021 у справі № 460/858/20.

Колегія суддів зауважує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

За таких обставин подання позивачем у вересні 2023 року позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин зволікання із оскарженням рішень, бездіяльності відповідача щодо безпідставного, на думку позивача, ненарахуваня та невиплати, починаючи з вересня 2021 року, суми доплати до пенсії, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на принципову позицію Європейського Суду з прав людини у цьому питанні.

З урахуванням наведених норм права та з огляду на те, що позивач просив відновити виплату доплати до пенсії у розмірі 2 000 грн з 01.09.2021, а з цим позовом звернувся лише 22.09.2023, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат, об`єктивність та відчутність різниці в отримуваній кожного місяця сумі пенсії на 2 000 грн менше та наведені правові висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення з цим адміністративним позовом до суду першої інстанції в частині позовних вимог за період з 01.09.2021 по 21.03.2023.

Отже суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, про наявність підстав щодо повернення позовної заяви в частині позовних вимог у цій справі відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскарженими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій та власного помилкового тлумачення скаржником обставин вирішення питання щодо повернення позовної заяви в частині позовних вимог у цій справі. Такі доводи не дають передбачених законом підстав для скасування оскаржених судових рішень, які відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023 у справі №240/27663/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Судді В. М. Шарапа

В. М. Кравчук

С. М. Чиркін