ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 520/4514/23

адміністративне провадження № К/990/29739/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Губської О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 520/4514/23

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вайленко Ганна Олександрівна,

на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року, постановлену у складі головуючого судді Білової О.В.

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року, ухвалену в складі колегії суддів: судді-доповідача Рєзнікової С.С., суддів: Бегунца А.О., Курило Л.В.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та суть спору

1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

1.1. визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеню придатності до військової служби ОСОБА_1 ;

1.2. скасувати рішення у формі направлення на медичний огляд начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.02.2023 за вих. № 1379.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що в липні 2022 року йому було вручено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач надав підтверджуючі документи, що він в силу закону є особою, яка не підлягає мобілізації, а саме копію свідоцтва про шлюб, довідку МСЕК про встановлення інвалідності II групи дружині позивача ОСОБА_2 . Не зважаючи на вказане, позивачу вручено повістку про виклик на 02.02.2023. Позивач повторно надав пояснення та аналогічні документи, що підтверджують відсутність підстав для мобілізації. Повісткою на 17.02.2023 втретє викликано позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 17.02.2023 позивач надав представнику відповідача ОСОБА_3 пояснення та документи, а саме: копію пенсійного посвідчення дружини, що підтверджує інвалідність II групи довічно, копію пенсійного посвідчення позивача, що підтверджує інвалідність II групи, копію свідоцтва про шлюб. Також надав для огляду оригінали вказаних документів. Водночас представник Другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 вручив позивачу направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією, в якому зазначена мета такого огляду: визначення ступеню придатності до військової служби. Позивач вважає вказані дії та рішення у формі направлення протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2023, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2023, закрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії на підставі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України. Роз`яснено позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

4.1. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції відповідно до частини дванадцятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», здійснюють направлення на огляд ВЛК військовозобов`язаних під час оголошеної мобілізації. саме по собі оповіщення громадян про необхідність пройти медичний огляд військовозобов`язаних під час оголошеної мобілізації оформлюється у вигляді направлення.

4.2. За оцінкою судів попередніх інстанцій, по суті оскаржуване позивачем направлення, складене відповідачем та вручене йому на виконання законодавства з питань військового обов`язку, не є рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, а є лише засобом ведення військового обліку з метою підтримання актуальності даних про військовозобов`язаних осіб та не має обов`язкового наслідку у вигляді призову на військову службу за мобілізацією.

4.3. При цьому, як зауважили суди попередніх інстанцій, обов`язок військовозобов`язаної особи проходити відповідний медичний огляд встановлений Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наведене, за висновком судів, свідчить про відсутність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду, що є обов`язковою умовою надання правового захисту судом.

4.4. Врахувавши позицію Верховного Суду, викладену у постанові ід 08.09.2022 у справі №300/1263/22, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, зазначивши, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

5. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вайленко Ганна Олександрівна, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, із посиланням на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2023 у справі № 520/4514/23, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

6. На обґрунтування підстав касаційного оскарження касатор вказує, що всупереч наявності у ОСОБА_1 законної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, представником Другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 вручено направлення на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби. При цьому, позивач неодноразово (в липні 2022 року, лютому 2023 року, березні 2023 року) повідомляв керівництво ІНФОРМАЦІЯ_2 про наявність у нього права на відстрочку від призову.

6.1. Касатор вказує, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, мета проведення військово-лікарської експертизи полягає у медичному огляді військовозобов`язаних для визначення ступеня придатності до військової служби. Водночас, оскільки ОСОБА_1 має законну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, то на переконання сторони позивача, останній має законне право не проходити ВЛК, оскільки є особою з інвалідністю, має підтверджуючі цей факт офіційні і дійсні документи та надав відповідні пояснення.

6.2. Щодо підсудності цього спору адміністративним судам, касатор вказує, що в діях ІНФОРМАЦІЯ_2, як суб`єкта владних повноважень, вбачається порушення конституційного права особи не робити те, що прямо не передбачено законодавством, отже цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

7. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.09.2023 відкрите касаційне провадження за вказаною касаційної скаргою.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 17.04.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

9. Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.09.2023 про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою отримана ІНФОРМАЦІЯ_2 13.09.2024 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням за номером 0102938317159 та 0102938317140 відповідно. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідачі не скористалися, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

10. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

11. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

12. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

13. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

14. Суб`єктом владних повноважень на підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

15. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

16. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

17. За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

18. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

19. Варто зазначити, що для набуття спором ознак публічно-правового в контексті статті 19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності.

20. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

21. Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

22. Такі висновки судів попередніх інстанцій ґрунтувалися на тому, що по суті оскаржуване позивачем направлення на проходження ВЛК, складене відповідачем та вручене позивачу на виконання законодавства з питань військового обов`язку, не є рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, а є лише засобом ведення військового обліку з метою підтримання актуальності даних про військовозобов`язаних осіб та не має обов`язкового наслідку у вигляді призову на військову службу за мобілізацією.

23. Так, обґрунтовуючи підстави звернення до суду із цим позовом позивач указував, що в липні 2022 року та лютому 2023 року викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де надавав підтверджуючі документи, що він в силу закону є особою, яка не підлягає мобілізації, а саме копію свідоцтва про шлюб, довідку МСЕК про встановлення інвалідності II групи дружині позивача ОСОБА_2 . Проте, повісткою на 17.02.2023 втретє викликано позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де позивач надав представнику відповідача пояснення та документи, а саме: копію пенсійного посвідчення дружини, що підтверджує інвалідність II групи довічно, копію пенсійного посвідчення позивача, що підтверджує інвалідність II групи, копію свідоцтва про шлюб, а також оригінали вказаних документів для огляду. Водночас представник Другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 вручив позивачу направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією, в якому зазначена мета такого огляду: визначення ступеню придатності до військової служби.

24. На переконання позивач такі дії та рішення у формі направлення є протиправними, що і слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

25. Разом із тим, суди попередніх інстанцій у цій справі виходили виключно з того, що направлення на огляд ВЛК є лише засобом ведення військового обліку з метою підтримання актуальності даних про військовозобов`язаних осіб та не має обов`язкового наслідку у вигляді призову на військову службу за мобілізацією. При цьому, як зауважили суди попередніх інстанцій, обов`язок військовозобов`язаної особи проходити відповідний медичний огляд встановлений Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відтак, зазначене вище свідчить про відсутність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду, що є обов`язковою умовою надання правового захисту судом.

26. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

27. Відповідно до частин другої, третьої, сьомої та дев`ятої статті 1 вказаного Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

28. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

29. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

30. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

31. Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема, військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

32. За встановлених обставин цієї справи позивач перебуває в запасі та відноситься до категорії - військовозобов`язаний.

33. Частиною десятою статті 1 Закону № 2232-XII визначено, зокрема, що громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

34. В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

35. З 24.02.2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

36. Згідно з пунктом 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65 "Про загальну мобілізацію" оголошено про проведення загальної мобілізації.

37. Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-XII) зміст мобілізаційної підготовки становить, зокрема військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

38. Відповідно до пунктів 2-5 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:

фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;

здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами;

подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

39. Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

40. Завданнями військового обліку є:

утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період;

проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов`язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави;

своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

41. З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - система військового обліку).

42. Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.

43. Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

44. Відповідно до пункту 17 вказаного Порядку військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.

45. На загальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

46. Позивач відповідно до вказаних норм перебуває на загальному військовому обліку.

47. Порядок проходження ВЛК під час оголошеної мобілізації визначено Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом МО України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402).

48. Відповідно до пункту 1.1 Розділу І вказаного Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

49. Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.

50. Військовозобов`язані, залежно від категорії запасу, військово-облікової спеціальності та призначення, підлягають повторному огляду ВЛК військових комісаріатів. Крім того, офіцери запасу підлягають повторному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу ВЛК військових комісаріатів - у разі зміни призначення. Повторний медичний огляд військовозобов`язаних, які перебувають у запасі 1 і 2 розрядів, раніше визнаних придатними до військової служби або непридатними до військової служби в мирний час за станом здоров`я, а також військовозобов`язаних плавскладу ВМС Збройних Сил України проводиться один раз на 5 років ВЛК військових комісаріатів, а льотного складу - ЛЛК військових комісаріатів.

51. Отже, як обґрунтовано вказали суди попередніх інстанцій, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють направлення на огляд ВЛК військовозобов`язаних під час оголошеної мобілізації.

52. Разом із тим, суди дійшли суперечливих висновків щодо суті прийнятого відповідачем рішення у формі направлення, зазначивши одночасно, що воно є лише оповіщенням громадян про необхідність пройти медичний огляд військовозобов`язаних під час оголошеної мобілізації, засобом ведення військового обліку з метою підтримання актуальності даних про військовозобов`язаних осіб та не має обов`язкового наслідку у вигляді призову на військову службу за мобілізацією.

53. Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися приписи пункту 1.3. Положення № 402, відповідно до яких зокрема, основними завданнями військово-лікарської експертизи є добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров`я.

54. Згідно з пунктом 1.1. розділу ІІ вказаного Положення медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

55. Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

56. Своєю чергою частиною десятою статті 1 Закону № 2232-XII чітко визначено, що громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) для проходження медичного огляду.

57. У підставах позову позивач висловлює незгоду із діями уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення його на медичний огляд військово-лікарською комісією, в якому зазначена мета такого огляду: визначення ступеню придатності до військової служби, зокрема і з тих підстав, що позивач та його дружина, є особами з інвалідністю II групи та відповідно до статті 23 Закону № 3543-XII особи, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово- лікарської комісії), та особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи не підлягають мобілізації.

58. Пункт 1 частини першої статті 19 КАС України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його дій.

59. Суди попередніх інстанцій не встановили змісту позовних вимог та підстав цього позову та оцінки доводам позивача щодо наявності (відсутності) обов`язку проходити ВЛК у особи з інвалідністю, яка має підставу для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за законом, оцінки не надали.

60. Щодо посилання судів попередніх інстанції на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.09.2022 у справі № 300/1263/22, то правовідносини у вказаній справі та розглядуваному випадку не є подібними. Так, у справі № 300/1263/22 предметом оскарження був наказ про зобов`язання прибути в районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки шляхом вручення повістки від 03.03.2022. Суд у вказаній справі зауважив на тому, що зміст спірних правовідносин, які склалися у цій справі, зводиться фактично лише до оскарження повістки, якою позивачу наказано з`явитися до районного ТЦК. За висновком Суду повістка являється лише засобом оповіщення військовозобов`язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, форма якої визначена Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921. При цьому, дії відповідача під час вручення повістки позивачем у справі № 300/1263/22 не оскаржувалися. Також був відсутній факт вручення направлення позивачу на проходження медичного огляду ВЛК, а також факт наявності, при цьому, у позивача відстрочки від призову за законом у зв`язку з тим, що останній є особою з інвалідністю.

61. Натомість предметом спору у цій справі є, зокрема, правомірність дій уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення особи на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби та законність прийнятого рішення у формі відповідного направлення.

62. Підсумовуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій щодо того, що цю справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства є передчасними.

63. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд за подібних правовідносин у постанові 07.03.2024 у справі № 520/26066/23.

64. Таким чином, неповно встановивши характер спірних правовідносин і закривши провадження у справі, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, яке призвело до ухвалення судових рішень, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

65. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

66. Відтак, оскаржувані судові рішення у цій справі підлягають скасування, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

67. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вайленко Ганна Олександрівна, задовольнити.

2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року скасувати, а справу № 520/4514/23 направити для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов О.А.Губська